facebook

О. Северенчук: важливість комунікації вчителів з батьками

О. Северенчук: важливість комунікації вчителів з батьками

Школа – одна з небагатьох міцних ниток, що зв’язують дітей і батьків, які виїхали за кордон, з домом

Автор: Олена Северенчук, керівниця комунікаційного офісу Малої академії наук України.

«Наступна інформація для сімейного навчання: якщо ви бажаєте в майбутньому навчатися з нашим класом, ви обов’язково повинні здати всі роботи, які я надсилаю в нашу групу. Інакше або ви забираєте документи, або ми будемо зв’язуватися зі спеціальними установами, що дитина зникла. Це може загрожувати депортацією з країни, у якій ви знаходитеся. Це все дуже серйозно».

Це реальне повідомлення, надіслане моїй сестрі в класний чат племінника минулого тижня.

І я спершу хотіла лишити це для локальної комунікації, але зрештою подумала, що цей кейс надто кричущий, надто показовий і надто, підозрюю, загальнопоширений.

А оскільки мене читають освітні управлінці, вчителі й батьки, було би правильно розібрати його, аби подібне якщо й не викорінити зовсім, то бодай мінімізувати.

Перше

Якщо ви вчитель, будь ласка, ніколи, ніколи не пишіть подібного в батьківські чати. Глобальна втома, стрес, купа додаткових обов’язків авжеж не сприяють позитивному налаштуванню, але уявіть себе не вчителем, а мамою / татом, які хочуть, щоб їх дитина повернулася в Україну. У кожного й кожної свої причини перебування не в України, свої обставини, але школа – одна з небагатьох міцних ниток, що зв’язують їх із домом.

І щойно безпекова ситуація дозволятиме повернутися, перше, про що вони подумають, приймаючи рішення, – це освіта їх дитини. Тому те, як школа і вчитель підтримує зв’язок, як комунікує впродовж періоду навчання дитини в школі за кордоном – архіважливо.

І мова не про те, щоб без перебільшення дорогоцінний вчительський час витрачати на якусь екстра-комунікацію, а про ті повідомлення, які ви в будь-якому разі надсилаєте в батьківські чати. Як-от те, з якого я почала цей допис.

Чтайте також:  "Ми обмежуємо своїх дітей". Освітянин пояснив, чому в малих селах мають вчитися тільки учні 1-4 класів

Друге

Давайте розберемо повідомлення на кілька найбільш яскравих цитат.

«Ви обов’язково повинні здати всі роботи…інакше або ви забираєте документи або ми будемо зв’язуватися із спеціальними установами, що дитина зникла».

Це шантаж («або … або»), до того ж шантаж абсолютно безглуздий і неправомірний.

Це маніпуляція. Бо таким чином учитель хоче вплинути на батьків, яких, вочевидь, вважає дурнями, не спроможними проаналізувати текст і запитати у вчителя: «Перепрошую, а що це за такі «спеціальні установи» і яким законом / положенням / нормативним актом / наказом передбачені подібні дії?»

З великою ймовірністю це проєкція того, у якій манері вчитель взаємодіє з дітьми. У хороших традиціях старої школи – через ультиматуми. А якщо не спрацьовує – через погрози.

«Це може загрожувати депортацією з країни, в якій ви знаходитеся. Це все дуже серйозно».

На частину особливо вразливих мам, які з дітьми за кордоном, це речення, дійсно, може вплинути. Щонайменше злякати, додати стресу, змусити піти гуглити. Але! Це абсолютна нісенітниця, яка суперечить будь-якому здоровому глузду і, звісно ж, закону.

Якщо людина проживає в іншій країні за програмою тимчасового захисту і не порушує правил, депортувати її неможливо. Тим паче за те, що дитина не надсилає роботи в українську школу.

«Це все дуже серйозно» – неприйнятний тон повідомлення в комунікації між дорослими людьми в принципі. Типу «я тут із вами не в якісь ігри граю!»

Але найгірше те, що подібне повідомлення дискредитує школу, громаду і країну.

Так, уряд поки не розповідав, якою буде стратегія повернення українців додому. Поки лише йдуть обговорення на рівні комітетів, закритих кабінетів і трохи під час конференцій. Але ми всі усвідомлюємо, що це повернення не має в жодному разі бути директивним і маніпулятивним.

Чтайте також:  Лісовий анонсував спрощення освітніх програм у школах

Нам потрібно боротися за кожну дитину.

