У навчанні дітей з особливими освітніми потребами значну роль відіграє емоційний розвиток. Й кожному педагогу, який працює з дітьми ООП, потрібно добре розбиратися й відрізняти емоції від почуттів. До того ж, важливо вміти визначати причини істерик у дітей, реакції на стресові ситуації й застосувати ефективні інструменти, які здатні заспокоїти їх.
Про роль емоцій та почуттів у житті дітей з ООП детально розповіла Наталя Гладких, кандидатка педагогічних наук, спеціальна педагогиня та психологиня, керівниця інклюзивних проєктів ГО «Бачити серцем», консультантка у методі танцювально-рухової терапії. Фахівчиня увійшла до 50 найкращих вчителів світу Global Teacher Prize, а також вона заснувала курс з підтримки інклюзії в Україні та є методисткою інклюзивного табору «Космотабір – простір для всіх».
Під час вебінара пані Наталя розповіла все про емоційний розвиток дітей з ООП. Але найперше, на що вона звернула увагу, був еволюційний розвиток. Чому психологиня розповіла саме з нього?
Понад 10 років я працювала з дітьми з комплексними порушенням розвитку і завжди бачила, як вони по-різному реагують на певні предмети. По різному реагують на виклад інформації і в них завжди цікаво проявляються емоції та почуття. Я зрозуміла, що не тільки в них є емоції та почуття, але і в мене вони є. І що інколи емоції можуть бути різними та настільки сильними, що ми не можемо з ними справитись.
Завжди, коли я розповідаю про емоційний розвиток, розпочинаю з еволюції. Чому з неї? Я перечитала багато книг й передивилась чимало фільмів, щоб розібратися, що таке емоції й почуття. Ці книги привели мене до еволюції, тому що еволюційний розвиток кожної людини наскільки відточив всі захисні стратегії й ми можемо ними користуватися нині.
Пані Наталя зауважила, що вчені довели, що головний мозок людини складається з 3 частин. Його ще називають триєдиним мозком. У нього є такі важливі частини, які потрібні для вивчення теми емоцій й почуття. Це неокортекс, лімбічна система й рептильний мозок.
Рептильний мозок почав формуватися 100 млн років назад. Його головною функцією було захистити рептилію, якщо на неї хтось нападав. Для цього мозок мав 3 стратегії захисту:
Втеча. У стресовій ситуації рептилія втікає, щоб урятувати себе.
Завмирання або прикидання мертвою, щоб рептилію не з’їли.
Напасти у відповідь.
У нас, в людей, ці три стратегії залишились. Згадайте будь-які стресові ситуації й самих себе. У цей час виникає різна емоція й вмикається рептильний мозок, який говорить, що ми можемо використати одну з 3 стратегій, – підкресила фахівчиня. – Якщо дитина потрапляє у конфліктну або стресову ситуацію і нічого не розбирає, найперше, що у неї вмикається – рептильний мозок. Вона може кричати, битись об підлогу чи плакати.
Наступною є лімбічна система, яка почала розвиватись 50 млн років тому. Коли людина боїться, з її тілом відбуваються певні процеси: розширюються зіниці, пришвидшується серцебиття, переривається дихання. Лімбічна система вмикається разом з рептильним мозком.
Неокортекс почав розвиватися 2 млн року. Він відповідає за усвідомлення й інтелект. Під час стресової ситуації емоції в дитини вирують й вимкнути вона їх не може. Усвідомлення того, що відбувається з нею – приходить в останню чергу. Але для усвідомлення необхідно щось зробити.
Психологиня запропонувала уявити таку ситуацію, яка, мабуть, траплялась з кожним із нас:
Поруч з дитиною стоїть мама, яка злиться на неї за певний скоєний вчинок. Мати жестикулює й кричить: «Чому ти це зробив/ла?», «Як ти міг/ла?». У цей момент з мозком дитини відбуваються такі процеси: він сканує маму й дивиться на її пози та жести. У якому вона положенні, що вона хоче зробити. Рептильний мозок спрацював на 55 %. Далі мозок сканує, наскільки тон голосу мами є загрозливим чи небезпечним (38%). І тільки на 7% вербальної інформації сприймає мозок:
Нотації дорослих не працюють! Щоб дитина вас почула, їй необхідно заспокоїтися, – порадила Наталя Гладких.
Вона запевнила, що емоції просто так неможливо проконтролювати чи сказати «Стоп» головному мозку. Та ми можемо з емоціями познайомитись і перевести їх у почуття:
Коли народжується дитина, вона народжується з 4 базовими емоціями: страху, гніву, радості, печалі. Після цих 4 емоцій розвиваються й інші і їх є багато. Але працювати з ними потрібно з 3-річного віку дитини, – зауважила психологиня.
У кожній емоції є гормони, які впливають на стан дитини.
Перш ніж вчити дітей емоціям, дорослий має сам пропрацювати власні емоції!
Далі пані Наталя запропонувала Правила спілкування з емоціями:
Відчувати різні емоції – це нормально.
Немає поганих емоцій!
Діти не можуть не відчувати того, що відчувається!
Діти не можуть сказати, що відчувають тут і зараз, їм потрібна допомога дорослого!
Емоціям потрібен вихід та проживання через тіло!
Вихід для емоцій має бути екологічним!
Емоції приходять із середини. Вони не пов’язані з людьми, які є поруч!
