“Це жесть”: батьки шоковані тим, які вірші доводиться вчити дітям у школах (фото)
У мережі виникло обговорення вірша “Мій тато повернувся з війни”. Він входить до шкільної програми другого класу й пропонується вивчити напам’ять. Проте батьки переконані, що це занадто травматично для дітей, чиї батьки перебувають на війні.
Про це пише РБК-Україна (проєкт Styler) з посиланням на допис у спільноті “Батьки SOS” у Facebook.
Що шокувало батьків
“Другокласникові в школі задали прочитати вірш. Дитина починає читати й заходиться плачем. Бо її батько вже давно на війні. І бачаться вони вкрай рідко. І дитина щодня за ним сумує. Бо в дитини за вікнами лунають вибухи. Бо дитина живе у війні майже два роки”, – пише користувачка Інна Данилюк.
Вона обурена тим, що поки психологи осмислюють це й дають поради, як не нашкодити дітям, у школі задають опрацьовувати такі складні роботи.
У вірші “Мій тато повернувся з війни” авторки Марії Морозенко йдеться про те, що батько ліричної героїні приїхав додому з передової якраз у момент, коли дівчинка бачить це в снах.
Реакції батьків
У коментарях під дописом багато матусь діляться переживаннями своїх дітей:
- “Я своїй дитині навіть читати таке не дам. Вона дуже болісно переносить що тато на війні в неї”.
- “Я навіть уявити не можу, як такий вірш вчити чи читати дітям, які витратили батьків. Сам по собі вірш має право на життя. Але ж не зараз”.
- “А наш тато з війни повернувся на щиті. Навіть не уявляю, що було б з донькою, якби вона прочитала цей вірш”.
- “Та я сама не змогла прочитати цей вірш”.
- “У 5-му класі було подібне оповідання, довели дитину до сліз, і так не легко, так ще й увагу фокусують. А річ у тому, що хтось живе війною кожен день, а хтось тільки іноді згадує.. Людяності в нашому суспільстві ще дуже мало…”
- “Саме тому необхідно кардинально змінити всю систему освіти й підлаштовувати під сьогодення, на жаль, це не цікаво ні владі, ні верхівці освіти тільки гарні гасла, а дій, на жаль, дуже мало, а діти страждають”.
Деякі мами також наголошували на тому, щоб просто не давати дитині такий вірш до прочитання, щоб не травмувати її:
- “А в чому проблема забрати той підручник і сказати дитині “не вчи”? Вірш кринжовий, не сперечаюся абсолютно. Але ці підручники видавалися до війни, й інших в нас немає”.
- “Вчитель має право обирати матеріал для уроку, я б дала дитині прочитати інший вірш, і подзвонила б вчительці, і сказала, що ми читатимемо інший. Думаю, вчителька поставилась би з розумінням”.
- “Це все залежить від вчителя. Ми вчили інший вірш, а цей вірш вчитель пояснив, що батьки повинні вирішувати читати чи ні”.
