“Вчимо про Рим, поки ворог – про Крим”: чому школярам скоротили вивчення історії
Україна програє війну за свідомість дітей, кажуть освітяни
В Україні стрімко зменшується кількість годин на викладання історії, тоді як у росії шкільна історична освіта перетворилася на головний інструмент пропаганди. Про це заявив заслужений учитель України, кандидат педагогічних наук Віктор Мисан.
Він наголошує: щоб українські діти розуміли, хто вони є, і чому ця війна взагалі почалась, історія України має стати одним із ключових предметів у шкільній програмі. Для цього потрібно не лише збільшити кількість годин, а й забезпечити вчасне надходження підручників та перепідготувати вчителів з урахуванням нових викликів.
«Маючи такого сусіда, як росія, вчителі повинні знати, як працює їхня пропагандистська машина, й навчити дітей розрізняти правду від брехні», – переконаний Мисан.
За словами педагога, історія, яку викладають у школах росії, сфальсифікована і глибоко викривлена. У ній перекручуються події, факти, та “майстерно” крадеться минуле інших народів – зокрема українців, кримських татар, казахів. Це подається під соусом “втрачених територій”, які треба повернути.
«Російським дітям нав’язують думку, що Україна – це тимчасово втрачене, але “своє”. І це — не просто помилка. Це стратегічне виховання майбутніх агресорів», — пише Мисан.
Поки в росії інвестують у патріотичну пропаганду через підручники, в українських школах години на історію скорочують удвічі, а замість них вводять предмети типу фінансової грамотності чи громадянської освіти. Це важливі теми, але чи доречна така заміна в умовах повномасштабної війни?
Мисан вважає, що Україна програє війну за свідомість дітей, бо не надає шкільній історії належної ваги. І це критично небезпечно:
«Дітям потрібно розуміти, чому Україна незалежна, чому ворог – це росія, і чому свобода коштує так дорого. Цього не навчиш за 1 урок на тиждень», – наголошує він.
Освітянин пропонує конкретні кроки:
Збільшити кількість уроків історії України у школах усіх рівнів.
Окремо готувати вчителів до протидії дезінформації та історичним фейкам.
Своєчасно постачати якісні підручники, які будуть актуальними та перевіреними.
Переосмислити змістовий компонент викладання, акцентуючи увагу на сучасних подіях, Революції Гідності, війні з росією тощо.
«Якщо ми не навчатимемо свою історію — це зробить хтось інший. І вже робить», — підсумовує Мисан.
