З 24 лютого в Україні знову діє адаптивний карантин. Якщо регіон, у якому розташована школа, потрапляє до “червоної зони”, учні середньої і старшої шкіл переходять на дистанційне навчання.
Саме тому “Нова українська школа” продовжує вивчати досвід учителів в організації дистанційного навчання. Цього разу про те, як ефективно налагодити цей процес, розповіли тренери програми “Демократична школа”:
Андрій Залужний, вчитель історії класичної гімназії при Львівському національному університеті ім. І. Франка (Львів);
Микола Попадюк, вчитель історії та суспільних дисциплін Чернівецької гімназії №3.
Окрім організації дистанційного навчання у своїх школах, Андрій і Микола мають досвід у дистанційному навчанні шкільних команд зі всієї України, які брали участь у програмі “Демократична школа”.
У цій статті йдеться про таке:
як обрати платформу для дистанційного навчання;
як оцінити ефективність дистанційного навчання;
що робити, щоб учні не відволікалися під час онлайн-уроку;
чи зважати на вимкнені камери учнів;
як працювати з пасивними учнями;
як оцінювати учнів дистанційно.
Дивіться також наш розділ про дистанційну освіту.
ЯК ОБРАТИ ПЛАТФОРМУ ДЛЯ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ
Андрій Залужний:
Надсилання завдань через Viber – це не дистанційне навчання. Вчителю потрібно визначитися з платформою й попрактикуватися. Наскільки дистанційне навчання успішне, залежить від того, наскільки вчитель орієнтується в програмі. Тому не варто постійно її змінювати.
Ми працюємо в Google Classroom і Zoom. Учителі мають доступ до Google-календаря, у якому є розклад навчання класів, що вчаться дистанційно.
Завдання можна давати в Google Classroom, а пояснювати під час уроку в Zoom.
Поєднання двох форматів – очного дистанційного навчання (Zoom) і практичного (Google Classroom) – дає кращі результати.
Важливо пояснити учням, щоби для уроку вони знайшли тихе місце з хорошим інтернетом і вмикали мікрофони, коли говорять.
Микола Попадюк:
Варто обрати одну платформу й добре в ній розібратися, а потім приєднувати інші інструменти. Якщо мої учні працюють у Google Classroom, то вже там я можу використовувати і YouTube, і ClassTime.
ЯК ЗРОЗУМІТИ, ЩО ДИСТАНЦІЙНЕ НАВЧАННЯ ВДАЄТЬСЯ
Микола Попадюк:
Можна обрати статистичний метод – зіставити оцінки учнів під час очного й онлайн-навчання. Але це не дуже інформативний спосіб, бо є учні, які в школі працювали на 9, а на дистанційному навчанні самоорганізувалися і працюють на 12. І навпаки.
Інший спосіб – спостерігати, чи учням цікаво, чи не вимикають вони камери, чи беруть активну участь в уроках.
ЩО РОБИТИ З ВІДВОЛІКАННЯМ ПІД ЧАС ОНЛАЙН-УРОКУ
Микола Попадюк:
Головне – залучити учнів. Якщо ми можемо зацікавити їх різними інструментами онлайн-комунікації, вони не будуть відволікатися.
На початку уроку можна робити руханки та енерджайзери, щоби перевірити активність і технічний бік. Я можу попросити клас порахувати від 1 до 30 (якщо учнів 30). Якщо збилися – починають спочатку. Так учні стають уважними, слухають одне одного, і я бачу, що всі точно на місці, працюють камери й мікрофони. Також можна, наприклад, передавати одне одному уявний м’яч.
Наприкінці уроку можна дати спільну дошку, де кожен поставить смайл чи обере колір свого настрою. Так учитель зможе побачити, як “пішла” тема, чи діти не втомлені.
Також можна дати доступ до Google-документу, де кожен учень напише, який у нього / неї сьогодні настрій. Або ж зробити опитування. Наприклад, вивчаємо Івана Мазепу й учні голосують – це позитивний чи негативний персонаж.
Окрім того, від відволікання допомагають зображення й відео. Але відео мають бути не довшими 3–4 хвилин.
