Перехід на дистанційне навчання – це не лише про формат навчання, це про зміну епох, вважає Світлана Ройз.
В умовах карантину дистанційне навчання стало одним з невіддільних елементів освіти. Якщо раніше про нього говорили лише як про додатковий – і, найголовніше, тимчасовий формат, – то зараз стає зрозуміло: повернутися до колишнього стану речей вже не вийде. Навички та компетентності, які лежать в основі онлайн-викладання, набувають статус пріоритетних.
Однак більшість вчителів в Україні все ж не змогли призвичаїтися до дистанційного формату. Чому так трапилося та як педагогам знайти вихід з цієї ситуації, розповіла дитяча сімейна психологиня Світлана Ройз на порталі «Українська правда».
Насамперед варто зазначити, що дистанційне навчання стало вимушеним заходом. Воно супроводжувалося неясними завданнями, загальною тривогою, величезною швидкістю і відповідальністю. Доводилося і доводиться одночасно опановувати технології та адаптуватися до іншого рівня комунікації, – поділилася Ройз.
Вона додала, що підготовка до онлайн-уроків може займати більше часу, більше сил витрачається на те, аби підтримувати контакт, відстежувати реакції й зміни в груповій динаміці. Крім того, значна кількість вчителів скаржиться на погіршення зору.
Учням часто складно вибудувати «простір навчання». Нечіткі межі між будинком і роботою-класом знижують продуктивність. І втоми від роботи онлайн може бути більше. Ще одним негативним фактором є те, що на початку не існувало вибудуваних критеріїв оцінки – як власної роботи, так і роботи учнів, – наголосила психологиня.
За її словами, у будь-якому новому досвіді людина може проходити так звані стадії прийняття реальності: заперечення, злість, торг, депресія, прийняття.
Перехід на дистанційне навчання – це не лише про формат навчання, це про зміну епох. Ми всі розуміємо, що як раніше вже не буде. Зі знайомими викладачами жартуємо: «Ми всі зараз як динозаври – адаптуйся до нових умов середовища або вимирай!», – пояснила Світлана Ройз.
Психологиня виокремила 12 ПРАВИЛ, які допоможуть вчителям полегшити собі роботу в умовах дистанційної освіти.
Насамперед важливо облаштувати своє робоче місце.
Цифрове навчання збіднює «грані контакту», і тому внесок у взаємини, незалежно від уроку, повинен бути більшим.
Кожен урок важливо розпочинати з певного практичного завдання, спрямованого на об’єднання. У такий же спосіб варто і завершувати заняття.
Учнів-студентів важливо просити про допомогу. Вони давно вже опанували всі технологічні нововведення й самі можуть запропонувати нові формати.
Необхідно встановлювати загальні правила: наприклад, всі уроки проводяться сидячи й обов’язково в одязі. Важливо обговорювати етикет онлайн-контакту.
Слідкуйте за тим, щоб у Zoom не було чорних екранів. Чорний екран як «чорна діра». Ви помітите, що напруга зменшується, якщо видно хоча б фото на аватарці. В ідеалі, звичайно, краще жива присутність дитини.
Можливо, для лекційної частини – записувати відео.
Важливо визначити критерії оцінювання: як знань і динаміки в учнів, так і своєї власної ефективності.
Під час дистанційного навчання ми менше рухаємося, а це впливає на рівень дофаміну.
Дофамін – нейрогормон, без якого складно відчувати себе стабільним і задоволеним життям. У будь-яку вільну хвилину потрібно виходити на прогулянку або робити вправи.
Ми проводимо уроки, сидячи на одному місці. Так виникає відчуття нескінченного уроку, і це дуже втомлює.
Між уроками важливо «обнулятися» (перемикатися): вмикати музику, їсти щось смачне, дихати повітрям тощо.
У складні часи зростає цінність спільноти. Надзвичайно важливо контактувати, підтримувати один одного у середовищі колег.
Під час уроку з дітьми будь-якого віку корисно робити мініпаузи: постукати ногами об підлогу, стиснути-розтиснути пальці рук, перевести погляд у далечінь, а потім сфокусуватись на екрані, відчути опору сідниць, стоп. Це допоможе повернути концентрацію уваги.
Ми помічаємо, що багатьом учням складно підтримувати навчальну мотивацію. Необхідно стежити за тим, щоб освітній простір був безпечним (ми пам’ятаємо, що мотивація – це «цікавість», тож якщо страшно, дитина не проявлятиме цікавості).
Крім того, інформація засвоюється легше, якщо з нею пов’язана певна емоція. Картинки-жарти, метафори – це те, що допомагає створити емоційне тло і закріпити інформацію.
Також важливо просити про зворотний зв’язок, щоб дізнатись від учнів, наскільки формат навчання зрозумілий.
Нам хочеться повернутися до тих людей, до тих занять, де нам було добре, де ми відчули себе успішними. Намагайтеся відзначати успіхи дітей, в ідеалі – успіхи кожної дитини. Але й слова «Весь клас сьогодні молодці» теж будуть внеском. А також не забувати відзначати власний і навіть найменший успіх, – підкреслила Світлана Ройз.
Взагалі дуже важливо дбати про себе!
