facebook

Підстави виплати заробітку за час вимушеного прогулу

;

Підстави виплати заробітку за час вимушеного прогулу

Вимушений прогул – це час, коли працівник з вини роботодавця не міг виконувати трудові функції

Вимушений прогул – це час, упродовж якого працівник з вини роботодавця не мав змоги виконувати трудові функції. Юридичний відділ Київської міської організації Профспілки працівників освіти і науки підготував роз’яснення щодо підстав виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв’язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Чтайте також:  Працівники закладів освіти мають право викладати у своєму закладі освіти понад ставку - роз'яснення МОН

Системний аналіз і тлумачення приписів статті 235 КЗпП України дозволяє окреслити випадки, у яких може мати місце вимушений прогул, а саме у разі:

  • незаконного звільнення працівника;
  • незаконного переведення працівника на іншу роботу;
  • затримки видачі трудової книжки з вини власника чи уповноваженого ним органу;
  • затримки виконання рішення про поновлення на роботі;
  • необґрунтованої відмови в прийнятті на роботу;
  • несвоєчасного укладення трудового договору;
  • унаслідок неправильного формулювання причин звільнення у трудовій книжці, що перешкоджало подальшому працевлаштуванню працівника.

При цьому вимушеності прогулу надають протиправні дії чи бездіяльність роботодавця, унаслідок яких працівник позбавляється права виконувати трудові обов’язки й отримувати за це заробітну плату. Тобто працівник не може вийти на роботу та реалізовувати належне йому право на працю й оплату праці через винні дії або бездіяльність роботодавця.

Отже, вимушений прогул – це час, упродовж якого працівник з вини роботодавця не мав змоги виконувати трудові функції. Вичерпний перелік підстав виплати працівникові середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу визначено статтями 235, 236 КЗпП України і вони не підлягають розширеному тлумаченню.

Верховний Суд наголосив, що оплата вимушеного прогулу в установлених указаними статтями КЗпП України випадках є мірою матеріальної відповідальності роботодавця за порушення права працівника на працю.

Чтайте також:  Працівники закладів освіти мають право викладати у своєму закладі освіти понад ставку - роз'яснення МОН

Підставою матеріальної відповідальності роботодавця є трудове майнове правопорушення, тобто винне протиправне порушення роботодавцем своїх трудових обов’язків, унаслідок чого заподіюється майнова шкода працівникові.

За матеріалами Юридичного відділу КМОППіНУ.

Джерело.


Повернутись вверх