Особливості надання відпустки без збереження заробітної плати у період воєнного стану
На час дії воєнного стану встановлено новий порядок надання працівникам відпусток без збереження заробітної плати, що регулюється Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» ( далі – Закон).
Стаття 12 Закону передбачає право працівника на відпустку без збереження заробітної плати з таких підстав:
– відпустка без збереження заробітної плати без обмеження строку;
– відпустка без збереження заробітної плати для працівників, які виїхали за межі території України або набули статус внутрішньо переміщеної особи.
Відпустка без збереження заробітної плати без обмеження строку передбачена частиною 3 статті 12 Закону. Так, протягом періоду дії воєнного стану роботодавець на прохання працівника може надавати йому відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку, встановленого частини 1 статті 26 Закону України «Про відпустки».
Особливості такої відпустки за цією підставою полягають у тому, що вона:
- не обмежена у тривалості у період дії воєнного стану;
- надається будь-якому працівнику, за його заявою та за погодженням роботодавцем;
- не є обов’язковою для роботодавця, який на заяву кожного працівника приймає рішення щодо її надання або не надання.
Варто зазначити, що час перебування у відпустці без збереження заробітної плати за цією підставою зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, відповідно до пункту 4 частини 1 статті 9 Закону України «Про відпустки».
Також змінами, що внесені до частини 4 статті 12 Закону, передбачається новий вид відпустки без збереження заробітної плати – відпустка без збереження заробітної плати для працівників, які виїхали за межі території України або набули статусу внутрішньо переміщеної особи. Така відпустка не належить до відпусток без збереження заробітної плати, що надаються працівникові відповідно до статей 25, 26 Закону України «Про відпустки». Право на такий новий вид відпустки, передбачений частиною 4 статті 12 Закону, може бути реалізоване працівником з 19 липня 2022 року, тобто з моменту набрання чинності змін до Закону.
Так, частина 4 статті 12 Закону встановлює, що у період дії воєнного стану роботодавець за заявою працівника, який виїхав за межі території України або набув статусу внутрішньо переміщеної особи, в обов’язковому порядку надає йому відпустку без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у заяві, але не більше 90 календарних днів, без зарахування часу перебування у відпустці до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 9 Закону України «Про відпустки».
Особливості відпустки без збереження заробітної плати за цією новою підставою полягають у тому, що така відпустка надається:
- тривалістю не більше 90 календарних днів у період дії воєнного стану (Закон не обмежує можливості працівника реалізувати своє право на цю відпустку кілька разів, але загальна тривалість відпусток або її частин яку працівник може вимагати надати не може перевищувати 90 днів протягом дії воєнного стану);
- виключно працівникам, які виїхали за межі території України або набули статусу внутрішньо переміщеної особи, що підтверджується відповідною довідкою;
- роботодавцем в обов’язковому порядку за заявою працівника, роботодавець не може відмовити працівнику у наданні цієї відпустки.
Для надання такої відпустки працівник має підтвердити той факт, що він виїхав за межі території України або набув статусу внутрішньо переміщеної особи. Таким чином працівник має підтвердити факту виїзду за межі України не визначений законом. Відповідно рішення щодо надання відпустки у цьому випадку роботодавець прийматиме на підставі наданих працівником доказів, які в достатній мірі підтверджують цей факт. У випадку повернення працівника на територію України він втрачає право вимагати продовження такої відпустки.
Також варто зазначити, що встановлення відпусток без збереження заробітної плати відповідно до частин 3,4 статті 12 Закону не скасовує право на відпустки без збереження заробітної плати, що надаються в обов’язковому порядку за бажанням працівника відповідно до статті 25 Закону України «Про відпустки», або може надаватися відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про відпустки» (статті 84 Кодексу законів про працю України).
Крім того, відповідно до Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» працівники мають право на відпустку без збереження заробітної плати на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України. Термін такої відпустки не включається до загального терміну відпустки без збереження заробітної плати, що передбачена частиною 1 статті 26 Закону України «Про відпустки».
