Без рефератів і лише зі справжнім дослідженням. Що змінюється в захисті робіт МАН
Про фасильфікації на конкурсі-захисті робіт Малої академії наук медіа пишуть щорічно. Тож тепер МАН взяла курс на реформування. Цьогоріч написання робіт і їхній захист відбуваються за новими правилами.
Вони – не тільки про фальсифікацію чи плагіат, а й про те, як зробити роботи учнів справжніми дослідженнями і мотивувати авторів і далі займатися обраними темами.
“Нова українська школа” поговорила з Любов’ю Тереховою, завідувачкою лабораторії інноваційного змісту освіти НЦ “МАНУ”, кандидаткою філософських наук, про проблеми, які були в написанні та захисті МАНівських робіт і про способи їх розв’язати, які вже запрацювали.
ЩО БУЛО НЕ ТАК ІЗ КОНКУРСОМ-ЗАХИСТОМ РОБІТ
За словами Любові Терехової, конкурс мав два напрями проблем: репутаційний та змістовий.
До репутаційного напряму можна віднести, що в медіа з’являлася інформація про корупційні скандали, поширювалися чутки, що “там усе куплено”.
“Ми з подивом дізналися, що часто такі чутки поширювали педагоги серед колег, щоби збити конкуренцію”.
Репутацію конкурсу “підірвали” й бонусні бали під час вступу до ЗВО, які створювали нездоровий ажіотаж. Часто під тиском батьків і вчителів учасники прагнули лише результату за будь-яку ціну, забуваючи про процес.
“У таких умовах справді траплявся так званий продаж текстів робіт, переподавання однієї роботи кілька років поспіль”, – каже Любов.
Змістовий напрям набув актуальності після фундаментальних змін в освіті, у межах яких відбулася переорієнтація на компетентнісний підхід, посилилась увага до академічної доброчесності, змінилися вимоги до випускників на ринку праці.
“Тому правила конкурсу-захисту, прописані під початок 2000-х років, перестали відображати нову реальність, відповідати на її запити”.
ЯК МАН РОЗВ’ЯЗУЄ ПРОБЛЕМИ ЗАХИСТУ РОБІТ
Тепер у конкурсі-захисті є такі складові:
Текст письмової роботи (у правилах вона називається дослідницькою).
Постерний захист.
Участь у науковій конференції.
Які проблеми були і як їх вирішують?
Проблема: На захист могли подавати “реферати”, а не дослідження, учні не були зацікавлені в продовженні дослідження.
У старому форматі забагато уваги приділяли тексту роботи й формальним ознакам. Багато важила контрольна робота.
За словами Любові Терехової, раніше учасники не були орієнтовані й далі працювати за напрямом дослідження. Перемога цінувалася понад усе й за будь-яку ціну. Були навіть випадки, коли заклади освіти сприймали роботу як свою власність і нав’язували через кілька років цю ж тему, а іноді й текст іншому учаснику.
Рішення:
Відтепер на конкурс подають не роботи, а проєкти. Оновлені правила стимулюють учасника проявляти більше ініціативи у виборі теми й далі працювати над дослідженням, упевнена Любов Терехова.
“Дослідницький проєкт розуміється в контексті конструктивізму в освіті, класично за Дж. Дьюї. І старі правила також передбачали особистий внесок, але, на жаль, часто могли подавати реферативні роботи, особливо на першому етапі конкурсу. Проєкт, натомість, відразу орієнтує на перспективу. Раніше всі надто зациклювалися на тексті. Вважали, що написати 25 сторінок – це неабияке досягнення”.
Нині більший наголос на поглибленні мотивації, доброчесності, компетентісному підході. Педагогів заохочують дізнаватися, що саме цікаво дітям, а потім разом “намацувати тему дослідження”.
“Наприклад, чи має дитина, яка проводить дослідження, знати основні дати того періоду, про який пише, скажімо – щодо теми про долі жінок у ІІ Світовій війні, звісно, має, але чи маємо ми перевіряти дати? Ні, нам цікаво подивитися, як вона придумала представити питання, що стало результатом дослідницького проєкту”.
