«Закривачі шкіл»: кому насправді вигідна реформа освіти
Реформа шкільної мережі вимагає ретельної роботи з даними, урахування потреб людей і розумної комунікації
Реформа «Нова українська школа» є незворотною. Її не планують згортати ані зараз, ані після війни. За законом органи місцевого самоврядування до 1 вересня 2024 року мають затвердити плани формування шкільної мережі й упродовж трьох років реалізувати затверджені зміни.
То яка ж доля чекає на малі сільські школи? Погляньмо на досвід реальної територіальної громади.
«Сьогодні діти приїдуть у школу, будуть вчитися повний день, пообідають, підуть на групу продовженого дня, виконають домашнє завдання, і о третій годині шкільними автобусами їх відвезуть додому».
Так про «жахіття» реформи освіти розповідає Сергій Рибак, начальник відділу освіти, молоді та спорту Городоцької міської ради. У народі його могли би назвати «тим, що закриває школи», адже він втілює реформу освіти в Городоцькій громаді на Хмельниччині. А втім, профільні ресурси наводять досвід громади як історію успіху.
Навіть якщо ви не підтримуєте зміни, які зараз втілюють у сфері шкільної освіти, пропонуємо вам подивитися на них трішки ширше, ніж на історію про «закриття шкіл». У попередній статті ми вже розібралися, що реформа є незворотною: її не планують згортати ані зараз, ані після війни. Це зовсім не означає, що діти залишаться без доступу до освіти. Можна не вірити чиновникам, але чому б не подивитися на досвід реальної громади: такої, як ваша?
Як їм вдалося?
Сергій Рибак на початку нашої розмови відразу окреслює рамки: оптимізацію в громаді розглядають не як спосіб зекономити на сфері освіти. Ідеться про створення оптимальної мережі передусім для учнів, аби за наявні кошти вони могли отримати найкращу можливу якість освітніх послуг.
«Якщо якихось закладів не вистачає для здобуття чи позашкільної, чи дошкільної, чи навіть загальної середньої освіти, ми маємо їх відкрити. Але якщо йдеться про малокомплектні школи з неповними класами, варто їх укрупнювати. Адже ми розуміємо, що в таких школах діти можуть навчатися 5–8 годин замість 22–23 годин на тиждень. Тобто дитина охоплена освітнім процесом лише один день за увесь тиждень. Тому зрозуміло, що потрібно приводити мережу до спільного знаменника й створювати оптимальні умови”, – пояснює Сергій Рибак.
У громаді закрили 3 заклади дошкільної освіти та 7 малокомплектних шкіл, а для підвезення дітей у сусідні заклади докупили 5 автобусів – загалом їх тепер 16. Натомість в одному зі старостатів навпаки виникла потреба відкрити дитячий садочок для 15 дітей. Для цього виділили частину приміщень ліцею і перебудували їх.
Також із 10 ліцеїв у громаді до 2027 року залишиться лише один, який стане профільним. Інші ж перетворяться на гімназії та надаватимуть базову загальну середню освіту. При ліцеї побудують велике укриття та чотириповерховий гуртожиток, аби старшокласники з інших населених пунктів не мусили щодня їздити на навчання.
Сергій Рибак запевняє, що батьки не скаржаться на оптимізацію, оскільки місцева влада повідомляє про рішення заздалегідь і детально їх пояснює.
«Ми показуємо батькам плюси оптимізації. Пояснюємо, як було, чому зміни потрібні і якими вони будуть. Насамперед необхідно показати освітнє середовище. Веземо батьків у школу, показуємо: ось тут буде гурток, тут спортзал…», — розповідає очільник відділу освіти.
Сергій Рибак додає, що більше противляться змінам не батьки, а вчителі. Утім, жоден учитель, за його словами, не пішов до Центру зайнятості після закриття школи в громаді: місцева влада допомогла всім працевлаштуватися та організувала безкоштовний доїзд.
Чому вдається не всім?
Періодично освітній омбудсмен Сергій Горбачов отримує від батьків скарги, повʼязані з реорганізацією шкільних мереж. Розглядаючи такі скарги, Служба освітнього омбудсмена надсилає запит до керівництва громади, де просить обґрунтувати рішення про оптимізацію. Від Служби освітнього омбудсмена місцева влада отримує в запиті чотири блоки запитань:
- демографічний аналіз і прогноз у громаді: скільки дітей є зараз, скільки може бути через кілька років;
- дотримання прав учасників освітнього процесу в ході та за результатами оптимізації;
- фінансове та матеріально-технічне забезпечення;
- комунікація з громадою (як рішення місцевої влади пояснювали батькам і освітянам).
«Якщо перші три частини більш-менш, а іноді дуже гарно виконуються в громадах, бо, за нашим аналізом звернень, більшість громад грамотно розробляють план реорганізації та враховують важливі речі для дотримання прав, то комунікація реорганізації провалюється практично всюди, звідки ми отримуємо звернення. І це – серйозна проблема, яка створює суспільну напругу. Тому що накладаються особисті бажання, амбіції, упередження людей, яких стосується освітній процес”, – пояснює освітній омбудсмен.
Уявімо директора загальноосвітньої школи, яка раніше випускала 11-класників у доросле життя. Тепер ступінь школи планують змінити: навчальний заклад стане гімназією, а діти навчатимуться там до 9 класу. Те, що реформа директору не подобається, можна зрозуміти. Однак людський фактор не має ставати визначальним щодо майбутнього учнів.
У громадах кажуть, що часто педагоги виступають проти реформи більше за батьків. Сергій Горбачов зазначає, що опиратися змінам – нормальна реакція з точки зору психіки, але неправильна – з погляду інтересів дітей. Утім, варто не лише пояснювати це педагогам, але й створювати для них стимули працювати в новій системі.
«Насамперед, хоча це стосується не місцевої влади, потрібна реформа вчительських зарплат, щоб учителі отримували достойні гроші за свою роботу. Та система, яка існує зараз, дуже недосконала. І МОН вже розпочало проєкт з оновлення вчительських зарплат. Також я знаю мало випадків, коли молодий вчитель, який приїжджає в містечко або село, отримує житло чи паливо на зиму.
Далі необхідна моральна підтримка, подяка вчителям, які змінюються, намагаються вчити дітей більш сучасно і якісно. Це може видатися таким виправданням, що “нема грошей, але ви тримаєтеся”, але це не так. Насправді для людей моральна мотивація має велике значення. Бо коли людина розуміє, що вона займається суспільно значущою справою, відчуває свою важливість, її ставлення змінюється», — вважає Сергій Горбачов.
Як раніше вже не буде
Мешканці громад часто нарікають на місцеву владу, яка “закриває школи” у селах. Утім, органи місцевого самоврядування не мають великого вибору. За Законом України «Про повну загальну середню освіту» до 1 вересня 2024 року вони мають затвердити плани формування мережі закладів загальної середньої освіти і впродовж трьох років після цього реалізувати затверджені зміни.
Досвід деяких громад показує, що результат оптимізації може влаштувати всіх учасників освітнього процесу: вчителів, батьків і, головне, учнів. Щоб це сталося, місцева влада має детально попрацювати з даними, врахувати потреби людей і пояснити їм, чому вона ухвалює ті чи інші рішення. Ось і весь рецепт успішної оптимізації.
Марія Очеретяна, Центр спільних дій.
