facebook

Обов’язки та відповідальність освітян за здобуття шкільної освіти

Обов’язки та відповідальність освітян за здобуття шкільної освіти
Матеріал підготовлено Офісом освітнього омбудсмена
Повномасштабна війна, повітряні тривоги, відключення енергопостачання, переміщення вчителів у межах та за межі країни вплинули та впливають на роботу педагогів і відповідно на освіту дітей.

Але якість освіти залежить від багатьох факторів, зокрема того, як керівник організовує освітній процес у школі, доступу вчителів до необхідних для здійснення роботи засобів та інструментів (гаджетів, підключення до інтернету), професійності та мотивації вчителів, дотримання академічної доброчесності, психологічної атмосфери в закладі освіти, того, наскільки шкільне середовище є безпечним та комфортним, фінансування закладу, яке залежить не лише від засновника, а й уміння керівника вчасно та правильно сформувати фінансові потреби закладу, щоб внести їх до проєкту кошторису та подати засновнику.

Тому коло обов’язків і відповідальності педагогічних працівників та керівника закладу за освіту дитини в Україні досить широке та багато в чому переплітається з зобов’язаннями освітян за кордоном. У цій публікації пропонуємо ознайомитися з обов’язками директора та вчителя, а також відповідальністю за їх недотримання.

ОБОВ’ЯЗКИ ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ  

Основними документами, які регулюють права та обов’язки педагогічних працівників та керівників закладів загальної середньої освіти, є Закон України “Про освіту” та Закон України “Про повну загальну середню освіту”.

Обов’язки педагогічних працівників викладені у наступних статтях законів, які ми згадуємо вище:

Частина 2 статті 54 Закону України “Про освіту”

Частина 3 статті 22 Закону України “Про повну загальну середню освіту”

Обов’язки директора щодо організації роботи закладу освіти для реалізації права дитини на освіту

Керівник закладу освіти має обов’язки, які викладені у наступних статтях Законів України “Про освіту” та “Про повну загальну середню освіту”:

Частина 3 статті 26 Закону України “Про освіту”

Частина 4 статті 38 Закону України “Про повну загальну середню освіту”

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ОСВІТЯН ЗА ЖИТТЯ І ЗДОРОВ’Я ДИТИНИ

Поки дитина перебуває у школі, головне – це її безпека. За неналежне виконання обов’язків щодо охорони життя та здоров’я дітей вчитель або керівник несе кримінальну відповідальність.

Стаття 137 Кримінального Кодексу України

Невиконання або неналежне виконання професійних чи службових обов’язків щодо охорони життя та здоров’я неповнолітніх внаслідок недбалого або несумлінного до них ставлення, якщо це спричинило істотну шкоду здоров’ю потерпілого, – карається штрафом від 1000 і до 4000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до 3 років, або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років або без такого.

Ті самі діяння, якщо вони спричинили смерть неповнолітнього або інші тяжкі наслідки, – караються обмеженням волі від 3 до 5 років або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років або без такого.

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ПЕДАГОГА ТА КЕРІВНИКА ЗА БУЛІНГ 

Право дитини на безпечне освітнє середовище є найголовнішим. Це середовище включає, зокрема фізичну та психологічну безпеку дитини. Булінг не лише завдає шкоди здоров’ю дитини, а й погіршує якість освіти. Якщо вчитель виявив у дитини ознаки булінгу зобов’язаний повідомити керівника про булінг дитини, а керівник – поліцію.

Чтайте також:  Календарно-тематичне планування з усіх предметів на 2024/2025 н. р.

Учитель або керівник, який скоїв булінг, несуть адміністративну відповідальність, яка визначена у статті 173-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення.  За неповідомлення про випадки булінгу поліції директор також несе адміністративну відповідальність.

Адже саме керівник забезпечує створення у закладі освіти безпечного освітнього середовища, вільного від насильства та булінгу (цькування):

  • зокрема, розробляє, затверджує та оприлюднює план заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу (цькуванню) в закладі освіти;
  • розглядає заяви про випадки булінгу (цькування) здобувачів освіти, видає рішення про проведення розслідування, скликає засідання комісії з розгляду випадків булінгу (цькування) для прийняття рішення за результатами проведеного розслідування та вживає відповідних заходів реагування;
  • забезпечує виконання заходів для надання соціальних та психолого-педагогічних послуг здобувачам освіти, які вчинили булінг, стали його свідками або постраждали від булінгу (цькування);
  • повідомляє уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України та службі у справах дітей про випадки булінгу (цькування) в закладі освіти (частина 3 статті 26 Закону України “Про освіту”).

