«Люблю свою роботу, але мені страшно»: чи готові вінницькі вчителі повертатись до школи?
Пандемія коронавірусу не відступає і продовжує забирати життя людей. Серед померлих є і педагоги, тому між вінничанами все частіше почали виникати розмови про беззахисність працівників освіти перед вірусом.
Днями вінничанка Оксана Поліщук опублікувала допис, щоб привернути увагу до цієї проблеми та з’ясувати, хто ж має захистити вчителя.
«Щодня у Вінниці помирають вчителі, за якими плаче все місто. Від втрати яких і у дітей, і у дорослих у всіх містах України і закордоном ще довго болітиме душа. Люди з такою глибиною всередині, з таким щедрим серцем, любов‘ю до своєї справи й дітей, що виміряти втрату фактичну і втрату для майбутніх поколінь просто неможливо, — читаємо на її facebook-сторінці. — Чи знайдеться в цій дурній державі людина, яка захистить Вчителя??? Яка прийме тверде рішення не ризикувати здоров’ям тих, хто на передовій, заради уявної премудрості наших дітей? Чи знайдеться людина, яка розуміє цінність Вчителя і впевнено закриє школи до кінця року, переведе ВСІХ дітей виключно на дистанційне навчання, щоб зберегти кожного, хто ділиться з нашими дітьми не просто знаннями — ділиться частиною себе, свого здоров‘я і життя».
Вона додає, що вчителі масово хворіють, а деякі вже встигли перехворіти двічі.
«Вчителі помирають. Йдуть назавжди. А ми давайте далі гратися в «два дні до школи — тиждень вдома — в червоній зоні», — пише Оксана Поліщук. — Знання наші діти надолужать, а таких людей, які навчають набагато більшому, ніж формули і мови, таких Вчителів може більше ніколи й не бути. Хто #захистить_вчителя??? Сумно, боляче і гірко…».
Вчителі поруч із медиками, на думку вінничанки, зараз на передовій, бо щодня перебувають у тісному контакті з дітьми, які можуть бути носіями хвороби.
«А враховуючи у нас кількість вчителів старшого віку, з супутніми захворюваннями і в зоні особливого ризику, то вважаю повною дурньою саме зараз, в період загострення наражати їх свідомо на таку небезпеку, — читаємо далі. — Так, вони можуть захворіти і сидячи вдома. Як і будь-хто. Але ж держава штовхає їх на лінію фронту, тому що ніхто — НІХТО — не хоче потім бути тим, хто відповідатиме на обурення батьків і лозунги «поверніть дітям школу»!..Мій син переживатиме біль від втрати вчителя набагато більше, ніж біль від тимчасової втрати можливості щодня сидіти за партою. Як і сотні інших дітей та батьків від втрати інших вчителів, померлих від ковіду». На її думку, діти можуть вчитися дистанційно, а вчителі можуть дистанційно навчати, «не трясучись щодня від паніки, розпачу і тривоги».
«Я не знаю, чи тебе почують — але повністю підтримую», — написала директорка Інституту розвитку міст Валентина Ткачук.
На думку директорки приватної дитиноцентрованої школи «HUB School» Юлії Шакули, питання полягає не в школах, а у безсистемності всіх карантинних норм.
«І взагалі з такими темпами вакцинації наступний навчальний рік буде таким же, тому не бачу сенсу у тому, що би закривати школи, — читаємо у її коментарі. — Бачу сенс налагодити вірно всі процеси під нову реальність, яка з нами назавжди! Формат страуса «голова у пісок» не врятує ситуацію. Формат чітких алгоритмів та послідовність у діях — наше майбутнє. А ковідом хворіють навіть ті, хто майже ніде не буває».
Вінничанка Оксана Нікітіна вважає, що сидіти весь час вдома — це не вихід із ситуації.
«Це деградація суспільства. Є інші методи боротьби з вірусами», — пише вона.
«Краще поберегти здоров’я»
Ми звернулися до вінницьких вчителів, аби з’ясувати, що з цього приводу думають вони самі. На їхнє прохання публікуємо відповіді анонімно.
— У нашій школі особливого спалаху немає, але й говорити про те, щоб взагалі не повертати дітей в класи я теж не можу, — говорить директорка однієї з міських шкіл. — Мені здається, потрібно дивитися по хвилях. Якщо йде загострення, то краще залишатися на дистанційному навчанні, а коли спад — можна хоча б по пів класу, але ходити в школу.