Як допомогти дитині з інвалідністю впоратися з різними емоціями? Психологиня пропонує спеціальний алгоритм:
Як вони називаються? Назвіть емоцію.
Формування словника емоцій у дитини.
Скажіть, що емоція – це нормально!
Вкажіть приблизну причину переживання дитини.
Покажіть, що можна проявити емоцію різними способами: сказати про емоцію/почуття, подихати (видихнути емоцію), намалювати її, зліпити з пластиліну.
Виразити через фізичне навантаження: пострибати, побігати, поприсідати
Проявіть співчуття до дитини. Покажіть, що Вам не все одно до того, що вона відчуває.
Зробіть щось приємне, що може зігріти дитину, підтримати, дати почуття радості!
Ось ще добірка ефективних інструментів, які допоможуть справляти з негативними емоціями у дітей з ООП:
Інструмент №1. Усвідомлення
Поставте ці запитання дітям:
Чи усвідомлюю я власні почуття?
Знаю я, як вони називаються?
Відчуваю тілесні маркери?
Що я роблю після?
Як я справляюсь з почуттям, яке народилося, в конкретній ситуації?
Які думки у мене виникають?
Для того, щоб дитина усвідомила, що з нею відбувається, можна (поставити такі питання. Це добре працює з дітьми з різними формами інвалідності:
Що ти бачиш навколо?
Що ти відчуваєш на дотик?
Якої температури предмети? Теплі, холодні?
Який запах ти відчуваєш навколо?
Який смак ти відчуваєш? Який смак відчував?
Як ти дихаєш?
Потрібно увімкнути її збережені аналізатори, щоб дитина прийшла в себе і заспокоїлась, – порадила Наталя Гладких.
Вправа «Розкажи мені про це»
Дитина проговорює все, що відбувається з нею: думки, емоції, причини їх виникнення. Дорослий слухає уважно та не перебиває, а навпаки поставити додаткові запитання, щоб дитина могла виговоритися.
Спікерка запропонувала цікавий прийом у боротьбі зі злістю:
Візьміть ручку та листочок, щоб записувати відповіді на нижченаведені запитання (ця вправа для дорослих):
Якщо емоція має високий градус – то спочатку знизьте її.
Як я відчуваю злість?
Чому я відчуваю злість?
Коли я ще відчував злість?
Як часто я злюсь?
Чим злість мені допомагає?
Чим і де злість? мені заважає?
Коли ви перечитає свої відповіді, то матимете розуміння, що ваша ситуація не така вже й велика, як її малюють, і що вихід з неї можна знайти, – зауважила експертка.
Інструмент №2. Дихання
Видихаємо емоцію.
Рахуємо до 10-100.
Дихання «5-2-10» (на рахунок 5 – вдихаємо, на 2 – затримуємо, на 10 – видихаємо більше).
Дихання в паперовий пакет.
Дихання квадратне «4-4-4-4» (знайдіть у кімнаті предмет схожий на прямокутник. Починайте проводити очима з нижнього лівого кутка верх і при цьому робіть вдих на 4 рахунку, видихайте і проводьте очима зліва на право, видихайте на 4 рахунку. Зосередьте увагу на правому верхньому куті й вдихайте на 4 рахунку, видихайте на погляді нижньої сторони предмета).
Засікаємо 2 хвилини на таймері та дихаємо, сидячи.
Надуваємо повітряні кульки.
Інструмент №3. Звук
Якщо вчитель помітив, що у дитини проявилась певна емоція, він може запропонувати заспівати всьому класу:
Якщо Вам необхідно розслабитися, то співайте такі звуки – є, і, у, о,а, або приголосні – ммм, жжж, ррр.
Піднімають настрій, викликають радість, активують мозкову діяльність – ннн, ззз, ссс, ііі, ааа, ууу.
Інструмент №4. Рух
Зверніть увагу на те як ви сидите, на своє положення тіла. Чи зручно вам сидіти? Чи хочеться змінити положення тіла? Спробуйте. Знайдіть комфортне положення тіла, як почуваєте себе зараз? Потягніться, якщо хочете.
Добірка вправ від Наталі Гладких, які допоможуть опанувати дитячі емоції:
Вправа «Допоможи мені».
Дитина просить допомоги у дорослого, якщо не знає, що робити, потребує фізичних зусиль та допомоги зняти напруження в тілі й випустити емоції.
Вправа «Намалюй свою емоцію».
Вправа «Закутайся у плед, одягни кофту»
Вправа «Намалюй монстра-емоцію».
Вправи з обтяжувальними жилетами.
Холдинг-терапія.
За час своєї роботи у школі, пані Наталя розробила цікаві картки з базовими емоціями. Їх можна використовувати для дітей з аутизму, порушенням інтелекту та опорно-рухового апарату. На кожній картці зображена певна емоція та спосіб, що з нею можна зробити. Дитина обирає той, який вона бажає.
Експертка розповіла, що особистість дитини розвивається до 12 років, і до цього часу вона не знає іншого світу, а лише той, який вкладають їй дорослі: мама, бабуся, вчителі, дідусь тощо.
Картина світу дитини залежить від картин дорослих людей в перші 12 років.
Цікавий та натхненний вебінар Наталі Гладких – доступний для перегляду в будь-який зручний час. Якщо ви бажаєте краще розібратись у темі емоцій та почуттів, радимо переглянути цей корисний вебінар і занотувати собі всі прийоми та вправи, адже вони згодяться у вашій викладацькій діяльності ще не раз.
