Аморальний проступок: за що можуть звільнити педагога?
Педагоги відіграють важливу роль у формуванні моральних цінностей та громадянської культури, і їх особистий приклад і авторитет мають значення для впливу на молоде покоління. Така відповідальність педагогів вимагає від них не лише високої кваліфікації, але й поведінки, яка утверджує повагу до принципів загальнолюдської моралі.
Що є аморальним проступком, чи пов’язаний він з трудовими функціями педагога та чи може він втратити роботу через поведінку, яка компрометує його перед учнями — роз’яснила Олена Рим, доктор юридичних наук, професор кафедри соціального права Львівського національного університету імені Івана Франка, експерт Українського центру соціально-правових досліджень, експерт Української Гельсінської спілки з прав людини.
Державна політика в освітній сфері покладає різні обов’язки на педагогів. Зокрема, Закон України «Про освіту» встановлює, що педагогічні, науково-педагогічні та наукові працівники як учасники освітнього процесу повинні керуватися принципами верховенства права, гуманізму, демократизму, єдності навчання, виховання та розвитку. Також педагоги мають виховувати патріотизм, повагу до культурних цінностей Українського народу, його історико-культурного надбання і традицій, формувати усвідомлену потребу в дотриманні Конституції та законів України, нетерпимість до їх порушення, формувати повагу до прав і свобод людини, нетерпимість до приниження її честі та гідності, фізичного або психологічного насильства, а також до дискримінації за будь-якими ознаками, формувати громадянської культури та культури демократії.
Педагогічні працівники мають більшу відповідальність через свої особливі відносини та специфічні функції, які виходять за межі простого виконання своїх робочих обов’язків як вчителів або вихователів. Вони займаються вихованням, що відрізняє їх від інших категорій працівників. Тому люди, які працюють у сфері виховання, повинні бути не тільки кваліфікованими спеціалістами, але й людьми високої духовності та моральних переконань. Особистий приклад вчителя, його авторитет і моральна поведінка мають велике значення для впливу на молодь, становлять ту виховну силу, яку не можна замінити ні підручниками, ні бесідами на моральні теми, ні системою заохочень і покарань. Працівник, який виконує виховні функції, повинен постійно дивитися за собою, відчувати, що його дії спостерігають ті, кого він виховує, а також суспільство в цілому.
Коли можливе звільнення працівника за вчинення аморального проступку?
Поведінка педагога має відповідати принципам загальнолюдської моралі та утверджувати повагу до таких. Натомість абсолютно протилежну цьому діяльність треба вважати аморальною та шкідливою, що може зумовити звільнення особи за пунктом 3 статті 41 КЗпП України. Відповідна норма КЗпП України закріплює підставу розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця з працівником, який виконує виховні функції, у разі вчинення ним аморального проступку, несумісного з продовженням цієї роботи. Адже якщо педагог недостойною поведінкою скомпрометував себе перед учнями, іншими особами, порушив моральні норми, втратив у такий спосіб авторитет, дискредитував себе як вихователь, що унеможливлює досягнення мети навчально-виховного процесу, такий має бути усунений від виховного процесу.
До суб’єктів, які можуть бути звільнені за вказаною підставою, належать учасники освітнього процесу, зазначені у статті 52 Закону України «Про освіту», а саме: педагогічні, наукові, науково-педагогічні працівники, інші особи, передбачені спеціальними законами та залучені до освітнього процесу у порядку, що встановлюється закладом освіти. Наприклад, вихователі, вчителі, викладачі, практичні психологи, соціальні педагоги, майстри виробничого навчання, методисти, педагогічні працівники позашкільних закладів та інші. За цією ж підставою можна звільнити й директора шкільного закладу освіти, на якого законами, нормативно-правовими актами та трудовим контрактом покладено виконання виховних та педагогічних функцій.
Звільнення працівника, який виконує виховні функції та який вчинив аморальний проступок, допускається за наявності двох умов:
1) аморальний проступок повинен бути підтверджений фактами;
2) вчинення проступку несумісне з продовженням виховної роботи.
Таке звільнення допускається за вчинення аморального проступку як при виконанні трудових обов’язків, так і не пов’язаного з ними (вчинення такого проступку в громадських місцях або в побуті).
