Інклюзія поступово стає звичною для українських шкіл, і це чудово!
Але робота в такому класі та навчання дітей з особливими освітніми потребами – окреме мистецтво та певні виклики. Учителі мають орієнтуватися на можливості, навички та вміння конкретної дитини. Тому в інклюзивному класі потрібно адаптувати та модифікувати навчальну програму для дітей з ООП.
Мета адаптації та модифікації:
корекція поведінкових особливостей дитини з ООП;
надання їй якісних освітніх послуг, як-от розуміння матеріалу, стимулювання уваги та надання можливостей демонструвати свої знання;
соціальна адаптація дитини в освітньому середовищі.
Адаптація чи модифікація?
Адаптація – стратегії, що допомагають дитині з ООП засвоювати ті самі обсяги знань, що і її однокласники в інклюзивному класі.
Як? Зміна методів і прийомів викладання, навчання та оцінювання.
У якому випадку? Будь-яка інвалідність дитини, що не стосується інтелектуальних порушень, в обсязі та питаннях, зазначених в Індивідуальній програмі розвитку.
Модифікації – стратегії, що допомагають дитині з ООП брати участь у навчальній діяльності навіть попри те, що рівень засвоюваних знань може відрізнятися від її однокласників.
Як? Зміна (зазвичай, спрощення) змісту предмету, програми та, в результаті, рівня знань та навичок.
У якому випадку? Дитина з інтелектуальними порушеннями, якщо це зазначено Індивідуальній програмі розвитку.
Звідки дізнатися про необхідність адаптації або модифікації навчальної програми?
Усе це прописується в Індивідуальній програмі розвитку дитини, яку затверджує ІРЦ за згодою вчителів та команди супроводу дитини з ООП.
Інтерактивні підказки
Дітям з ООП надзвичайно важливо мати перед собою «план дій» та пояснень, до якого вони можуть за необхідністю звертатися. Тому робоче місце школяра можна облаштувати подібними нагадуваннями: план заняття, спрощені інструкції для виконання завдань, правила поведінки тощо.
Покрокові інструкції, алгоритми, схеми.
Адаптовані інструкції, повторення, переформулювання.
Список правил та вимог.
Розклад занять.
Часом будь-хто з дітей може забути про важливі речі, які стосуються навчання. Саме тому варто періодично нагадувати їм про найголовніше. А дітям з ООП може бути особливо складно, для них обов’язково потрібно шукати ефективні способи адаптації.
Наприклад, можна використовувати візуальні підказки, прикріплюючи їх на парту школяра. А ще краще – обладнати парту спеціальним екраном, індивідуальною кабінкою (її можна виготовити з картону).
Підказки під рукою. Залиште в книзі або зошиті школяра аркуш із підказками: практична користь від предмета, як проходити завдання, як заспокоїтися, якщо роздратувався тощо.
Тека з найголовнішим. На стінку індивідуальної кабінки школяра можна закріпити теку з корисними вкладеннями. Додавайте до неї все, що допоможе учневі швидко зорієнтуватися, якщо він щось забув.
Інтерактивна лінія настрою. На стінку індивідуальної кабінки дитини можна повісити «лінію настрою», на якій школярі можуть позначати власне самопочуття. Для цього виріжте горизонтальну лінію з білого аркуша та зробіть на ній кілька візуальних позначок: поганий настрій, посередній, хороший тощо. А діти зможуть обводити ту позначку, що відповідає їхньому настрою.
Індивідуальний підхід до завдань
Адаптація навчальної програми неможлива без зміни підходу до завдань. Вправи на засвоєння нового та закріплення вивченого –значна частина уроку, яку неможливо ігнорувати. І тут діти з ООП можуть зіштовхнутися з труднощами: індивідуальна робота передбачає високий рівень зосередженості та самостійності. Тож учителю варто завчасно продумати, як спростити потенційно складні завдання та допомогти дітям виконати їх.
Вибір на користь іншого завдання, завдяки якому дитина все одно закріпить потрібні знання.
Поділ складних завдань на простіші, тезовий та спрощений виклад.
Завдання, виконання яких не відніме багато часу.
Замість самостійної роботи – групове завдання (або навпаки).
Вибір на користь завдання з аудіо, відео або візуальними матеріалами – в зручній для дитини формі.
