МОН підготувало нову редакцію скандального Порядку та умов здобуття загальної середньої освіти в умовах воєнного стану в Україні
Автор: Сергій Борисенко, експерт у галузі освіти
Міністерство освіти і науки України підготувало нову редакцію скандального Порядку та умов здобуття загальної середньої освіти в комунальних закладах загальної середньої освіти в умовах воєнного стану в Україні.
Нова редакція Порядку вже не несе тієї загрози для прав дітей ВПО на отримання освіти у тому числі у дистанційній формі, яка була у наказі № 850. Але не все так добре як здається. Автори проекту просто перенесли усі найбільш проблемні питання у інший документ – проект наказу МОН «Про затвердження Змін до деяких наказів Міністерства освіти і науки України» при цьому самі формулювання пунктів залишили незмінними.
Проте зараз розглянемо проект наказу МОН «Про затвердження порядку та умов здобуття загальної середньої освіти в комунальних закладах загальної середньої освіти в умовах воєнного стану в Україні».
1. Аб. 1. п.9 Порядку передбачає, що «діяльність закладів освіти, що не відповідають вимогам пунктів 3 – 5 цих Порядку та умов, зупиняється».
Цей пункт не відповідає нормам чинного законодавства, яке не містить поняття «зупинення закладів освіти». Якщо заклад освіти не працює, то його необхідно закривати тобто повинна відбутися процедура його ліквідації. За законом ліквідації закладу освіти у сільській місцевості процедура передує громадське обговорення, яке триває не менше одного року.
Тобто виконати цей пункт Порядку не порушуючи законодавство неможливо.
2. З аб.1 п. 9 Порядку незрозуміло хто має право приймати рішення про «зупинення» закладів освіти. За законом приймати про долю закладу освіти має право його засновник, або у воєнний час місцева військова адміністрація, яка за законом опікується закладами освіти на певні території. Але МОН у проекті взагалі не вказало хто на його думку має приймати рішення про «зупинення» діяльності закладів освіти, але за змістом Порядку складається враження, що МОН хоче надати це право обласним військово-цивільним адміністраціям, які не мають на це законних підстав.
3. У аб.1 п. 9 вказано що у випадку «зупинення» діяльності закладу освіти «їх наявне майно передане на відповідальне зберігання юридичним особам, визначеним їх засновниками або відповідними обласними, Київською міською військово-цивільними адміністраціями».
Незрозуміло використання слова «передане», ким передане, для чого передане кому передане, можливо малось на увазі «передається», так більш логічно звучить.
На думку МОН рішення про передачу майна при «зупиненні діяльності» має право приймати або засновник або обласна військова адміністрація. Але в умовах війни певна кількість засновників (місцевих рад) свою діяльність припинили і замість них створені місцеві військові адміністрації, які і опікуються майном громади, але вони не є засновниками і відповідно прийняти таке рішення не зможуть. Тоді залишаються обласні військові адміністрації, але вони за законом не мають повноважень розпоряджатися майном комунальних закладів територіальних громад, лише майном закладів обласного підпорядкування.
Ця норма порушує права місцевих громад та органів місцевого самоврядування, місцевих військових адміністрацій. А МОН свідомо створює ситуацію при якій рішення про долю закладу освіти та його майно (що належить місцевій громаді, а не обласній) буде приймати обласна, а не місцева влада. З іншого боку вбачається певна логіка, адже місцева військова адміністрація буде за будь що відстоювати свою освіту, а ось обласна просто виконувати наказ.
4. Кілька пунктів Порядку взагалі викликають у мене нерозуміння, у якій країні та якому році живуть автори проект Порядку.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 68/2022 «Про утворення військових адміністрацій» в Україні створені обласні військові адміністрації. Частина органі місцевого самоврядування (сільські, селищні, міські ради) були замінені на відповідні місцеві військові адміністрації. У певній кількості випадків колишні голови сільрад стали головами військових адміністрацій. Але МОН у п.п. 3, 9, 11, 12 Проекту замість назви законного органу влади в Україні «військова адміністрація» використовує термін «військово-цивільна адміністрація», тобто надає повноваження по вирішенню долі освіти та дітей органу який зараз у Україні не існує.
5. Відповідно до абзацу 2 пункту 9 Проекту МОН планує надати право «обласним військово-цивільним адміністраціям» визначати один заклад освіти територіальної громади, що організовує здобуття загальної середньої освіти за дистанційною формою шляхом відкриття дистанційних класів.
Військово-цивільні адміністрації діють відповідно до Закону України «Про військово-цивільні адміністрації», військові адміністрації діють відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», але у жодному з цих законів цим адміністраціям не надане право визначати заклад освіти у місцевій територіальній громаді який буде здійснювати дистанційне навчання і тим більше вирішувати питання відкриття дистанційних класів.
