Застосування методів ейдетики в початковій школі НУШ
Інформує Всеосвіта.
Коли діти приходять до школи, аби набувати нових знань, вмінь, і ми, як вчителі, маємо навчитись якомога ефективніше доносити ту чи іншу тему нашим учням, зробити сам процес навчання адаптивним, більш емоційно забарвленим та цікавим для усіх.
Вчителька початкових класів Тетяна Здравчева познайомить нас з таким явищем, яке називається “ейдетизм”.
Що таке “ейдетизм”?
Ейдетизм є особливим різновидом пам’яті переважно на зорові образи. Дане психічне явище полягає в тому, що якийсь образ відтворюється вже через певний проміж часу, після того, як подія відбулась в житті людини. Характерним для ейдетизму є емоційна забарвленість образу.
Методи ейдетики є універсальними та підходять як для початкової школи, так і середньої, старшої чи просто людей, які ведуть активний спосіб життя та багато спілкуються. Спікерка наголошує, що вони покращують зорову пам’ять, увагу, здатність людини звертати увагу на свої емоції, активізують уяву та фантазію.
Вправи
Запам’ятовування певної кількості слів.
Ця вправа досить проста та до неї не потрібно готуватись заздалегідь. Вчитель зачитує, наприклад, 14 слів, а учні мають по порядку їх відтворити. Важливо запам’ятовувати так, щоб відтворювати всі ці образи в своїй пам’яті якомога яскравіше і бажано також додавати їм якихось кумедних асоціацій, щоб вони були емоційно забарвленими. Наша задача — щоразу збільшувати кількість слів.
Відтворення заданої кількості слів по черзі ланцюжком.
Для цієї вправи потрібно підібрати картинки (20, 30 і більше). Вони мають бути яскравими та різноманітними: з живими/неживими предметами, істотами/неістотами, явищами і так далі. Ми розкладаємо їх в ряд і основою умовою для дітей буде відтворити їх по порядку, що було за чим.
Картинка-фігура.
Кожному з дітей індивідуально дається картинка, на якій, зазвичай, зображені живі істоти та різні геометричні фігури. Задача — запам’ятати, яка фігура до якої тварини відноситься. Потім зразок прибирається і дається порожня планшетка, на якій потрібно відтворити маркером ці фігури. Взагалі, можна “прив’язувати” до картинки будь-який символ: імена, цифри, терміни, формули і так далі в залежності від потрібної вам теми.
Гра з шумами та образами.
Для цієї вправи ми підключаємо всі наші каталізатори для того, аби краще запам’ятати та викликати емоцію (тактильні, зорові, слухові, нюхові). Суть полягає в тому, що з образом пов’язується якась емоція, яка сприймається і підсилюється якимось відчуттям. Для цього педагог показує дитині будь-яку картинку (бажано, щоб вони були яскраві, великі та гарно сприймались дітьми) і супроводжує її якимось звуком. Для того, аби отримати звук можна брати різні підручні засоби або ж певні аудіозаписи в телефоні (наприклад, як рипить сніг, крапає вода, шумить дощ).
Тетяна Здравчева наголошує, що особливо в початкових класах діти досить емоційні та дуже переживають, якщо хтось запам’ятав більше, ніж вони. Варто пояснювати дітям, що це лише гра і до забування треба ставитись спокійно, адже нашій пам’яті просто потрібен час для того, щоб натренуватись і стати краще.
Метод динамічної відповідності.
Усі ми знаємо, що одночасно якісно виконувати декілька дій досить важко. Це можливо лише в тому випадку, якщо одна з цих дій настільки добре нам відома і так гарно виконується нашим організмом, що ми вже на цю дію не звертаємо уваги.
Знаючи цю особливість, можна пояснити дітям, як наприклад, зробити їх письмо автоматичним при написанні конспектів. Для цього їм треба навчитись розслабляти руку, писати легко, не зосерджуваватись конкретно на письмі, а саме за сприйманні інформації та запам’ятовуванні.
Суть вправи полягає в тому, що ви даєте дитині аркуш паперу та 2 ручки чи 2 олівці, і їй потрібно одночасно намалювати обома руками коло чи написати літеру. Потім можна ускладнювати, щоб руки писали різні літери. Згодом діти будуть вдосконалювати цю навичку і в них буде виходити все краще.
Медитативна техніка змивання
Дуже часто, коли ми говоримо про забування, то сприймаємо це слово в негативному ключі, але це лише фізіологічний процес, який є необхідним для нашої пам’яті. Це є основою психологічного комфорту існування особистості, тому, що ми забуваємо і негативні емоції, інакше наш мозок був би перевантаженим.
Техніка полягає в тому, що вчитель пропонує дітям зайняти зручну позу, закрити очі та уявити те негативне, що б їм хотілось забути, а потім промовляє: “Уявіть, як на картинці, де зображений ваш досвід, починає йти маленький дощ, який все посилюється, перетворюється в зливу, крапає на вашу картинку і потихеньку весь цей негативний досвід змивається“.
Звичайно, що діти миттєво не забудуть цю емоцію, проте вона вже не буде для них таким яскравим подразником та перепоною для подальшого розвитку.