У самій дослідницькій роботі має бути описаний перебіг дослідження: яку літературу опрацьовано, хто щось раніше робив у цьому напрямі, які методи обрано для дослідження, що є власним внеском автора.
“Можливо, зроблено серію інтерв’ю з учасницями бойових дій, жінками, які народилися й росли в період війни, пережили окупацію, запущено YouTube-канал із цими матеріалами, домовлено про інтерв’ю на радіо чи ТБ, проведено виставку в школі, опублікувано статтю на аналітичному ресурсі”, – перелічує варіанти Любов Терехова.
Проблема: Завдяки добре написаній контрольній роботі з предмета на наступний етап могла пройти слабка робота.
“Чомусь багато противників змін саме її називали єдиним об’єктивним критерієм оцінювання. Натомість, це інколи створювало ситуації, коли відверто слабка робота проходила на наступний етап, тому що учень має високий бал із базового предмета. Скасування контрольної роботи вітали в регіонах, тому що для багатьох дітей, які живуть у маленьких містах чи селах, було проблемою їздити займатися до двох педагогів”.
Зміни були потрібні в усвідомленні, що конкурс – це змагання учнівських проєктів, а не просто розумних дітей-предметників.
Рішення:
Альтернатива контрольній роботі в конкурсі – постерний захист. На ньому журі може поставити будь-які запитання щодо теми дослідження, у тому числі й щодо розуміння галузі дослідження й фактологічних знань, необхідних для виконання такого проєкту.
Більше про постерний захист читайте нижче.
Проблема: У старих правилах було шість різних переліків критеріїв для оцінювання тексту роботи, тож роботи писали формально.
Це, за словами Любові Терехової, призводило до того, що діти не читали правила, а робили за зразком.
Тепер:
є уніфіковані критерії до заочного оцінювання дослідницької роботи, постера й наукової конференції (додаток 10);
запроваджено нові компетентності: дослідницької роботи, проєктної діяльності, академічного письма, ефективної комунікації, нетворкінгу.
Також є новий елемент дослідницької роботи – мотиваційний лист. Він має спонукати учасника замислитися над відповідальністю вченого за результати досліджень, покликаний відобразити процес дослідження, підготовку постера, доповіді на конференції.
“У мотиваційному листі стає зрозуміло, наскільки цікавою була дитині робота. У ньому ми запропонували описувати дослідницькі цінності й саму роботу над дослідженням. З’ясувалося, що часто з мотиваційних листів членам журі було легше зрозуміти актуальність дослідження, ніж зі вступу, де актуальність має бути прописана”.
Упродовж останнього року працівники МАН проводили вебінари з роз’яснення нововведень: що таке постерний захист, конференція, мотиваційний лист, анотація, навіщо вони, як до них готуватися, як їх писати, що робить дослідження актуальним, що означає академічна доброчесність у конкурсі-захисті.
Проблема: Примушування писати роботи.
МАН ніколи не мала влади чи наміру примушувати вчителів і дітей до участі в конкурсі-захисті, каже Любов Терехова.
“Краще запитати керівників закладів освіти, чим вони керувалися. Можливо, ці показники враховували в рейтинг закладу освіти, часто місцева влада пропонує стипендії призерам і керівникам. Можливо, школі престижно мати таких призерів”.
Також педагогам, які підготували призерів ІІІ етапу конкурсу, відповідно до положення про атестацію, може дозволятися позачергова атестація (ці правила лишаються чинними, і незрозуміло, чи зміняться; МОН поки не оприлюднювало проєкту нового положення про атестацію, хоча його анонсовували,– ред.)
“На жаль, діти могли стати інструментом для досягнення такої мети”.
Рішення:
Передусім, це скасування бонусів під час вступу. Представниця МАН каже, що призери ІІІ етапу навіть без бонусів вступають саме до тих вишів, про які мріяли.
“Також ми розповідаємо педагогам і учням на більшості наших заходів, що вони не зобов’язані писати роботи МАН і ніхто не має права їх примушувати. Ми агітуємо їх досліджувати те, що їм хочеться (хоч комікси Marvel, детективні серіали чи комп’ютерні ігри) або відмовлятися будь-що робити, якщо зараз їм хочеться бити байдики”.
