Здібності можна розвивати в різних сферах, а успіху часто досягають люди, які не мали особливого дару
Люди з мисленням зростання вважають, що їхній успіх більше залежить від них самих, від зусиль, які вони докладають, аніж від здібностей, дарованих природою. Люди з меншими природними здібностями часто досягають кращих результатів, оскільки відразу знають, що буде нелегко і не кидають усе за першої ж невдачі.
Немає нічого простішого, аніж сказати учневі: «Ти гуманітарій, математика не твоє» або «Ти не маєш здібностей до вивчення іноземних мов». Це типовий приклад фіксованого мислення, яке створює рамки й обмеження.
Натомість мислення зростання доводить, що здібності й таланти можна розвивати в різних сферах, а успіху часто досягають люди, у яких не було особливого дару від природи.
Нова школа і мислення зростання
Концепцію мислення зростання використовують як окремі люди, так і цілі компанії. Упроваджувати її набагато легше, якщо люди не бояться змін, а їхній мозок не обмежений суворими рамками з дитинства. Тому цей підхід заслуговує на увагу батьків і вчителів. Ба більше, концептуальні засади НУШ передбачають готовність до інновацій не лише учнів, а й батьків і вчителів.
Випускник нової школи – усебічно розвинена особистість та інноватор, а фіксоване мислення заважає розвиватися, викликає страх змін, тобто не сумісне з концепцією НУШ. Мислення зростання корисне ще й тим, що допоможе учневі оволодіти всіма ключовими компетентностями, а не зупинятися лише на тому, що добре вдається.
Що таке мислення зростання?
Поняття «мислення зростання» запровадила професорка психології Керол Двек у своїй книжці «Налаштуйся на зміни. Нова психологія успіху» («Mindset: The New Psychology of Success»). Авторка наголосила, що існує два типи мислення:
1. Фіксоване, або стале мислення. Люди з таким типом мислення вважають, що в кожного з нас є певні здібності від народження, і саме в цих сферах можна розвиватися, а намагатися досягти успіху в інших галузях не варто, бо це неможливо.
2. Мислення зростання. Люди з таким типом мислення вважають, що їхній успіх більше залежить від них самих, від зусиль, які вони докладають, аніж від здібностей, дарованих природою. Люди з меншими здібностями від природи часто досягають кращих результатів, оскільки відразу знають, що буде нелегко і не кидають усе за першої ж невдачі.
Мислення зростання VS фіксоване мислення
Мислення зростання допомагає стати успішнішим і підвищити свою продуктивність. Авторка дослідження зазначає, що для людини з фіксованим мисленням важливо виглядати розумною, а для людини з мисленням зростання важливо вчитися та розвиватися. Керол Двек виділяє основні відмінності між двома типами мислення:
- Люди з фіксованим мисленням бояться викликів, з мисленням зростання – приймають виклики.
- Люди з фіксованим мисленням легко здаються, з мисленням зростання – стійкі до невдач.
- Люди з фіксованим мисленням ігнорують критику, з мисленням зростання – навчаються, роблять висновки, коли чують критику.
- Люди з фіксованим мисленням з острахом ставляться до успіху інших, з мисленням зростання – вчаться в успішних людей, вивчають їхній досвід.
Як розвинути мислення зростання?
Не боятися нового. Страх перед вивченням чогось нового гальмує прогрес. Якщо дитина має цей страх, то навіть дуже гарні здібності не допоможуть їй досягти успіху. Керол Двек є спікером TED і у своїх виступах пояснює, як правильні установки здатні змінити життя.
Насолоджуватися процесом. Важливо не чекати на відмінний результат тут і зараз, а полюбити сам процес опанування чогось нового. Необхідно концентруватися не на досягненні успіху, а на тому, що відбувається тут і зараз. Задоволення від роботи сприяє виробленню ендорфінів, і результати покращуються.
Робити трохи більше. Щоб рухатися вперед, необхідно робити сьогодні хоч трохи більше, ніж учора, і ставати хоч трохи кращим, ніж учора. Якщо ніколи не виходити за встановлені межі, результату не буде.
Не боятися труднощів. Якщо щось іде не за планом, це дратує. Але концепція мислення зростання пропонує не гаяти часу на скарги, а шукати нові можливості в обставинах, що склалися.