Що можна вважати аморальним проступком?
Вичерпного переліку критеріїв чи ознак, за якими можна схарактеризувати певний проступок як аморальний, немає. Адже саме поняття суспільної моралі є оціночним і у кожному випадку порушення (непорушення) суспільної моралі має характеризуватися, враховуючи фактичні обставини.
Верховний Суд зазначає, що термін «аморальний проступок» є оціночним поняттям, оскільки не конкретизований законодавцем, а тому суду як правозастосовному органу надано можливість на свій розсуд надавати оцінку на підставі встановлених обставин справи щодо того, чи є ті чи інші діяння аморальним проступком. У правовій доктрині та у судовій практиці утвердилося розуміння аморального проступку як винного діяння, що суперечить загальноприйнятим нормам і правилам, порушує моральні засади суспільства, моральні цінності, які склалися в суспільстві, і суперечить змісту трудової функції, у такий спосіб дискредитуючи службово-виховні, посадові повноваження відповідного кола осіб. При цьому не обов’язково оцінювати аморальність кожного вчинку окремо. Низка проступків, які є аморальними і неприпустимими у поведінці педагога, у своїй сукупності можуть зумовити звільнення за пунктом 3 статті 41 КЗпП України. Адже Верховний Суд уважає, що при вирішенні справ подібної категорії, належить керуватися не формальним підходом оцінювання окремо того чи іншого вчинку педагога, а у разі встановлення за обставинами справи неодноразового вчинення педагогом проступків, несумісних зі званням учителя, надавати їм оцінку у сукупності, з урахуванням особливостей відносин у сфері навчально-виховного процесу та підвищеного рівня вимог до морально-етичних якостей і поведінки учителя (педагога, вихователя). Тож, факт вчинення педагогом аморальних дій системно, також дає підстави для висновків про неможливість подальшої роботи такого на посаді учителя та його звільнення за пунктом 3 статті 41 КЗпП України.
Судовою практикою, за результатами розгляду відповідних справ, підтверджено, що аморальним проступком можна вважати появу в громадських місцях у нетверезому стані, нецензурну лайку, недостойну поведінку, бійку, погрози та вимагання, поведінку, що принижує людську гідність, участь у створенні фото та відео еротико-порнографічного характеру, булінг, факт притягнення особи до адміністративної/кримінальної відповідальності тощо.
У яких випадках працівника не можуть звільнити за аморальний проступок?
Варто зауважити, що підставою для звільнення за пунктом 3 статті 41 КЗпП України є не будь-який аморальний проступок, а такий, що несумісний із продовженням цієї роботи. Оскільки законодавцем не встановлено критеріїв визначення межі між проступками, сумісними і несумісними з продовженням роботи, тому встановити, чи є вчинений аморальний проступок, за який звільнено працівника, таким, що сумісний із продовженням роботи з урахуванням конкретних обставин справи, повинен роботодавець, або ж суд, у разі розгляду справи. Судова практика доводить, що у разі констатації аморальності певного вчинку його апріорі вважатимуть таким, що не сумісний із виховною роботою, а якщо такі аморальні дії вчинялися системно, то неможливість подальшої роботи особи педагогом судом під сумнів не ставилася.
Звільнення за пунктом 3 статті 41 КЗпП України не може бути визнано правильним, якщо його проведено лише внаслідок загального оцінювання поведінки працівника, не підтвердженого конкретними фактами. Тож, рішення роботодавця звільнити працівника за аморальний проступок має ґрунтуватися на переконливих доказах дій чи висловлювань педагога, а не чутках чи домислах. Такими, наприклад, можуть бути покази очевидців таких діянь, скарги учнів та їхніх батьків, висновки комісії чи робочої групи щодо вивчення діяльності учителя, рішення педагогічної ради, трудового колективу тощо. Доцільно зажадати від працівника письмові пояснення того, що сталося.
Звертаємо увагу, що розірвання трудового договору за пунктом 3 статті 41 КЗпП України не є заходом дисциплінарного стягнення і тому вимоги статей 148, 149 КЗпП України про строк і порядок застосування дисциплінарних стягнень на ці випадки не поширюються.