Вона додає, що дітям справді не вистачає живого спілкування як з однокласниками, так і з вчителями.
— Наші вчителі теж за те, щоб діти повернулися до школи, — каже директорка. — До того ж не варто забувати такий важливий момент, що ми не можемо ставити на одну лінію початкову школу й старшу. Бо зі старшокласниками ми маємо працювати на результат. Особливо це стосується учнів 9-11-х класів, яким потрібно буде складати ЗНО.
Інша наша співрозмовниця вважає, що дистанційне навчання не врятує її від коронавірусу.
— У мене немає страху захворіти, бо, напевно, нам всім рано чи пізно доведеться пережити ковід, — зізнається вона. — Та й не думаю, що найбільша загроза підстерігає мене в школі. Коли було офлайн-навчання, то ми дотримувались всіх необхідних вимог і все було добре.
Навіть коли діти навчаються вдома, за її словами, вчителі все ж приходять до школи.
— Я не зачиняюcь у квартирі, а крім дітей в школі контактую ще з великою кількістю людей, бо користуюсь громадським транспортом, ходжу в магазини, в перукарню, — пояснює жінка свою позицію. — Тому не думаю, що це врятує вчителів, а от рівень знань дітей погіршиться ще більше.
Вчителька української мови та літератури в одній зі шкіл навпаки каже, що не проти продовження онлайн-навчання.
— Я досі сумую за нормальними уроками. Зараз багато часу йде на вирішення технічних моментів, у нас порушується комунікація і ще часто чую невдоволення батьків, — говорить вона. — Та все ж я за те, щоб цей семестр був дистанційним. Розумію, що ніхто не застрахований від хвороби, але вчителі справді в зоні ризику. Особливо ті, що старшого віку. У них коронавірус може протікати у важчій формі, а наслідки, як ми знаємо, бувають летальними…
Тому, на її думку, ці кілька місяців краще не повертатись до класів.
— Ми маємо зрозуміти, що це наша реальність: дистанційні уроки, дистанційні контрольні, — розмірковує вчителька. — Мене зовсім не тішить ця перспектива, але ми маємо її прийняти.
Схожої думки дотримується і вчитель інформатики.
— Мені дистанційне навчання навіть подобається, — розповідає чоловік. — Можливо це пов’язано з предметом, який я викладаю, але ми з учнями нормально працюємо і все встигаємо. Тому не бачу сенсу цих гірок, коли тиждень вдома, тиждень в школі. Краще поберегти здоров’я один одного…
Підтримує «дистанційку» ще одна вчителька.
— Я люблю свою роботу, люблю своїх учнів, але мені страшно, коли я чую новини про чергову смерть когось зі своїх колег, — зізнається співрозмовниця. — Я вже не юна й маю деякі проблеми зі здоров’ям, тому перспектива захворіти на ковід мене не радує. Дитинка може і не знати, що хворіє, отак прийти в школу, просидіти всі уроки, а в мене ж протягом дня не один клас, а що як в кожному буде така дитинка? Зрозумійте мене правильно, я переживаю за своїх учнів, переживаю за їхні знання, але моє здоров’я мені теж важливе.
Вона додає, що цій проблемі приділяється мало уваги й небагато батьків розуміють, на які ризики йдуть працівники шкіл.
— Нас весь час звинувачують, кажуть, що ми погано проводимо уроки, що якось не так вчимо, — з сумом у голосі говорить вчителька. — Але ми ж не були готові до того, що станеться. Ми не знали як працювати дистанційно…Нам насправді потрібна підтримка батьків, бо ми ж робимо спільну справу…Я хочу, щоб закінчився карантин, але поки сподіваюсь, що продовжать дистанційне навчання до кінця року заради нас, вчителів!
Що говорять цифри?
У Департаменті освіти Вінницької міської ради щодня відстежують кількість хворих серед учнів та працівників шкіл. Цю інформацію вони передають до обласного департаменту освіти, у держпродспоживслужбу та міський департамент охорони здоров’я.
— Станом на вечір 15 березня маємо 73 хворих працівники з вінницьких шкіл. Це і вчителі, і технічний персонал, — повідомляє директорка департаменту освіти Вінницької міської ради Оксана Яценко.
