Як скоротити кількість уроків у школі – безболісно та з користю? – Володимир Співаковський
Як скоротити кількість уроків у школі – безболісно та з користю? – роздуми від президента міжнародної корпорації «Edu Future 7W» і корпорації «Гранд» Володимира Співаковського.
Ось що пише знаменитий американський математик.
Як один рік навчання може дорівнювати шести.
Знаменитий експеримент із викладанням математики, який змушує переглянути наші погляди на співвідношення кількості та якості навчання.
У 1929 році Френк Бойнтон, керівник шкіл у місті Ітака (штат Нью-Йорк) надіслав своїм колегам з освітньої галузі статтю про реформу шкільної програми.
Її закінчення прозвучало майже як виклик. «Ми постійно обговорюємо, які предмети слід додати до шкільного розкладу, — писав Бойнтон. — Але дитина не може витрачати на навчання весь свій час. Що в такому разі з неї треба прибрати?
“Математику”, – через місяць впевнено відповів йому Луїс Бенезет, який на той час керував школами в Манчестері (штат Нью-Хемпшир). На його думку, математика у молодших класах лише дурить школярів.
Я не раз помічав, що єдиний результат раннього навчання математики — нудьга і справжнє присипання дитячої здатності до висновку.
Всі основні математичні навички можуть бути освоєні всього за один або два роки, а до цього арифметика повинна освоюватися через ігри, приклади та інші заняття менш абстрактні і близькі до дитячого мислення.
«Навіщо десятирічній дитині знати, як ділити у стовпчик? Всю арифметику можна відкласти до сьомого року шкільного навчання — згодом цю програму за пару років наздожене будь-який нормальний учень».
До цього часу Бенезет вже 5 років керував кількома школами в Манчестері і заслужив собі не дуже добру славу: батьки та вчителі критикували його за те, що він вигнав практично всю арифметику зі шкільної програми перших двох із половиною років навчання.
Він був переконаний, що здібності до математичного абстрактного мислення формуються ближче до підліткового віку.
До цього навчити дитину арифметиці можна лише натягуванням.
Натягування відбиває у дітей бажання мати справу з цифрами і притупляє їхню здатність до самостійного мислення. Дитина може визубрити правила, але не навчиться розуміти, у чому їхній зміст.
Математика повинна входити в життя дитини поступово, не через зубріння, а через осмислену діяльність.
Бенезет пропонував переглянути класичну схему навчання, побудовану навколо трьох “R” (читання, лист і рахунок – reading, writing and arithmetic). Місце арифметики має зайняти говоріння, оповідання (reciting).
Бенезет був пригнічений тим, що навіть найрозумніші школярі не вміють розмірковувати та грамотно формулювати свої думки. Що стосується арифметики, то вони можуть засвоїти правила, але не володіють елементарною математичною логікою (наприклад, не можуть пояснити, чому з двох дробів з однаковим чисельником більше буде той, у якого знаменник менший).
Восени 1929 року Бенезет розпочав організацію свого експерименту. Він обрав п’ять класів (з третього до п’ятого року навчання), вчителі яких погодилися з його вимоги.
Він навмисно вибрав школи, де навчалися діти з незабезпечених сімей: їхні батьки, як правило, були емігрантами і не здобули гарної освіти.
Якби такий експеримент розпочався у більш престижній школі, вибухнув би скандал.
Як компроміс заняття арифметикою були відкладені не до сьомого, а до шостого року навчання. До цього школярі освоювали математику через ігри та практичні заняття, в яких потрібно було оперувати датами, відстанями, часом або грошима (наприклад, давати один одному здачу, або розраховувати час, який потрібно на те, щоб дістатися з одного місця в інше).
Годинник, який раніше відводився на математику, тепер займав усні заняття, на яких школярі ділилися своїми враженнями від прочитаних книг і переглянутих фільмів, обговорювали недавні події та ділилися якимись особистими історіями.
Діти, які до цього похмуро мовчали і не могли пов’язати двох слів, тепер могли захоплено розповідати про те, що було їм цікаво.
Якщо раніше діти похмуро корпіли над таблицями множення, то тепер вони справді почали отримувати задоволення від занять.
Діти, які не витрачали шість років на математику, лише за один рік наздогнали своїх ровесників.
Як писав Бертран Рассел, люди не народжуються безглуздими. Вони народжуються неосвіченими, а дурними їх робить освіта.
Цей невеликий епізод з історії експериментальної педагогіки ще раз говорить нам про те, як можна перебудувати систему навчання, щоб вона відповідала реальним здібностям кожної дитини; щоб освіта не зводилося до натаскування, а перетворилося на виховання мислення.
А ще потрібно терміново впроваджувати 9-модульні уроки, які структурують розум дитини та мотивують її хотіти вчитися.
