Робимо онлайн-уроки інклюзивними
Огляд практичного посібника від Українського інституту розвитку освіти.
Дистанційна освіта під час карантину мала безліч проблем. І однією з них була доступність. На жаль, не всі діти мали необхідні гаджети та можливості для навчання. Складно було і дітям з ООП, яким довелося звикати до нових реалій. Утім, поступово ситуація врегулювалася, а дистанційне навчання в Україні вийшло на якісно новий рівень. Аби підсумувати набутий у період пандемії досвід, українські експерти УІРО разом із колегами з ЮНІСЕФ створили посібник «Як зробити онлайн-уроки інклюзивними».
Звісно, зараз ситуація інша, але цей досвід точно може стати у пригоді зараз. Саме тому ми створили короткий огляд посібника.
Інклюзія – це лише про дітей з інвалідністю?
У вузькому розумінні інклюзія – це залучення дітей із особливими освітніми потребами до відвідування закладів загальної середньої освіти за місцем проживання. У ширшому розумінні – це позитивне ставлення до розмаїття учнів, врахування їхніх відмінностей та створення умов для забезпечення права на освіту кожного учня чи учениці.
Для інклюзії в освіті ключовими є три аспекти.
- Перший: інклюзія – це процес. Її потрібно розглядати як постійний пошук способів реагування на людську багатоманітність.
- Другий: інклюзія пов’язана з визначенням і подоланням бар’єрів.
- Третій: інклюзія – це присутність, участь і досягнення всіх учнів. Де присутність означає місце навчання дітей і те, наскільки регулярно вони його відвідують, «участь» описує якість освітнього досвіду через взаємодію та спілкування, а «досягнення» стосується не лише результатів тестів чи екзаменів, а охоплює результати навчання в межах індивідуальних освітніх планів і програм.
Універсальний дизайн в освіті як інструмент для створення інклюзивності
Можна подумати, що інклюзивний дизайн – це лише про шкільне оточення, висоту парт або вмивальників. Утім, до універсального дизайну можна зарахувати і планування уроків, що враховують особливі потреби, сімейне та матеріальне становище дітей. Тому, плануючи онлайн-заняття, поміркуйте над тим, які формати відображення інформації варто використати, щоб забезпечити активну участь і діяльність дітей на уроці, а не їхню формальну присутність.
Принципи універсального дизайну ґрунтуються на множинності. Тож якщо ви помічаєте, що регулярно використовуєте лише один спосіб подачі інформації, наприклад, лекцію, спробуйте бути гнучкішими та чергувати формати.
Основою для гнучкості може бути план онлайн-уроку, котрий відображається на екрані та супроводжується текстом-суфлером, аудіо, малюнками, цитатами тощо. Візьміть собі за правило планувати будь-який онлайн-урок у трьох вимірах: текст (що я говоритиму), одночасні візуальні образи (що в цей час буде на екрані), тривалість діяльності.
Такий урок може включати наступні елементи:
- відео на 7–10 хвилин;
- стислий виклад теорії;
- завдання для самопідготовки в текстовому форматі та тестові запитання;
- наявність субтитрів, можливість регулювання гучності, темпу мовлення та темпу сприймання інформації учнем (можна зупиняти й повторювати відео, регулювати швидкість програвання).
Візуалізації та використання наочності
В умовах онлайн-навчання суттєво зростає роль наочності в поясненні навчального матеріалу. Для цього можна використовувати картини, малюнки чи їхні серії, таблиці, схеми, ментальні карти, уривки з документальних чи науково-популярних фільмів та передач, демонструвати дії і явища, про які йдеться у темі уроку тощо. Текстова інформація може бути візуалізована анімованим текстом із виділеними ключовими тезами, словами, блоками.
Утім, варто враховувати, що:
- ключові тези, схеми, картинки, фотографії, фрагменти відео тощо не мають переобтяжувати текст;
- вони мають відповідати основному змісту, підкріплювати його, а не відволікати;
- якщо зображення не відповідає змісту того, що говорить учитель (запізнюється чи випереджає; містить елементи, далекі від змісту чи є його алегоричним позначенням), то це створює додаткові перешкоди для розуміння матеріалу.