За її словами, 25 січня, коли лише завершився локдаун і діти повернулися до школи, було тільки троє хворих працівників і 12 дітей. Потім ситуація почала погіршуватися.
— Найкритичніші цифри були 5 березня, тоді хворів 141 працівник. Що стосується учнів, то в них пік припав на 1 березня — 163 хворих, а вже ввечері 15-го було 57, — зазначає Оксана Яценко. — Тобто, превентивні міри й виважені рішення комісії з техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій як міста, так і області виявилися правильними. Тому наразі ми бачимо спад захворюваності у працівників шкіл і в дітей.
Зарано говорити про повернення до школи
Запитали ми в Оксани Яценко й про перспективу продовження дистанційного навчання до кінця року.
— Процитую вам головну інфекціоністку Ольгу Голубовську, яка говорила: «Мене можуть побити, але я пропоную, щоб діти з 1 вересня 2020 року не ходили до школи, а заняття проводились онлайн, тоді будуть результати», — говорить директорка департаменту. — Є батьки, які не поділяють цю позицію і не розуміють, що діти часто хворіють безсимптомно чи зі слабкими симптомами, а ось вчителі та персонал школи можуть постраждати.
Оксана Яценко додає, що діти в колективі спілкуються дуже тісно, їм не можна цього заборонити.
— Це ж діти, вони граються разом, обіймаються…Тому, коли в нас є офлайн-навчання, коронавірус, на жаль, розповсюджується набагато швидше, — переконана вона.
Як розгортатиметься ситуація далі, поки невідомо. Все буде залежати від санепідемситуації в нашій територіальній громаді та регіоні.
— Рішення будемо приймати, коли покращиться ситуація, — запевняє Оксана Яценко. — Є ціла комісія і є статистика, яку озвучують на цій комісії представники держпродспоживслужби й департаменту охорони здоров’я. Лише після цього члени комісії голосують й приймають остаточне рішення.
То ж поки говорити про повернення дітей за парти рано.
— З огляду на ті смерті вчителів і педпрацівників, які були на минулих тижнях, думаю, ще зарано говорити про вихід на будь-яку форму навчання, крім дистанційної, — підсумувала директорка департаменту освіти Вінницької міської ради.
Їх забрав COVID-19
Пропонуємо пригадати вчителів, яких забрав коронавірус.
У ніч на 22 вересня перестало битися серце 75-річного директора Вінницької школи-ліцею №7 Олександра Сухомовського. Останнім часом він багато хворів, лежав у лікарні з пневмонією, а потім у нього виявили коронавірус. Олександр Сухомовський був великим педагогом, Заслуженим працівником освіти України й очолював навчальний заклад 30 років.
«Пішла легенда і ціла епоха! Бо саме Олександр Григорович створив нинішню сьому школу-ліцей, якою ми пишаємось…Один із найстарших і найкращих наших директорів… Дякуємо за прекрасну роботу, знання і тисячі чудових учнів» — сказала із приводу передчасної смерті педагога керівник департаменту освіти ВМР Оксана Яценко.
Вчительки історії Вінницької школи №10 Лілії Зоворотної не стало ввечері 5 жовтня. Вона померла в лікарні, де, за словами колег, три тижні була у важкому стані.
«Таких, як вона, називають «вчитель від Бога». Бо і справді випустила в світ не одне освічене покоління. Вона викладала історію. Спочатку працювала у Вінницькій школі №25, а потім у нашій, №10. Учні та колеги поважають її за високий професіоналізм та якість освіти, яку вона надавала все життя», — поділилася Світлана Куца, директор школи №10.
Забрав коронавірус і вчительку вінницької школи № 25 Жанну Кремінську.
“Не стало Жанна Кремінська, найкращої вчительки для мого сина та багатьох поколінь дітей, яких Жанна Олегівна встигла навчити вчитись. Вона, без перебільшення, була представницею вінницької педагогічної еліти. Те, що ковід забере з суспільства найкращих, тих, хто ще міг би принести стільки користі на Землі, вже зрозуміло давно. Але зараз його смертоносний рахунок підібрався дуже близько. І я б, радше, погодилася набути свій нинішній божевільний рівень антитіл за допомогою ковішилду, а не вірусу, який тримав мене в своїх обіймах місяць, — написала Вікторія Роднікова. — Бережіть себе, люди! Спочивайте з миром, Жанно Олегівно. Нам буде Вас не вистачати».
