Таке вже було в СРСР. Учитель української мови припустив, чому зараз багато непідготовлених педагогів
Учитель української мови та літератури Михайло Девдера зауважує, що підготовленість педагогів запущена ще з часів Радянського Союзу, коли з університетів випускалися знавці наук. Проте більша частина студентів зрештою йшли з освітньо-навчальної діяльності, адже не могли самостійно її організувати у школах.
Були й ті, хто зміг призвичаїтися до умов і продовжував працювати, але був приречений все життя бути “недопідготовленим”. Своїми поглядами Девдера поділився у виданні Дзеркало тижня. За його словами, попри те, що держава намагається позбуватися радянської спадщини, проте непідготовленість вчителів не стала предметом уваги влади країни.
“Сьогодні ми начебто послідовно та вперто позбуваємося гнилої радянської спадщини. Чому ж професійна недопідготовленість наших учителів досі не стала предметом уваги української держави?”, – питається Девдера.
Працівник освіти назвав кілька причин, чому ситуація й досі не змінилась.
Зокрема, він зауважує, що непідготовлений вчитель не матиме високої зарплатні, адже ставка молодого педагога на пʼять тисяч менша за обіцяну суму.
“Найманому працівникові дуже легко можна Законом “Про освіту” пообіцяти, що “базова заробітна плата вчителя найнижчої кваліфікаційної категорії має бути не менше трьох розмірів мінімальної заробітної плати в Україні”. Але потім так само легко передумати й за основне мірило взяти вже не мінімальну зарплату, а прожитковий мінімум, твердо запевняючи, що молодий фахівець отримуватиме аж чотири таких”, – ділиться Девдера.
Крім того, за словами освітянина, непідготовлені вчителі розглядаються як ресурси, а не самостійні працівники, оскільки вони працюють за наказами. Їм диктують, як викладати, навіть якщо це суперечить здоровому глузду. Вакансії заповнюють людьми без належної підготовки, що негативно впливає на якість освіти, відкидаючи її на сотню років назад.
Також педагог перестає бути субʼєктом власного життя, натомість стає гарним “автоматником” для адміністративного ресурсу.
Непідготовлений вчитель починає користуватися методичною продукцією, наприклад тематичними зошитами та різними семінарами, за що потрібно платити. А деякі з сертифікатів педагоги можуть придбати.
За словами Девдери, якщо в освітній галузі дійсно проводити зміни, потрібно повернути вчителеві його “вчительськість” та професійну суб’єктність.