Порядок надає для військовим адміністраціям непритаманні їм за законом повноваження, які вони відповідно до закону реалізувати не зможуть.
6. Абзац 3 пункту 9 передбачає, що інформація про зупинення освітньої діяльності закладів освіти оприлюднюється на їх вебсайтах (за відсутності – на вебсайтах їх засновників або відповідної обласної, Київської міської військово-цивільних адміністрацій).
Але окрім обов’язку оприлюднити інформацію, пункт фактично зобов’язує батьків постійно сидіти у мережі на сайті школи, засновника, чи військової адміністрації та шукати інформацію про діяльність школи, а якщо у батьків немає такої можливості, наприклад на ТОТ.
7. Абзац 1 пункту 10 встановлює, що учні закладів освіти, діяльність яких була зупинена, відраховуються із закладів освіти або переводяться для продовження здобуття загальної середньої освіти до іншого закладу освіти у порядку, визначеному законодавством.
Тут логічна суперечка, адже пункт надає право керівникам школи примусово відраховувати або переводити дітей але у відповідності до законодавства. В той же час законодавство, а саме ст.53 Конституції України встановлює, що повна загальна середня освіта є обов’язковою. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої освіти, ст. 55 Закону України «Про освіту» встановлює право батьків обирати заклад освіти, освітню програму, вид і форму здобуття дітьми відповідної освіти.
Таким чином, аб. 1 п. 10 порушує 53 Конституції України, ст. 55 Закону України «Про освіту» та що головніше його практично неможливо виконати.
8. Абзац 2 пункту 10 вказує, що у випадку якщо дитину було відраховано із закладу освіти та протягом десяти робочих днів не було зараховано до іншого закладу освіти, така дитина вважається не охопленою навчанням згідно з Порядком ведення обліку дітей дошкільного, шкільного віку, вихованців та учнів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13 вересня 2017 р. № 684 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 5 вересня 2023 р. № 985), а для її розшуку та повернення до навчання провадитися діяльність відповідно до законодавства.
Порядок ведення обліку дітей дошкільного, шкільного віку, вихованців та учнів, затверджено постановою КМУ 13 вересня 2017 р. № 684
Там є дуже цікаві положення, наприклад відповідно до порядку інформація про дитину яка «не охоплена (не охоплений) навчанням» після опрацювання відповідальними працівниками органів управління у сфері освіти надсилається до відповідного територіального органу служби у справах дітей з використанням засобів автоматизованого комплексу менеджменту. А відповідальні працівники служби у справах дітей забезпечують у межах своєї компетенції ведення обліку інформують органи управління у сфері освіти щодо необхідності забезпечення здобуття освіти дітьми, не охопленими навчанням. Круг замкнувся.
Ну що вони ще можуть зробити? Подати заяву до поліції, щодо невжиття заходів батьками щодо навчання дитини, ну і звісно їх штрафування. Виникає кілька питань:
Яким чином, сумлінні батьки, які знаходяться за 500-1000 км від школи і постійно змінюють місце перебування взагалі дізнаються про відрахування. Пункт не обов’язує школу повідомляти батьків про відрахування дитини. Крім того, як технологічно це буде відбуватися, школа відповідає за тих дітей які у ній навчаються. А поліція за мешканців певної території. Таким чином, у випадку коли дитину буде відраховано з закладу освіти, при цьому відраховано без заяви батьків, то на підставі цього ця школа буде звертатися до поліції за розшуком дитини яка не є учнем цієї школи та мешканцем території обслуговування школи. Далі юрисдикція поліції розповсюджується на певну територію і вона не буде шукати дитину яка знаходиться за 500-1000 км., тим більше невідомо де. Буде оголошено всеукраїнський розшук? Але на підставі цього? Де відкрита справа чи щось таке.
Таким чином цей пункт дозволяє школі відрахувати дитину з власної ініціативи без заяви та навіть без попередження батьків. Пункт не зобов’язує школу повідомляти батьків про відрахування їх дитини. У подальшому школа повинна заявити у поліцію на невиконання батьками своїх обов’язків по освіті дітей та оголосити батьків та дитину у розшук. І ось десь на іншому кінці країни поліція зупиняє та заарештовує сумлінних батьків які навіть поняття не мають що їх дитину відраховано зі школи, їм ніхто не повідомив.
Але насправді ніхто нікого подавати у розшук не буде школа просто відрахує дитину та позбавить її права на освіту не допустить до уроків і на цьому все.