Андрій Залужний:
Стандартна лекція не пасує для онлайн-навчання. Потрібно підтримувати динаміку й використовувати різні формати: закінчити речення, проголосувати. На початку й наприкінці уроку я роблю перекличку з проханням увімкнути камери, щоби зрозуміти, чи всі присутні.
Для опитувань використовую платформу Mentimeter, тому що вона має мобільну версію (а діти заходять на урок переважно зі смартфонів). Опитування – теж хороший спосіб перевірити, чи всі присутні, якщо камери вимкнені.
ЯК ПРАЦЮВАТИ, НЕ БАЧАЧИ УЧНІВ
Микола Попадюк:
Я не маю права вимагати, щоби в учнів були ввімкнені камери, бо держава не забезпечила учнів гаджетами. Буває, вони не вмикають камеру, бо чистять зуби чи снідають. Але мені це неважливо, якщо вони слухають. Навіть якщо дитина під час уроку лежить на ліжку, але занотовує, слухає і їй цікаво, то яка мені різниця? Важливо, що дитина в цей момент не ненавидить урок, світ і мене.
ЯК ПРАЦЮВАТИ З ПАСИВНИМИ УЧНЯМИ
Андрій Залужний:
Якщо дитина пасивна – допоможе персональне звертання: “Що ви думаєте?”. Для цього важливо (і в нас таке правило), щоб учні заходили на урок під своїми іменами і прізвищами, а не використовували ніки.
Микола Попадюк:
Варто обирати цікаві інструменти, показувати, що включитися в роботу – класно. Можна мотивувати оцінками чи зменшенням кількості завдань. Наприклад, працюєш на уроці – отримуєш менше домашніх завдань.
Також можна давати індивідуальні завдання чи об’єднувати в групи. Тоді пасивний учень отримує завдання презентувати роботу групи – тож не буде можливості не працювати.
Щодо індивідуальних завдань. У мене була доволі замкнута учениця, але на уроці громадянської освіти вона запитала, чи може розповісти про аніме. Хоча це не стосувалося теми, я дав їй цю можливість – і вона включилася в роботу.
ЯК ОЦІНЮВАТИ УЧНІВ ДИСТАНЦІЙНО
Андрій Залужний:
Google Classroom дає чіткі критерії оцінювання, й учні їх знають. Я намагаюся давати більше індивідуальних завдань і менше групових, бо є ризик, що в групі все робитиме одна людина.
Для тестів я спершу використовував платформу НаУрок, а тепер систему від компанії, яка надає нам електронний журнал. Хоча у Google Classroom теж є така опція.
Микола Попадюк:
На початку карантину вчителі не могли якісно проводити онлайн-уроки, тому й оцінювати учнів треба було поблажливо. Ми більше зосереджувалися на позитивному, [заохочувальному] оцінюванні. Але як тільки вчитель починає працювати на високому рівні – тоді ж можна вимагати такої роботи й від учнів.
Проте залишається проблема – складно перевірити учнів на доброчесність. Багато завдань вони виконують із батьками. Унеможливити списування можуть тести з визначеним часом на відповіді, перемішування запитань, можливість надати лише одну відповідь.
Загалом варто зосередитися на формувальному оцінюванні і прогресі учня.
У цьому допоможуть індивідуальні зустрічі. Я їх проводжу в Zoom в індивідуальних кімнатах. Виділяю на таке спілкування півтори години. З кимось розмова триватиме тридцять секунд, а з кимось – пів години. Ми спілкуємося про те, який в учнів прогрес, як вони працювали, яку оцінку заслуговують. Це забирає час, але це мій внесок у подальшу результативність уроків.
“У тебе все супер, мені подобалися твої думки” або “Я бачу, що ти виконуєш завдання через раз. Поясни”. І ми дивимося на майбутнє: чого би учні хотіли досягнути. Якщо дитина прагне більшого – визначаємо, що треба робити: більше писати есе, читати, виховувати повагу до дедлайнів тощо. Я всі ці індивідуальні траєкторії тримаю в голові, але радив би занотовувати.