Майте на увазі, що багато хто з учнів працюватиме з телефона
Уявімо, що ви демонструєте експеримент, малюнок-схему або велику таблицю. Подібні матеріали непогано виглядають на великому екрані комп’ютера, але багато хто з дітей використовуватиме у якості комунікатора смартфон. Тому, одразу подумайте, чи зможуть школярі швидко збільшити зображення. Скільки часу це відбере? Чи погіршиться сприйняття матеріалу?
Наприклад, учням треба знайти конкретний елемент з таблиці Менделєєва. Не варто сподіватися, що у всіх це вийде за 1-2 секунди. Тому, аби полегшити сприйняття, на кілька секунд продемонструйте всю таблицю, а вже потім акцентуйте увагу на потрібному елементі. Для цього можна використовувати підсвітку фрагменту, онлайн-указку тощо.
Якщо ви демонструєте дослід, зауважте, що предмети, що лежать на столі, дуже важко ідентифікувати під час онлайн-навчання. Тому не варто викладати всі матеріали і прилади перед початком експерименту. Вони мають з’явитися в кадрі вже під час проведення досліду одночасно з поясненнями вчителя.
Те саме стосується і розв’язання задач. Бажано, щоби під час доведення теорем і опису властивостей, усе, про що говорить учитель, синхронно відображалося на екрані й виділялося (шрифтом, кольором, підсвіткою тощо).
Онлайн-уроки в асинхронному режимі
В онлайн-навчанні можуть використовуватися синхронний та асинхронний режими, а також їх поєднання. За синхронного режиму урок проводиться в реальному часі, за безпосередньої присутності педагога та учнів. Це забезпечує швидкий зворотний зв’язок – приблизно так, як це відбувається на звичайному уроці.
Недолік полягає в тому, що синхронне навчання вимагає присутності всіх учнів на занятті в чітко визначений час. Практика показала, що це може стати проблемою через, наприклад, відсутність інтернету. У такому випадку є сенс планувати уроки в асинхронному режимі, що не передбачає одночасної присутності вчителя та учнів. Такий варіант є гнучкішим, але він орієнтований на відповідальність та самостійне опрацювання матеріалу уроків дітьми.
Зауважити: намагайтесь уникати спонукань, які передбачають роботу із залученням індивідуального досвіду. Наприклад, «Упевнена, ви здогадалися хто тут зображений», «Ви бачили/чули це раніше»; «Пригадайте, як виглядає місто вночі» тощо. Деякі речі можуть здаватися дуже простими вам, але певні асоціації або здогадки просто не виникнуть в учнів, які мають інший життєвий досвід та інтереси.
Варіанти та способи виконання завдань
Коли учні засвоїли інформацію, приходить час перевірити рівень їхнього розуміння матеріалу. Часто для проміжних перевірок використовується тестування, але можна надати дітям можливість вибору способу, в який вони продемонструють знання. Наприклад, запропонуйте їм висловити своє ставлення чи описати твір (героя, подію) одним зі способів:
- одне (чи три) речення;
- малюнок (чи колаж);
- добірка сюжетних малюнків;
- діалог (з другом, батьками чи вчителем);
- аудіозапис, відеосюжет тощо.
Система підтримки
Інколи в учнів можуть виникати неочікувані проблеми із засвоєнням тем. Аби допомогти дітям, підкажіть їм, де та як вони можуть потренуватися, переглянути конкретні приклади та перевірити себе самостійно. Це допоможе уникнути непотрібного розчарування і продовжити ефективне навчання.
Зауважити: досить часто на початку уроку вчителі нагадують про матеріал, який було пройдено минулого разу. Але чи достатньо добре школярі пам’ятають попереднє заняття? Аби освіжити їхню пам’ять, варто коротко (на конкретних прикладах) нагадати, що саме ви проходили минулого уроку. Подібна актуалізація знань допоможе учням уникнути непотрібного розчарування і не розгубитися.
Коли ми говоримо про інклюзивну освіту, то маємо пам’ятати, що її сприйняття може бути значно ширшим, ніж є зараз. Адже багато хто щиро вважає, що інклюзія – це лише для дітей з інвалідністю. Але насправді поняття особливих освітніх потреб набагато ширше. Так, до осіб з ООП ми також зараховуємо дітей, які, наприклад, втратили домівку. Чи варто казати, що війна значно збільшила кількість таких дітей, що такі учні тепер є чи не в кожному класі? І це підштовхує нас до необхідності розширити свій погляд на інклюзію. Зрозуміти її як світогляд, що компенсує різницю в можливостях та враховує розмаїття.