Стаття 173 – 4. Булінг (цькування) учасника освітнього процесу КУпАП

Булінг (цькування), тобто діяння учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, зокрема із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого, – тягне за собою накладення штрафу від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від 20 до 40 годин.

Булінг, вчинений групою осіб або повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, – тягне за собою накладення штрафу від 100 до 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від 40 до 60 годин.

Якщо керівник закладу освіти не повідомив уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про випадки булінгу (цькування) учасника освітнього процесу – це тягне за собою накладення штрафу від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до 1 місяця з відрахуванням до 20% заробітку.

Наразі на законодавчому рівні відповідальність учителя та керівника за вчинення булінгу не є достатньою. Нам відомі випадки, коли вчитель або керівник закладу освіти визнані судом винними у вчиненні булінгу, але продовжують працювати з тими ж дітьми або  звільнялися з закладу освіти та влаштовувалися на роботу в іншому закладі освіти. Або ж мали чи отримували звання “Вчитель вищої категорії”, надбавки, премії тощо.

Освітній омбудсмен неодноразово наголошував та надавав відповідні пропозиції щодо відповідних змін до законодавства. Адже у законодавстві немає правових підстав забороняти керівнику закладу освіти або його заступнику, визнаних судом винними у булінгу, обіймати цю посаду, та не допускати брати участь у конкурсі на посаду керівника закладу освіти. Також немає підстав знижувати звання. Схожа ситуація з освітянами, щодо яких винесено вирок суду за колаборацію.

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ПЕДАГОГА ЗА АКАДЕМІЧНУ НЕДОБРОЧЕСНІСТЬ

Якісна освіта неможлива без дотримання академічної доброчесності, тобто  етичних принципів та правил, якими мають керуватися всі учасники освітнього процесу під час навчання, викладання та провадження наукової (творчої) діяльності для забезпечення довіри до результатів навчання та/або наукових (творчих) досягнень (стаття 42 Закону України “Про освіту”).

Чтайте також:  На допомогу директору закладу освіти. Педагогічне навантаження вчителя

Порушенням академічної доброчесності вважається:

  • академічний плагіат (оприлюднення чиїхось результатів дослідження як власних або тексту без вказання авторства);
  • самоплагіат (опублікування власних раніше опублікованих наукових результатів як нових);
  • фабрикація (вигадування даних чи фактів);
  • фальсифікація (відома зміна чи модифікація вже наявних даних, що стосуються освітнього процесу чи наукових досліджень);
  • списування;
  • обман;
  • хабарництво;
  • необ’єктивне оцінювання;
  • допомога учням під час оцінювання їх навчальних результатів чи створення перешкод під час оцінювання;
  • вплив на працівника, щоб він здійснив необ’єктивне оцінювання (частина 4 статті 42 Закону України  “Про освіту”);
  • надання допомоги учням під час проходження ними підсумкового оцінювання, ДПА, ЗНО, не передбаченої умовами та/або процедурами їх проходження;
  • використання учнем під час контрольних заходів непередбачених допоміжних матеріалів та/або технічних засобів;
  • проходження процедури оцінювання результатів навчання замість інших осіб;
  • необ’єктивне оцінювання компетентностей педагогічних працівників під час атестації чи сертифікації (частина 4 статті 43 Закону  України “Про повну загальну середню освіту”).

Порушення академічної доброчесності впливає на організацію та якість освітнього процесу. Адже якщо вчитель дозволяє учням списувати домашні завдання, самостійні, контрольні роботи, не перевіряє роботи на плагіат  і не робить зауважень – це не лише впливає на рівень освіти учнів, а й виховує недоброчесних громадян.

За порушення академічної доброчесності педагогічний працівник повинен робити учню зауваження. Учень може повторно проходити підсумкове оцінювання, ДПА, відповідний освітній компонент освітньої програми, позбавлятися академічної стипендії, призових місць на учнівських змаганнях, турнірах, олімпіадах, конкурсах (частина 7, статті 43 Закону України “Про повну загальну середню освіту”).

Рішення про академічну відповідальність учнів приймає педагогічний працівник, який виявив порушення академічної доброчесності, або педагогічна рада закладу освіти відповідно до положення про внутрішню систему забезпечення якості освіти.

З іншого боку, вчитель несе відповідальність за постійний  власний професійний розвиток та підготовку цікавих і змістовних уроків. Іноді педагоги використовують готові розробки уроків без посилання на авторство або ж під час підвищення кваліфікації замість того, щоб самостійно пройти програму підвищення кваліфікації, купують сертифікати.