За період карантину МАН перевела онлайн або започаткувала багато нові проєкти(“День з професором” літні наукові школи з фізики, астрономії, філології, мистецтвознавства, філософії, хімії, біології, роботехніки й математики тощо), спрямовані на популяризацію науки, намагаючись так мотивувати дітей.
Написання роботи тільки тоді має сенс, коли в основу покладено бажання дитини досліджувати те, що вона любить, наголошує Любов Терехова.
Проблема: Плагіат і псевдонауковість у роботах.
Рішення:
За словами Любові Терехової, на третьому, фінальному, етапі конкурсу зібрано висококваліфіковану команду журі: викладачі 25 провідних ЗВО та вчені 25 наукових установ.
З 2020 року МАН уклала договір із компанією Unicheck для перевірки всіх дослідницьких робіт на текстуальні збіги. Звіти програми аналізує журі і встановлює, чи є ці збіги плагіатом.
У разі підтвердження, такі проєкти дискваліфіковують.
У правилах прописано, що рішення про дискваліфікацію на підставі недоброчесності ухвалює оргкомітет за поданням журі вже після заочного оцінювання.
“Адже проблема може бути не тільки в плагіаті, а, наприклад, у тому, що учасник заявляє, що провів дослідження самостійно, але журі встановлює, що це дослідження вже оприлюднив хтось інший, а учасник лише підставив свої дані. Тоді – це фальсифікація й такий проєкт також дискваліфікують”.
Також, за словами Любові, важливий крок до розбудови культури доброчесності – підписання учасниками декларації академічної доброчесності.
“Адже недоброчесність, псевдонауковість – це не тільки плагіат. Це також невідповідність секції, фабрикація/фальсифікація даних”.
Текст декларації можна знайти в правилах (додаток 3).
ПОСТЕРНИЙ ЗАХИСТ І НАУКОВА КОНФЕРЕНЦІЯ – ЯК ВОНИ ВІДБУВАТИМУТЬСЯ
Назва – постерний захист – походить від того, що на нього учні готують постери – вертикально розміщені плакати форматом А0.
Постерний захист – безпосереднє спілкування учасника з членами журі у форматі запитань-відповідей, під час якого журі може перевірити знання з теми дослідження, у тому числі з дисципліни, самостійність виконання дослідження. На постер виноситься науковий апарат дослідження, саме він є відправним пунктом комунікації.
Постер містить: назву територіального відділення (області), заголовок (назва проєкту, що збігається з назвою дослідницької роботи), інформацію про автора (прізвище, ім’я, по батькові (за наявності)), повне найменування закладу освіти, клас; населений пункт, прізвище, ім’я, по батькові та посаду наукового керівника, короткий зміст проєкту (мета й завдання, матеріали та методи виконання, об’єкт, предмет, результати й висновки).
Для офлайн-захисту постери друкують, для онлайн – у МАН зробили віртуальну виставку.
Постер став кроком до більшої самостійності дослідження. Учасники набагато легше сприйняли цю новацію, ніж окремі наукові керівники, каже Любов.
“Керівники іноді нарікають, що виготовлення постера – це дорого, бо треба платити дизайнеру, тобто думають: “Я цього не вмію, отже – треба просити когось іншого. А от учасники не розглядають перекладення цієї роботи на іншого, їм цікаво лише зрозуміти, у яких програмах можна робити постер, далі вони розбираються самі”.
Завдання керівника – лише проконтролювати вимоги до постера згідно з правилами форми та змісту.
Також правила передбачають відкритий постерний день. В офлайн-форматі передбачається, що кожен член журі індивідуально поспілкується з кожним учасником.
“Через карантин цьогоріч нам доведеться замінити його віртуальною виставкою. Проте сенс її незмінний – нетворкінг, можливість для суспільства, особливо для представників бізнесу, ознайомитися з перспективними дослідженнями, сконтактувати з учасниками тощо”.
Наукова конференція передбачає презентацію учасником лише найбільш суттєвих результатів дослідження. Це дає можливість оцінити вміння обирати основне і презентувати його. Наукова конференція спрямована на формування розуміння того, як оприлюднюється й поширюється нове наукове знання, каже Любов.
