facebook

Вчити ніколи: учителі обурюються «КОНКУРСОМАНІЄЮ» та «ЮВІЛЕЄМАНІЄЮ» у школах

ВЧИТИ НІКОЛИ: УЧИТЕЛІ ОБУРЮЮТЬСЯ «КОНКУРСОМАНІЄЮ» ТА «ЮВІЛЕЄМАНІЄЮ» У ШКОЛАХ

Young female math teacher in front of chalkboard

ДЖЕРЕЛО: УКРАЇНА МОЛОДА
АВТОР: Лiна ТЕСЛЕНКО

Відомий освітній експерт і заслужений вчитель України Віктор Громовий у своєму блозі на osvita.ua порушив надзвичайно актуальне питання: відзначення різних ювілейних і пам’ятних заходів, у які сьогодні активно залучена середня школа.

Ба, більше: це стало обридливим тягарем для педагогічних працівників і учнів, які, замість навчатися, постійно змушені щось «організовувати, готувати, проводити, забезпечувати» та ще й «звітувати» про виконану роботу.

«Мало не забула — уроки теж ніхто не відміняв»
«Це треба припинити раз і назавжди! Конкурсоманія та ювілеєманія є однією зі складових того паперового колапсу, який паралізував шкільну освіту, — пише Віктор Громовий. — Особисто просив Павла Хобзея (заступник міністра освіти. — Ред.): не підписуй жодного листа про будь-які конкурси та ювілеї — і ти відразу ж побачиш реальне покращення шкільного життя вже сьогодні. Щойно проаналізував вхідну документацію за жовтень в одній iз шкіл міста: 18 листів про конкурси за неповних три тижні!!! Люди запитують: а коли працювати, як не конкурс, то якийсь ювілей, як не ювілей, то, прости Господи, флешмоб…» Віктор Громовий наводить приклад зі своєї «домашньої колекції» маразмів в освіті — лист про відзначення… Міжнародного тижня дій проти отруєння свинцем. До нього, звісно, є приписка на кштал «звіт про проведення заходів (фото, презентація, текстова інформація тощо) та кількість залучених учасників необхідно надіслати на таку-то адресу…». «Люди вже доведені цим божевіллям до такого стану, що ось-ось будуть квасити писок будь-кому, хто просто заїкнеться про якийсь конкурс чи флешмоб!» — емоційно наголошує експерт. Проблема, яку порушив Віктор Громовий, зачепила за живе освітян. Про це свідчить величезна кількість відгуків та коментарів під блогом. «Думка на сто відсотків слушна. Жовтень 2017-го просто вилетів у трубу в плані навчання, — пише Лада Гаврилець. — Шкільні олімпіади, на яких одні й ті самі учні, спортивні змагання, які проводяться під час уроків, iз десяток конкурсів, плюс декілька семінарів. Усі співають, танцюють, грають у футбол чи волейбол, декламують вірші, малюють. Це все добре. А коли цих діток вчити??? Все перевернуто з ніг на голову. Ми підмінили навчальний процес виховним. А ті конкурси просто задовбали». «Щодо «паралічу шкільної освіти» конкретно. Сьогодні на шкільну пошту прийшов лист iз райво «План роботи на листопад 2017», — додає користувачка під ніком «Теж вчителька». — Чотири конкурси — «Бобер», «Колосок», «Геліантус», «Кенгуру». Сім олімпіад (районний етап) — біологія, українська, географія, математика, історія, економіка, трудове навчання (по суботах і неділях). Далі — районний етап Міжнародного мовно-літературного конкурсу ім. Шевченка, районний фестиваль «Чарівний світ літератури». Крім того — День української писемності, Тиждень фінансової грамотності, День пам’яті жертв Голодоморів, День Гідності та Свободи (заходи і звіти). І ще — районний етап обласного конкурсу на кращий освітянський блог; районний етап конкурсу «Різдвяні свята». І ще — сім семінарів вчителів-предметників (на базі різних шкіл, у робочі дні). І це не все. Бо є ж іще шкільний план… Ой, мало не забула — уроки теж ніхто не відміняв». «Кожну суботу — олімпіада, конкурс чи турнір. І так до кінця грудня! Коли дитині відпочити?! — пише Жанна. — П’ять днів дитина вчиться, а на шостий їде до чорта на кулички! Холод, сльота, ГРВІ. Не хвилює начальство. Не привезеш — мало не догана!». «Підтримую! Сил немає на таку кількість дурної роботи. Що конкурси, що ювілейні дати — майже кожен день. І всі хочуть, ні, потребують фотозвітів. Люди добрі, ми школа, а не фотоательє», — обурено додає Тетяна.

Чтайте також:  Заступник Лісового назвав одне з важливих завдань реформи профільної середньої освіти

Приєднуйтесь до нашої нової групи ОСВІТА UA

Посилання:https://www.facebook.com/groups/1023345988199205/?ref=share

«Припинити раз і назавжди!»
Спілкуюся з цього приводу зі знайомою вчителькою. «Ви не уявляєте, який шмат часу відбирає оця нікому не потрібна показуха, — каже Ольга Іванівна. — Чиновникам потрібні наші звіти, щоб поставити галочку. А нікого не цікавить, що якийсь «день охорони зеленого дуба із Лукомор’я» ти готуєш у вільний час, замість того, щоб потратити його на власну самоосвіту чи й просто відпочинок. Залучаєш до цього кращих учнів (бо гіршим і навчання не потрібне, не те що наші дати), як правило, одних і тих самих, а буває й батьків! А вчитися ж коли?». Слухаю педагога і згадую, як у дитячому садочку малювала чотирирічному сину малюнок на конкурс про охорону праці. Цікаво, чи думав чиновник, який це все придумав, що дитина такого віку може намалювати про охорону праці? А тому вже як мама двох дітей — учня молодших класів і дитини, яка відвідує садочок, — долучаюся до педагогів і прошу чиновників — не марнуйте вчительського і нашого, батьківського, часу, який ми маємо куди потратити, на ваші «соцсорєвнованія»! Звісно, є перелік конкурсів, свят і заходів, які необхідно і варто проводити. Але це мають бути справді визначні й важливі в житті країни дати. І готуватися вони мають не для галочки, а для дітей. Тоді і вчителям, і учням буде цікаво брати в них участь. Занурювати ж школу у вал зайвих і непотрібних заходів неприпустимо. Віктор Громовий пропонує цю конкурсно-святкову повинність зi шкіл зняти. На його думку, достатньо простого роз’яснення (а краще наказу МОН) із трьома тезами. Перша: участь у будь-якому конкурсі — це особистий вільний вибір людини. Друга: школа чи будь-яка управлінська структура системи освіти не повинна втручатись (інформувати, організовувати, а тим паче — звітувати) у цей процес. Усе, що не було передбачено затвердженим педрадою річним планом роботи школи, автоматично відкидається як таке, що не входить до переліку запланованих школою заходів. Третя: підписання листів посадовими особами з проханням «провести і відзвітувати» має трактуватись як перевищення службових повноважень із відповідними наслідками для чиновника. Цікаво, що цю ж проблему Віктор Громовий рік тому вже порушував. Учителі його й тоді підтримали. Погомоніли, пообурювались та пішли готувати спущені згори «дні, тижні й місячники». Може, бодай зараз їх почують і припинять цей «освітній маразм», як охарактеризував його Віктор Громовий.

Чтайте також:  Кращого вчителя можуть визначити лише ті, кого він навчає. Ігор Лікарчук, про конкурс «Учитель року»

 

Джерело.


Повернутись вверх