Наприкінці травня Фонд Varkey провів найбільший у світі онлайн-саміт педагогічної спільноти Covid-19: Teachers of the World Unite. Освітяни з усього світу працювали у віртуальних робочих групах: ділилися досвідом дистанційного навчання, розповідали про локальні особливості освіти під час карантину, ризики та виклики, з якими вони стикнулися. До саміту долучилася керівниця напрямку розвитку вчителів «Освіторії» Ольга Манмар і поділилася своїми інсайтами з події та напрацюваннями її робочої групи.
У події взяли участь освітяни з 75 країн світу. На півтори години всі вони долучилися до обговорення спільного документа від UNESCO та International Task Force on Teachers for Education 2030. «Supporting teachers in back-to-school efforts» — це інструкція, збірник рекомендацій для освітніх управлінців та керівників шкіл, як створити сприятливі умови роботи для вчителів із поверненням до школи. Документ розробили світові освітні експерти, а учасники саміту зібралися, щоб його опрацювати та запропонувати свої рекомендації, а також почути думки педагогів з різних куточків світу.
Попри те, що в анкеті учасника я зазначила вільне володіння англійською мовою, організатори включили мене в групу з російською мовою роботи, і це мене дійсно здивувало. Мені випала роль фасилітатора, тож ще до самої події брала участь у попередній сесії, де ми проговорили мету, формат та основні правила роботи і отримали детальну інструкцію. У нашій робочій групі були викладачі зі шкіл, коледжів та університетів України, Казахстану та Росії.
Саміт розпочався з натхненних відеозвернень від самого пана Варкі, його команди, переможців премії Global Teacher Prize та висловлень підтримки всім освітянам. Спікери говорили про виклики, на які раніше вчителі не звертали уваги і з якими зараз зіткнулися по всьому світу.
Найперша проблема — відсутність інтернету та гаджетів для дистанційної роботи. Світова статистика показує: тільки 60% вчителів та учнів мають доступ до інтернету, решта 40% — не мають. Вчителі також стикнулися з емоційними і психологічними труднощами дистанційного навчання і по-новому оцінили важливість живого людського контакту, який є нашою силою, але водночас і несе небезпеку для здоров’я. Онлайн-формат викладання вимагав нових творчих підходів від педагогів та залучення всієї родини в навчання дітей, щоб воно було ефективним.
Мене найбільше вразила теза про те, що неприпустимо ігнорувати психологічний добробут заради самого предмета: психоемоційне здоров’я вчителів та учнів має бути в центрі уваги, коли всі повернуться до школи.
У нашій робочій групі дуже активними були учасники з Казахстану. Вони говорили про стрес і про тиск з боку керівних органів та батьків, про збільшення адміністративної роботи. Зазначали також про втому і перенасичення різними курсами з освоєння цифрових інструментів дистанційної роботи, хоча на практиці більшість педагогів використовують 2–3 найзручніші програми.
Найбільше учасників турбує подвійне навантаження, адже окрім своєї ролі, вчитель тепер має бути і трішки лікарем — моніторити фізичний стан дітей у класі, і трішки психотерапевтом — дбати про психологічний та емоційний комфорт дітей. Лунали пропозиції диференціювати вчителів на тих, хто працює онлайн, і тих, хто викладатиме в класі.
Цікавою для мене була думка вчителя з українського коледжу: вона помітила, як її студенти переосмислили вибір своєї професії. Коли в них з’явилося більше вільного часу, вони взялися за вивчення предметів, які їх дійсно цікавлять. Ця ж учасниця висловила побоювання: через те, що вчителям складно адаптуватися до нових умов роботи онлайн, багато педагогів можуть залишити професію.
Від події я отримала відчуття, що світова спільнота вчителів дуже згуртована, у ній є розуміння та підтримка, і вони готові випрацьовувати нові правила роботи у школах.
Що радять світові експерти в документі «Supporting teachers in back-to-school efforts» для підтримки вчителів?
Пандемія Сovid-19 завдала значного стресу дітям, їхнім сім’ям та вчителям. Педагоги, однак, відчувають тиск із різних боків — від ризиків для фізичного здоров’я до подвійного робочого навантаження, пов’язаного з дистанційним навчанням. Саме тому освітні управлінці, керівники шкіл та уряди повинні:
Ставити психоемоційний добробут вчителів та учнів вище за академічні досягнення. Педагоги мають добре усвідомлювати очікування і результати від своєї роботи.
Забезпечити педагогів знаннями та інструментами надання психологічної допомоги, щоб вчителі могли вчасно помічати та виявляти ознаки стресу, виснаження і вигорання у колег та учнів і реагувати на це.
Підтримувати найбільш вразливі групи: серед вчительства — це педагоги старшого віку, що можуть мати хронічні захворювання; серед учнів — це діти з незабезпечених сімей, які можуть страждати від стресу. Вчителі повинні вміти помічати прояви психологічної травми у дітей.
Визнавати за вчителями ключову роль у процесі навчання. Забезпечити педагогів можливістю виявити прогалини в знаннях дітей і реорганізувати клас та навчальний процес, щоб діти зі слабкими знаннями отримували індивідуальні консультації вчителів. Надати вчителям інструменти для ефективного змішаного навчання.
Провести підвищення кваліфікації вчителів, щоб вони вміли користуватися альтернативними цифровими інструментами викладання і розвивали впевненість та гнучкість до ситуації, що постійно змінюється.
Залучити вчителів до перегляду і редизайну навчальної програми: педагоги можуть самостійно визначати нові навчальні цілі і пропонувати теми та вправи для їх досягнення.
Відкласти або адаптувати систему і процес оцінювання вчительської роботи. Враховуйте, як учителі застосовують на практиці інноваційні методи викладання.
Зберігати статус та права вчителів. Вчителі повинні отримувати заробітні плати та мати оплачувані лікарняні або, за потреби, оплачувані дні самоізоляції.