ДИСТАНЦІЙНЕ НАВЧАННЯ: КОРОТКА ІНСТРУКЦІЯ ДЛЯ ВЧИТЕЛІВ
Андрій Залужний:
Докладно вивчіть онлайн-платформу, на якій будете проводити дистанційне навчання (наприклад, безплатна конференція в Zoom може тривати 40 хвилин, тому потрібно попередити учнів, чи потрібно буде знову підключатися).
Для різних класів зробіть одне й те ж запрошення (конференція, яка повторюється) (приклад: 10А – 01234, 10Б – 56789). Коли буде знову онлайн-урок у Zoom, то учні певного класу будуть використовувати те ж саме посилання.
Просіть учнів долучатися до онлайн-уроків із місць, де є якісний інтернет, та з використанням навушників за потреби.
Спільно з учнями розробіть правила роботи в онлайні (якісне інтернет-підключення, учні заходять під власними іменами та прізвищами, ввімкненні камери, активність, відсутність звукових перешкод для інших учасників уроку).
Завчасно (згідно з розкладом і не пізніше, ніж за 24 години до уроку) повідомляйте учням про онлайн-урок і те, як до нього долучитися (наприклад, посилання та пароль до Zoom-конференції).
Намагайтеся спланувати урок так, щоб учні постійно були включені в процес навчання (тести, онлайн-голосування, відповіді в чаті, інший інтерактив).
Розробіть алгоритм дій у разі потрапляння на урок непрошених гостей (наприклад, переведення в кімнату очікування).
Просіть учнів вмикати камери, робіть перекличку в чаті на початку та наприкінці уроку.
Завдяки онлайн-формату на урок можна запросити цікаву особистість / експерта. Користуйтеся цим.
ЧИ Є РІЗНИЦЯ МІЖ НАВЧАННЯМ ОНЛАЙН ДІТЕЙ ТА ДОРОСЛИХ
Микола Попадюк:
Не можу сказати, що одні навчаються краще за інших. Але дорослі більш умотивовані сидіти перед комп’ютером, аніж діти. Рівень володіння цифровими навичками виявився однаковим, хоча я очікував, що в дітей він буде вищим.
Андрій Залужний:
Дорослі вчаться за власним бажанням, тому мають більше мотивації, у них більша включеність у процес. У дітей же, як завжди, у кожного своє ставлення до уроку, який є для них обов’язковим.
ЧИ ГОТОВІ ВЧИТЕЛІ ПРИЙМАТИ НОВІ ВИКЛИКИ
Микола Попадюк:
В умовах пандемії вчителі потрапили в ситуацію, коли не мали іншого виходу: сіли в потяг онлайн-освіти й рухаються далі.
Є стереотип, що вчителі й далі живуть у Радянському Союзі, але насправді вони відкриті до змін, і я побачив це ще до карантину: курс “Цифрові навички для вчителів” на платформі “Дія” був нереально популярним. Учителі хотіли опанувати нове, вони намагаються професійно зростати. А стереотипи їх демотивують.
Я бачив учителів пенсійного віку, які можуть втерти носа випускникам університету. Так, у них немає базових навичок роботи з комп’ютером, але коли доходить справа до конкретних додатків – вони швидко їх опановують. Молодь, натомість, має цифрові навички на інтуїтивному рівні.
Андрій Залужний:
Учителі, які хочуть залишатися в професії, розуміють виклик, залишаються й опановують технології. Ті, кому складно, шукають колег, які допоможуть розібратися у всіх питаннях, щоб іти в ногу з часом.
Тут немає альтернативи: якщо школа переходить на дистанційне навчання, і вчитель хоче працювати, то має опанувати нові методи роботи. Адже батьки вимагають якісного викладання.
Надія Швадчак, “Нова українська школа”
Публікація підготовлена за сприяння Програми підтримки освітніх реформ в Україні “Демократична школа”, що реалізується Європейським центром ім. Вергеланда та Міністерством освіти і науки України у партнерстві з Благодійною організацією “Центр освітніх ініціатив” та “ІСАР Єднання” і фінансується Міністерством закордонних справ Норвегії”.
