Я закликаю батьків, що піклуються про майбутнє своїх дітей, почути те, що я пишу . Навіть якщо ви не згідні з моєю точкою зору, будь ласка, дотримуйтесь рекомендацій вкінці цього посту. Після того, як ви побачите позитивні зміни в житті вашої дитини, ви зрозумієте, чому я пишу те, що пишу!
Саме зараз в наших домівках розгортається мовчазна трагедія, яка зачіпає найдорожче, що у нас є: наших дітей!
Наші діти перебувають в жахливому емоційному стані!
Ба більше, за останні 15 років статистика психічних розладів у дітей жахає:
~ кожна п’ята дитина має розлади психіки;
~ поширеність синдрому дефіциту уваги зросла на 43%;
~ поширеність підліткової депресії зросла на 37%;
~ частота самогубств серед дітей 10-14 років зросла на 200%.
Що ще нам потрібно, щоб поглянути правді в очі?
Ні, відповідь не в поліпшенні діагностичних можливостей!
Ні, вони не народжуються такими!
Ні, це не вина школи і системи!
Так, якби боляче нам не було це визнавати, в багатьох випадках саме ми, батьки, повинні самі допомогти своїм дітям!
Що не так:
Сучасні діти позбавлені основ здорового дитинства, таких як:
Емоційно доступні батьки.
Чітко окреслені межі й настанови.
Обов’язки.
Збалансоване харчування і достатній сон.
Рух і свіже повітря.
Творчі ігри, спілкування, вільне проведення часу.
Замість цього діти мають:
Абстрактних батьків.
Батьків, які дозволяють дітям все.
Відчуття, що їм всі винні.
Незбалансоване харчування та недостатній сон.
Сидячий домашній спосіб життя.
Нескінченну стимуляцію, технічні забави, миттєве задоволення.
Хіба можна виховати здорове покоління в таких хворих умовах? Звичайно, ні!
Людську природу обдурити неможливо: без батьківського виховання не обійтися! Як ми бачимо, наслідки жахливі. За втрату нормального дитинства діти розплачуються втратою емоційного щастя.
Як це виправити?
Якщо ми хочемо, щоб наші діти виросли щасливими і здоровими, нам треба прокинутися і повернутися до основ. Ще не пізно! Я знаю це, тому що безліч людей з якими я спілкуюся під час роботи, бачать позитивні зміни в емоційному стані їх дітей протягом тижня (а в деяких випадках навіть днів) після реалізації цих рекомендацій:
Встановлюйте обмеження і пам’ятайте, що ви — батьки дитини, а не її друзі.
Забезпечте дітям те, що їм потрібно, а не те, що їм хочеться. Не бійтеся відмовляти дітям, якщо їх бажання розходяться з потребами.
Давайте здорову їжу та обмежуйте снеки.
Проводьте в день час на природі.
Щодня влаштовуйте сімейні вечори без електроніки.
Грайте в настільні ігри.
Щодня залучайте дитину до справ (складати білизну, прибирати іграшки, розвішувати білизну, розкладати пакети, накривати на стіл і т. д.).
Вкладайте дитину спати в один і той же час, не дозволяйте брати в ліжко гаджети.
Навчайте дітей відповідальності та незалежності. Не захищайте їх від дрібних невдач. Це вчить їх долати життєві перешкоди:
Не складайте і не носіть за дитиною портфель, не приносьте їй до школи їжу/домашню роботу, яку вона забула вдома, не очищуйте банан для 5-річної дитини. Навчайте їх самостійно робити все це.
Навчіться бути терплячими й дайте можливість вільно проводити час, щоб у дитини була можливість занудьгувати і проявити свої творчі пориви:
Не оточуйте дитину постійними розвагами.
Не підсовуйте техніку як ліки проти нудьги.
Не заохочуйте використання гаджетів за їжею, в машині, в ресторані, в магазині. Нехай мозок дитини вчиться самостійно розганяти «нудьгу».
Будьте емоційно доступними, вчіть дітей соціальних навичок:
Не відволікайтеся на телефон, спілкуючись з дитиною.
Навчіть дитину справлятися зі злістю та роздратуванням.
Навчіть дитину вітатися, поступатися, ділитися, співчувати, гарно поводитися за столом і в розмові.
Підтримуйте емоційний зв’язок: посміхайтеся, цілуйте, лоскочіть дитину, читайте їй, танцюйте, стрибайте й повзайте з нею разом!
Ми повинні змінити своїх дітей, інакше отримаємо ціле покоління на пігулках! Ще не пізно, але часу залишається все менше…
P.S. Взято з інтернету, автор невідомий ….
Приєднуйтесь до нашої нової спільноти ОСВІТА UA
Посилання:https://www.facebook.com/groups/1023345988199205/?ref=share
Як психолог і мама трьох діток, поділяю позицію автора. Проблема як ніколи актуальна. Зараз ми вже маємо серйозні наслідки. Часу все менше – бо діти швидко виростають. Проте за таких умов, вони залишаються дуже інфантильними.
Дорослі, не обкрадайте своїх дітей!!! Тепло, ласка, щирі позитивні емоції, тепле відверте спілкування, обіймашки… + чітко окреслені рамки, правила поведінки та межі відповідальності дитини відповідно до її віку.
Робіть репос і теж поділіться з іншими.
