НУШ не має нічого спільного з системністю і якістю знань
Інформує Oсвіта.ua.
Маємо говорити не про оцінювання знань учнів, а про покращення якості самого освітнього процесу.
З 2018 року живемо в умовах Нової української школи (НУШ) – реформи шкільництва, яка передбачає створення такої школи, «у якій буде приємно навчатися і яка даватиме учням не тільки знання, а й вміння застосовувати їх у житті». Школи, яка «виховає інноватора та громадянина, який вміє ухвалювати відповідальні рішення». Сильно, яскраво, амбітно сказано.
Власне, за сім останніх років про НУШ сказано-пересказано. Сотні, якщо не тисячі дисертацій написано; сотні, а то й тисячі найменувань мальовничих, креативних підручників видано; тисячі рецензій вигадано; тисячі конференцій проведено; десятки тисяч методичних розробок розроблено; десятки тисяч сертифікатів отримано; сотні тисяч звітів ухвалено; мільйони відосиків відзнято; сотні мільярдів гривень витрачено.
Який результат, запитуєте? А ви запитайте у тих, хто неймовірно радіє від того, що «петиція про скасування оцінювання НУШ набрала 25 тисяч підписів».
І правильно радіють. Бо оцінювати ж нема чого. А що ж ти будеш оцінювати, коли відкриваєш підручник з математики для 1-го класу, а там каша малюнків-рисунків, текстів, ребусів, таблиць, геометричних фігур, арифметичних пазлів, числових лабіринтів, умов задач, які першокласники прочитати, а тим більше зрозуміти не можуть, задач на кмітливість, які часто-густо професорів у тупик ставлять і т. ін.
І все ж гранично креативненько, і все ж гранично мальовничо, феєрично, глянцево, все ж з піонерським вогником! А тих підручників теж щонайменше десять різновидів. І кожен – то сукупність трьох окремих підручників (частин). І в кожному свої заморочки і свій рецепт безсистемної каші.
А тепер оту математику помножте на кількість предметів у першому класі. А це щонайменше сім-вісім штук. І в кожному з тих предметів – свій десяток різновидів підручників, кожен з яких у свою чергу з трьох окремих частин складається. А в кожному підручнику – свої креативності, свої заморочки і свої рецепти безсистемності.
Який результат того «приємного навчання», питаєте? Та відомо який – каша в головах, розчарування, сльози, купа комплексів, зневіра у власних силах, а зрештою, і відраза до процесу навчання.
До певної пори і міри втішає одне – оцінок не ставлять, по голівці гладять і пісеньку про «всьо харашо, прєкрасная маркіза» співають. Але як не співай, як не хитруй, а рано чи пізно настає прозріння. А щоб момент того прозріння якось відтермінувати, то давайте петицію про скасування оцінювання НУШ напишемо.
Шановні, якщо вже ми так сильно переймаємося тим, що оцінювання знань учнів 5–9 класів «зовсім не сприяє покращенню якості освітнього процесу», то не про оцінювання знань учнів маємо говорити, а про покращення якості самого освітнього процесу.
Говорити і кричати, що та амбітна «реформа освіти» яку назвали «Нова українська школа», не має нічого спільного з науковим підходом до організації навчального процесу. Не має нічого спільного з системністю і якістю знань. Не має нічого спільного з тим, що «дає учням не тільки знання, а й вміння застосовувати їх у житті».
Автор: Андрій Карбівничий, викладач фізики й астрономії Самарського металургійного коледжу Українського державного університету науки і технологій.