За бажанням, учасники можуть підготувати презентацію для візуалізації своєї доповіді.
Виступ на науковій конференції не має дублювати постерний захист: якщо під час постерного захисту акцент робиться на науковому апараті дослідження, то на науковій конференції йдеться про його найвагоміші результати.
“У конференції – інша мета, дослідити тематику, знайти однодумців, у тобі не сумніваються, ти вже стверджений дослідник, ти тільки презентуєш результати”, – пояснює Любов Терехова.
Вона наводить таку метафору: учасники, ніби проживають академічну кар’єру в мініатюрі – виконують дослідження, захищаються, зрештою – презентують найцікавіші результати колегам.
“Саме наукові конференції у світі є рушієм науки, способом апробувати результат, познайомитися з найвідомішими дослідниками твоєї предметної галузі, знову ж таки – майданчиком для налагодження професійних контактів.
На це ми б і хотіли зорієнтувати учасників конкурсу: сприймати одне одного як колег, а не як суперників, учитися такого типу співпраці, налагоджувати зв’язки, шукати однодумців, формувати дослідницьку спільноту. Наприклад, якщо в секцію фінанси подають три роботи про біткоїни, то, очевидно, що дітям є, про що поговорити. І вони можуть працювати над спільними проєктами”.
У старому форматі учасник мав до 10-ти хвилин на виступ і до 3-х хвилин на відповіді на запитання. Тепер у межах постерного захисту є 3 хвилини на виступ і від 7 до 15 хвилин на спілкування з журі.
На науковій конференції, де присутні й журі, і всі учасники секції,на виступ відводиться 7 хвилин і 3 хвилини на запитання-відповіді.
Отже, кожен учасник має втричі більше часу, щоби представити свій проєкт, та має можливість врахувати рекомендації, що почув на постерному захисті перед виступом на науковій конференції.
“Крім того, просто зазубрити доповідь не вийде, журі постерного захисту може поставити запитання щодо будь-якої частини дослідження”.
НАД ЯКИМИ ЩЕ ПРОБЛЕМАМИ ПЛАНУЄ ПРАЦЮВАТИ МАН
Важливий напрям – розвиток академічного письма в учнів у різних дисциплінах.
“Чомусь, діти пишуть тільки на уроках літератури й мови, тому, коли треба написати академічний текст із природничих дисциплін – виникають проблеми”, – каже Любов Терехова.
Також у МАН планують й далі працювати над розбудовою культури академічної доброчесності з педагогами й дітьми.
“Ми плануємо також серію онлайн-курсів для школярів із пояснення методологій дослідження для різних галузей знань. Грубо кажучи: що вивчає, наприклад, соціологія як наука, що стає її знанням, які методи цієї науки, які найвідоміші дослідження, що я як учень або учениця школи можу дослідити тощо”, – додає представниця МАН.
У планах і розширення деяких наукових відділень.
“Наприклад, відділення економіки – там бракує секцій менеджменту й маркетингу. Якісь секції варто винести в окремі конкурси, наприклад, літературну творчість. На жаль, багато учасників сприймають цю секцію виключно як творчу (що достатньо написати літературний твір), а не як літературознавчу, якою вона насправді є.
Проте, якщо учні пишуть у жанрі історичної прози, то проєкт має бути присвячений аналізу цього жанру й місця власного твору в ньому. Сам літературний твір (історичний роман або повість) може бути тільки додатком.
Тож у нас у планах – винести цю секцію в окремий конкурс рукописів, де будуть інші розділи, присвячені книговидавничій справі: ілюстрація, робота коментатора тощо”.
Також Любов Терехова весь час говорить про підвищення мотивації учнів робити дослідження.
“Дітям треба показати переваги: МАН – це Гоґвортс, це школа твоєї мрії. Ти можеш досліджувати те, що хочеш, що любиш, усвідомлюєш, яка світова несправедливість не дає тобі спокою й у чому твоя суперсила. Ти маєш робити дослідження, яке має щось змінити“.
І важливо, щоби педагоги не перетворювали конкурс на гонку медалей.
Ольга Головіна, “Нова українська школа”