Потрібно створювати умови.

Потрібно показувати, що її тут чекають.

Що це повернення буде сприятливим.

Третє

Чи можемо ми звинувачувати вчителя в формуванні подібних повідомлень?

У жодному разі.

Підозрюю, якийсь подібний посил був спущений згори.

Тому спершу варто розповісти, як комунікувати.

Знаю точно, що МОН наразі над цим працює. Методичні рекомендації вже опублікували, і інфографіку також, де вони детально «розжовують», як перезараховуватимуться результати навчання в школах за кордоном.

Безглуздо сподіватися, що кожен учитель самостійно правильно сформулює тон повідомлень батькам.

Тому маю велетенське прохання до директорів і заступників: говоріть зі своїми вчителями, налаштовуйте їх на єдину хвилю – спілкуватися людською мовою.

Людяність – те, що нас рятувало всі ці от уже скоро як 1,5 роки.

Людяність – те, що нас об’єднувало і об’єднуватиме.

Людяність – це завжди виграшна стратегія.

І трохи практики.

Спробувала переписати повідомлення таким чином, щоб воно не залякувало, а сприяло взаємодії. Без зайвої емоційності (але трішки з нею).

Забирайте, якщо кому треба.

«Дорогі батьки!

Зовсім скоро навчальний рік 2022/23 добігає кінця.

Я щиро сподіваюся, що для наших дітей цей рік був насиченим на відкриття. Мені цікаво почути, яким був їх досвід навчання в різних школах світу. Хочеться якомога швидше з усіма зустрітися, потеревенити і разом впровадити цікаві ідеї в життя!

Кілька організаційних моментів, які допоможуть нам співпрацювати ефективно:

1. Якщо дитина навчалася за сімейною або екстернатною формою, і для вас важливо, щоб цей академічний рік був зарахований без складання академічної різниці після повернення до України, прошу до 15.06 (підставити своє) надіслати контрольні роботи / завдання, підвантажені на диску / в папку (дати лінк) вчителями. Без підвантажених робіт школа, на жаль, не зможе зарахувати академічні результати.

2. Утім, це не означає, що дитина не зможе повернутися в той самий клас. Наразі у вас є дві опції: продовжувати навчання за сімейною / екстернатною формою навчання, яка передбачає виконання контрольних робіт, або ж не навчатися паралельно в школі в Україні і за кордоном, а написати після повернення заяву на зарахування або в той самий клас, або в будь-яку іншу школу. Зарахування відбуватиметься за віком, а не за рівнем академічних досягнень. Впродовж першого року потрібно скласти академічну різницю з предметів, які не вивчалися за кордоном (українська мова й література, історія України), решта предметів перезарахуються. Детальніше про це можна почитати в методичних рекомендаціях МОН №563 від 15.05.2023. До повідомлення додам фото у форматі запитань-відповідей. Сподіваюся, вони стануть у пригоді і краще пояснять алгоритм дій.

Будь ласка, відпишіться в особисті, чи буде ваша дитина продовжувати навчатися за сімейною / екстернатною формою навчання, чи ви хочете складати академічну різницю після повернення з-за кордону, і я зорієнтую вас щодо подальших кроків.

Пам’ятайте, що будь-яке ваше рішення правильне, і що фізичне й емоційне здоров’я дитини передусім.

Чекаємо на кожного й кожну!

На зв’язку!»

Так, формування подібного повідомлення потребує хвилин на 10-15 більше часу, аніж те, яке вгорі.

Чтайте також:  Теперішні 6-класники вчитимуться вже 12 років: хто зі школярів потрапить під реформу НУШ

Але воно залишить геть інший емоційний післясмак і бажання взаємодіяти.

Я знаю, як багато зараз відповідальності на вчителях.

Знаю, як непросто все це зносити і постійно отримувати необґрунтовані звинувачення на свій рахунок.

Це засмучує, обурює і нівелює будь-яке бажання щось робити.

Але є те, що може полегшити життя всіх нас. Це турбота.

Трішечки більше турботи.

МОН про свої підконтрольні структури.

Управлінь і департаментів освіти про директорів шкіл.

Директорів про своїх учителів.

Учителів про дітей.

Батьків про дітей і вчителів.

Турботи й взаємоповаги.

І тоді всім нам буде трішечки легше й радісніше.


Повернутись вверх