Чому тобі можна ходити без шапки, а мені не можна?
5 дитячих питань, від яких залежать подальші відносини з батьками
Діти дуже допитливі і своїми питаннями здатні загнати у глухий кут навіть найдосвідченіших батьків. Але не всі їх «чому?» поверхневі, а від відповідей можуть залежати самооцінка і важливі рішення в майбутньому. Зі статті ви дізнаєтеся, що означають складні дитячі запитання і як на них правильно реагувати.
Ми сподіваємося, що ця інформація виявиться для вас корисною і допоможе краще зрозуміти власну дитину.
Мамо, я негарна?
Чому дитина про це запитує: Найчастіше це запитання ставлять діти 12 років, адже саме в цьому віці їх починає турбувати власна зовнішність і вони особливо залежні від думки людей навколо. У цей самий час з’являються кумири, яких вони прагнуть наслідувати, і бажання поекспериментувати зі своєю зовнішністю: пофарбувати волосся, зробити модну стрижку чи випросити у батьків свою першу косметику.
Як не треба відповідати: Якщо ви вирішите відмахнутися відповіддю: «Не звертай уваги на те, що говорять інші», то зробите велику помилку і надалі можете не розраховувати на відверті розмови з дитиною.
Як треба відповідати: З’ясуйте, звідки виникли сумніви стосовно зовнішності. Зазвичай діти охоче розповідають, чому вони поставили запитання, а далі спробуйте вирішити переживання разом:
- Саме в цьому віці краще познайомити дитину з суб’єктивністю сприйняття. Розкажіть, що на планеті так багато різних людей, що неможливо подобатися абсолютно всім.
- Нагадайте про тих людей, з якими добре спілкується ваша дитина. Скажіть, що вона гарна не тільки для вас, але і для її друзів.
- Озвучте найкращі сторони дитини (як зовнішні, так і внутрішні): чарівна посмішка, гарні очі, добра душа і тощо.Розкажіть історію зі свого минулого: поділіться тим, що відбувалося з вами у школі, покажіть фотографії тих часів, розкажіть, що хвилювало вас тоді і що сталося із цими переживаннями далі.
Тату, чому ти забороняєш мені розмовляти із незнайомцями?
Чому дитина про це запитує: Вона упевнена, що зможе відрізнити погану людину від хорошої за зовнішніми ознаками, і не розуміє, чому батьки так хвилюються.
Як не треба відповідати: «Ось вкраде тебе дядько, і ми більше ніколи не побачимося» – не кращий спосіб пояснити дитині, що не варто довіряти людям, навіть якщо вони не виглядають як маніяки із фільмів жахів. Але і не скочуйтеся до режиму нудного повчання і не переказуйте страшні історії з новин.
Як треба відповідати: Діти в силу свого віку добрі та наївні і не можуть відмовити у допомозі, тому їх легко забрати прямо з-під носа батьків. Розкажіть дитині, що реагувати на прохання не потрібно і якщо дядькові дійсно потрібна допомога, то її нададуть інші дорослі. Поясніть, що, якщо вона проігнорує слова і піде далі, це не буде говорити про її невихованість.
А що означає слово…?
Чому дитина про це запитує: Дитина навіть із найвихованішої сім’ї в якийсь момент дізнається непристойні слова. Діти проявляють інтерес до всього нового, а ще люблять застосовувати свої знання на практиці, тому намагаються якомога частіше вживати слово, яке вони тільки що почули.
Як не треба відповідати: Якщо ви накричите на дитину, то єдине, чого досягнете, – заниженої самооцінки в майбутньому і тривожності у сьогоденні.
Сміятися над непристойним словом теж не треба, інакше дитина періодично буде вживати його, щоб повеселити вас ще раз, а заодно і всіх ваших друзів та родичів.
«Підростеш – дізнаєшся», «Іди запитай у мами» – теж не найкращі варіанти. Так ви дасте відчути дитині, що не хочете витрачати на неї свій час, і втратите авторитет як батько.
Як треба відповідати: Не з’ясовуйте, де дитина почула непристойне слово, а спокійно поясніть його значення. Скажіть, що є слова, які неприємні людям, і що це видає погане виховання, а з такою людиною ніхто не захоче спілкуватися. Але враховуйте вік дитини:
Діти до 3 років використовують непристойні слова неусвідомлено, найчастіше їм просто подобається, як вони звучать. Найкращий спосіб – не проявляти реакції, тоді малюк дуже швидко його забуде.
Діти від 6 років можуть вживати непристойні слова усвідомлено і найчастіше наслідують дорослих дітей, в цьому випадку варто звернути увагу і поговорити.
Мамо, а чому тобі можна ходити без шапки, а мені не можна?
Чому дитина про це запитує: Сюди ж відносяться будь-які питання «Чому тобі можна, а мені ні?» Потрібно пам’ятати, що батьки є об’єктами наслідування для дитини, причому як в хороших вчинках, так і в поганих.
Як не треба відповідати: Відповідь, яка багатьом першою приходить до голови: «Великим можна, а маленьким ні». Тим самим ви тільки підштовхнете прагнення дитини зробити так, як робите ви.
Як треба відповідати: Потрібно пояснити дитині, що дорослі теж чинять не завжди правильно і часто забувають піклуватися про себе. А ще стежте за реакцією – діти часто ставлять питання, коли їм не вистачає спілкування з батьками. Дізнатися це просто: якщо дитина уважно слухає відповіді, значить, їй хочеться більше вашої уваги.
Якщо дитина запитує про свого друга, якому дозволяють трохи більше: «Чому йому можна, а мені ні?», То попросіть вашого малюка пояснити, чому він хоче робити те ж саме, а потім спробуйте знайти компроміс. Наприклад, ви дозволите йому грати в комп’ютерні ігри на певних умовах: уроки повинні бути зроблені, а в кімнаті прибрано. Якщо поведінка дитини стає кращою, то ви можете заохотити її і трохи додати часу для ігор.
Тату, а ти коли-небудь робив щось погане?
Чому дитина про це запитує: Згадайте, що дитина бачить у батьках приклад для наслідування, і це означає, вона не цікавиться наслідками поганих вчинків, а хоче дізнатися межі, які вона може порушити, або підготувати до того, що вже зроблено.
Як не треба відповідати: «Я ніколи не робив нічого поганого» – брехня, яку не можна говорити дитині. Така відповідь має на увазі, що ви – ідеальна людина, в житті якої не було помилок, і кожного разу, коли дитина буде робити щось не так, вона буде відчувати себе невдахою, бо у неї не виходить бути такою, як тато.
Як треба відповідати: Якщо дитина ставить провокаційне запитання, то, швидше за все, вона вже знає на нього відповідь і потрібно дізнатися, до чого вона веде. Наприклад, якщо вона запитала: «Тату, а ти розбивав коли-небудь вікно м’ячем?», то потрібно не розповідати у всіх барвах історію з дитинства, а з’ясувати, що сталося. Найчастіше дитина таким чином хоче почути від батька, що і з ним таке бувало, тим самим заздалегідь пом’якшити покарання і почуття провини.
А ви пам’ятаєте, які питання ставили в дитинстві і які відповіді вам на них давали?