Відповідальність за академічно недоброчесну поведінку для педагогічних працівників визначається Законами України “Про освіту” та “Про повну загальну середню освіту”. Багато шкіл на основі Закону України “Про повну загальну середню освіту” розробили власні Положення про академічну доброчесність учасників освітнього процесу. Було розроблено два проєкти Закону України «Про академічну доброчесність», один – Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти, інший – робочою групою за рішенням Комітету Верховної Ради України з питань освіти, науки та інновацій.

Яка відповідальність вчителя

Рішення про те, порушив педагог академічну доброчесність чи ні, й те, який вид академічної відповідальності застосувати до педагога, приймає педагогічна рада. Якщо у школі підтвердили факт порушення академічної доброчесності вчителем, такий вчитель:

  • не може залучатися до заходів забезпечення і підвищення якості освіти, учнівських олімпіад та інших змагань;
  • не допускається до позачергової атестації;
  • не може отримувати премії, інші заохочувальні виплати, нагороди протягом одного року;
  • може бути позбавлений педагогічного звання.

Те, порушував  педагогічний працівник академічну доброчесність, чи ні, враховується також, коли вирішується питання, притягувати педагогічного працівника до дисциплінарної відповідальності, чи ні, а також під час конкурсного відбору на посаду керівника закладу освіти (стаття 43 Закону України “Про повну загальну середню освіту”).

Чтайте також:  Чи можна відкликати вчителів з відпустки раніше: пояснення

Види академічної відповідальності повинні відповідати вчиненим порушенням. За одне порушення може бути застосовано лише один із видів академічної відповідальності.

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ КЕРІВНИКА ТА ПЕДАГОГА ЗА ОСВІТУ ДИТИНИ ПІД ЧАС ОЧНОГО ТА ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ

Повномасштабне вторгнення вплинуло на організацію та якість роботи вчителів. За даними опитування фундації GoGlobal, проведеного серед вчителів на початку 2023 року, 80% вчителів зазначають, що мають більше навантаження з початку воєнного стану, 54% відчувають професійне вигорання, 54% вчителів вважають, що потребують психологічної допомоги.

Не з вини педагогічного працівника через часті та тривалі повітряні тривоги, тривалі відключення енергопостачання та відсутність з цих причин доступу до інтернету як очний, так і дистанційний освітній процес переривався, було неможливо проводити повноцінні онлайн-уроки у синхронному режимі. Усе це впливало на якість освіти. В цих складних умовах керівники та учителі шукали різні способи, щоб надавати дітям освіту. Відомі непоодинокі випадки, коли вчителі шукали джерела доступного Інтернету просто на вулиці й звідти проводили онлайн-уроки, щоб уроки таки відбулися.

За даними дослідження “Війна та освіта: як рік повномасштабного вторгнення вплинув на українські школи”, проведеного аналітичним центром Cedos, педагогам доводилося готувати одночасно кілька форматів уроку (очний, дистанційний синхронний та асинхронний), адже в осінньо-зимовий період щодня була висока ймовірність повітряних тривог та відсутності світла, через що уроки або переносилися, або скасовувалися та проводилися в доступному форматі, зокрема дистанційного асинхронного навчання з самостійним опрацюванням учнем матеріалу, не стабільним розміщенням матеріалів та завдань уроку на платформі дистанційного навчання, а в години, коли у вчителя з’являлися світло та доступ до Інтернету.

Водночас якщо вчитель має всі необхідні можливості та ресурси для здійснення дистанційного навчання, але не використовує їх та не організовує дистанційне навчання належно, а, наприклад, майже весь час просто присилає завдання для виконання через месенджер, не взаємодіє з учнями – він не виконує своїх педагогічних обов’язків.

Варто також нагадати, що пунктом 5 статті 53 Закону України “Про освіту” забороняється залучення здобувачів освіти під час освітнього процесу до виконання робіт чи до участі у заходах, не пов’язаних з реалізацією освітньої програми, крім випадків, передбачених рішенням Кабінету Міністрів України.

Якщо вчитель не виконує своїх обов’язків – батькам слід звернутися до класного керівника. Якщо ж і це не допомогло – до директора. Якщо на рівні закладу освіти не вдалося вирішити ситуацію – необхідно звернутися до місцевого департаменту (управління) освіти. Якщо це не допомогло відновити порушені права – залишайте звернення до освітнього омбудсмена.

Велику роль у відповідальності за освіту дитини відіграють не лише педагоги та керівники, а й засновники закладів освіти. Адже від фінансування засновником потреб закладу також залежить організація освітнього  процесу. Наприклад, якщо засновник забезпечить облаштування укриття доступом до Інтернету, створить там умови для проведення уроків, то можна здійснювати очне навчання й під час повітряних тривог.

Джерело.


Повернутись вверх