Чому діти лаються і як з цим працювати. Пояснює психологиня Світлана Ройз
“Ця тема від самого початку глибша, ніж просто ненормативна лексика і прояв вербальної агресії. Цікаво, що є дослідження про те, що лайку не використовують у примітивних племенах і ненормативна лексика часто пов’язана з тими темами, які в суспільстві табуйовані.
Емма Бірн, яка досліджувала цю тему з багатьох сторін, у своїй книжці “Лаятися корисно” пише: “Мені це здалося найцікавішою частиною моїх досліджень: я зрозуміла, що як тільки з’являється табу і спосіб про нього говорити, виникає лайка”, – говорить Світлана Ройз, дитяча й сімейна психологиня.
Є ще одне цікаве спостереження: у різних країнах і в різних культурах є схильність до своєї лексичної “фіксації”. Вона відображається в особливих темах і словах, які проявляються в лайці.
Для статті “Нової української школи” Світлана Ройз пояснила:
- чому діти лаються;
- про що це свідчить;
- що з цим робити;
- наскільки це залежить від сім’ї;
- чи це погано.
ЩО СТОЇТЬ ЗА НЕЦЕНЗУРНИМИ СЛОВАМИ ТА КОЛИ ЦЕ ПОЧИНАЄТЬСЯ
Психологиня пояснює, що у своєму розвитку дитина проходить різні фази (за Фройдом), зокрема оральну, анальну, фалічну… У роботі з дорослими клієнтами, помічаючи “тему” лайки, яку вони використовують, психолог може припустити, на який вік треба звернути увагу під час терапії і можливу тему травматизації.
“Ми не розповідатимемо дітям про те, що використання лайки дає можливість скинути напруження. Але ми пам’ятаємо, що це “продукт” нашої лімбічної системи, пов’язаної з переживанням сильних емоцій. Коли використовується лайка, у неї вкладається більше енергії й сили, ми буквально звільняємося від накопиченого напруження”.
За словами Ройз, тоді ж економляться час і сили на формулювання. Тому що префронтальна кора мозку, яка відповідає за контроль і вибір, у цей момент не така активна.
До того ж відбувається викид ендорфінів у кров – саме тому людина може лаятися, відчуваючи фізичний або емоційний біль. І, використовуючи саме ці вислови, відчуватиме полегшення.
“Основне наше правило, що працює також з іншими проявами емоцій: усі емоції – нормальні, а ось їхній прояв і поведінку ми можемо навчитися обирати та маємо навчити цього наших дітей”, – говорить Світлана Ройз.
Психологиня пояснює, що вперше дитина може принести “нове слово” із садка приблизно в 4 роки. Тоді в неї ще немає розуміння сенсу сказаного, але є відчуття “енергії”, заряду слова. У цьому ж віці малюк може ставити запитання про секс, життя і смерть, запитувати “Звідки я взявся?”.
І, власне, у цьому віці дитина тільки пройшла анальну фазу розвитку. Тому слова “какашка”, “попа” і все, що відноситься до “анальної теми”, будуть у сфері уваги й інтересу дитини. Так вона пробує “межі дозволеного”. Вимовляє слова, спостерігаючи за реакцією.
Завдання дорослих – щоразу, коли дитина “приносить” нове слово з дитсадка чи молодших класів школи, відповідати на запитання, щоби тема не ставала табуйованою (бо лайка пов’язана з табу).
Психологиня радить реагувати максимально спокійно, кажучи: “Це слово позначає… Так не говорять виховані люди”, “Будь-яке слово можна замінити…”, “Знайди сам слово, яке замінить…”.
ЧОМУ ПІДЛІТКИ ЛАЮТЬСЯ
“Чим більший рівень тривоги й напруження і чим менше можливості їх “висловити” – тим раніше і яскравіше проявлятиметься ненормативна лексика”, – пояснює психологиня.
Окрім того, каже, що сучасні діти раніше входять у підліткову кризу, також у їхньому житті раніше проявляється тема сексуальності, тому те, що пов’язане з цією темою, також проявлятиметься раніше. Так, батькам важливо відстежувати появу в словнику дитини цих слів – вони можуть бути однією з перших ознак входження в підліткову кризу.
“Діти часто чують лайку не тільки в сім’ях. Помилково вважати, що якщо дитина використовує нецензурні слова – отже, обов’язково бачить приклад у сім’ї. Нецензурна лексика, наприклад, є у фільмах та іграх”.
Чому лаються підлітки:
- Спроба бути схожим на дорослих.
“Тоді я запитую в підлітка: “Це дія “зовнішнього” або “внутрішнього” дорослого?”. Зовнішній намагається бути “як дорослі”, а внутрішній бере відповідальність за свої вибір і поведінку”.
- Важливо відчувати себе частиною групи, бути своїм. Психологиня каже, що в цьому контексті завдання дорослих – створити культуру “своїх”, де модно не використовувати нецензурну лексику. Або створити атмосферу, де діти відчувають себе своїми у “своїй зграї”. Йдеться про відчуття безпеки, відчуття, що “мені є місце в цьому середовищі”, “у мене є своя значуща роль”.
- У підлітків – гіперактивна лімбічна система, а контроль над імпульсами, контроль і оцінювання свого вибору знижені. Тому лайка – це можливість скинути емоційне напруження. Тоді треба подумати, у чому ще може бути їхня розрядка.
- За допомогою нецензурних слів висловлюють те, що складно сформулювати. Психологиня радить разом із дітьми дивитися фільми, читати книжки й обговорювати, влаштовувати дискусії, писати есе, привчати їх до рефлексії.
- Провокація. Часто підлітки провокують дорослих і дітей на емоційні реакції. Важливо відповідати їм, зберігаючи стійкість.
- Є ще одна неочевидна тема: роль, яку відіграє ненормативна лексика саме в нашій культурі.
“Одне із завдань підлітка – “відштовхнутися” від материнської фігури, пройти етап сепарації, відштовхуючись від “матки”. І є неочевидний зв’язок у такому ланцюжку “мат – матка – мати”. Використання лайки “допомагає” підлітку в дивний спосіб перерізати пуповину, яка його пов’язує з мамою та дитинством”.
МОЖЛИВИЙ АЛГОРИТМ ДЛЯ СІМЕЙ І ШКІЛ
1. Треба створити правила, які мають прийняти всі.
2. У цих правилах можуть бути записані “штрафи” для всіх (дорослих і дітей, які використовуватимуть нецензурні слова).
3. Якщо ми часто чуємо лайку, маємо намагатися не просто “прибрати симптом”, а і зробити внесок у безпеку – шукаємо, чому простір нині небезпечний для дитини.
“Можливо, лайкою вона компенсує невпевненість, намагається привернути до себе увагу. Для нас це має бути маркером, що дитина, мабуть, потребує не повчань, а розуміння. можливо, за лайкою стоїть не тільки прояв агресії, а й біль”, – пояснює Світлана Ройз.
4. Шукаємо можливості для того, щоби зняти напруження. Наприклад, організуємо активності, заняття спортом, ігри.
5. Підлітки намагаються зайняти своє місце “в ієрархії”, змагаються з нашою авторитетністю. Тому завдання дорослих – поставити собі запитання “Я авторитетний чи авторитарний?” і попрацювати з цим.
6. Треба розуміти, що лайка – це форма вербальної агресії і можлива відповідь на жорсткість системи.
7. Треба навчати дітей рефлексії, роботи з емоціями, навичок регулювання.
Підготовка тексту до публікації – Марія Марковська, “Нова українська школа”