9. Пункт 11 говорить, якщо протягом 10 робочих днів з дати оприлюднення інформації про зупинення діяльності закладу освіти, розташованого на тимчасово окупованій території України, одним з батьків чи інших законних представників учня не було подано заяви про його переведення до іншого закладу освіти, що здійснює освітню діяльність, такий учень має бути переведений згідно з рішенням відповідної обласної військово-цивільною адміністрацією (при переведенні між закладами освіти, розташованих в межах однієї області) або спільним рішенням відповідних обласних, Київської міської військово-цивільних адміністрацій (при переведенні до закладу освіти, розташованого в іншій області, місті Києві).
Як вже зазначалось у батьків може не бути можливості ознайомитися з повідомленням про припинення школи тим більше школи розташованої на тимчасово окупованій території. У той же час проект не містить обов’язок повідомляти батьків про припинення школи.
Військові адміністрації діють виключно до Закону України «Про правовий режим военного стану». Вказаний закон не надає військовим адміністраціям повноваження, щодо вирішення питання переведення дітей з однієї школи до іншої чи взагалі до іншої області. Також не зрозуміло хто і як буде вирішувати до якої саме області переводити дитину.
Крім того, проект знов не врегульовує питання повідомлення батьків про прийняті рішення щодо їх дітей. Тобто в умовах ТОТ та невідомого місцезнаходження батьків, батькі взагалі можуть не дізнатися про свою нову школу і іншій області.
10. Пункт 12 Порядку вказує, що в закладах освіти, діяльність яких була зупинена, згідно з рішенням відповідних обласних військово-цивільних адміністрацій чи засновника оголошується простій або трудові договори з працівниками цих закладів освіти призупиняються у порядку, визначеному трудовим законодавством.»
Цей пункт регламентує трудові відносини з працівниками. Абсолютно безграмотний пункт, або не вистачає розділових знаків. Незрозуміло чи то у закладах освіти діяльність яких зупинено за рішенням обласних військово-цивільних адміністрацій чи засновника оголошується простій, чи то в закладах які діяльність яких зупинено (ким-то) за рішенням обласних військово-цивільних адміністрацій чи засновника. оголошується простій.
Як на мій погляд треба читати що у закладах діяльність яких зупинена (невідомо ким зупинена), за рішенням обласних військово-цивільних адміністрацій чи засновника оголошується простій або трудові договори з працівниками цих закладів освіти призупиняються у порядку, визначеному трудовим законодавством. Тобто саме обласні військово-цивільні адміністрацій чи засновник приймають рішення про оголошення простою чи призупинку трудових договорів.
Але сторонами трудового договору є роботодавець в особі керівника закладу, установи та працівник. Таким чином, засновник, а тим більше військово-цивільна адміністрація, які не є сторонами трудового договору не мають жодних повноважень оголошувати простій чи призупиняти дію трудових договорів з працівниками. Це може зробити лише ДИРЕКТОР школи.
Відповідно до Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» Призупинення дії трудового договору – це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором у зв’язку із збройною агресією проти України, що виключає можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов’язки, передбачені трудовим договором.
Тобто призупинення дії трудового договору може здійснюватися виключно роботодавцем.
11. Простій це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами. Таким чином, у випадку, якщо діяльність школи була зупинена з причин відсутності дітей, яких було відраховано з ініціативи школи, то працівникам необхідно оголошувати простій. Адже вони працювати готові, а заклад їм роботу надати не може. І тут виникає питання, а за рахунок чого цей простій оплачувати якщо немає дітей то немає і коштів освітньої субвенції.
12. Призупинення дії трудового договору – це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором у зв’язку із збройною агресією проти України, що виключає можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов’язки, передбачені трудовим договором. Головною умовою призупинення дії трудового договору є неможливість виконувати обов’язки по трудовому договору з причини вторгнення рф. Тобто призупинення дії трудового договору може бути застосоване виключно до шкіл які знаходяться на ТОТ або у зоні активних бойових дій.
У випадках коли роботодавець не може надати працівнику роботу через то що сам відрахував дітей з закладу освіти призупинення трудового договору не застосовується, працівнику оголошується простій і платиться що найменш 2/3 посадового окладу, але знов таки за рахунок яких коштів.
Таким чином нова редакція порядку ще більш неякісна ніж попередня. І якщо попередня більше порушувала права дітей на освіту та на вибір закладу освіти, то нова редакція вже втручається у питання повноважень органів місцевого самоврядування, місцевих та обласних військових адміністрацій, майна територіальних громад. Надає військовим адміністраціям не притаманні їм за законом функції які неможливо виконати без порушення законодавства України.
