Дистанційне навчання для школярів є менш ефективним, ніж очне, воно дратує батьків, а від педагогів потребує набагато більших зусиль.
Інформує Всеосвіта.
Нещодавно мер Києва Віталій Кличко звернувся до Кабінету Міністрів України з пропозицією відновити навчання учнів початкової школи під час локдауну:
Якщо в нас працюють дитсадки, то було б логічно, щоб працювала і молодша школа. Перебування дітей в старших групах дитсадка і в молодших класах мало чим відрізняється, й крім того, дистанційне навчання для учнів 1-4 класів не є ефективним.
Питання щодо відкриття шкіл наразі не розкрите в повному обсязі, адже педагоги й досі не знають, коли відбудеться повернення до навчання в закладах освіти й чи взагалі воно буде в цьому навчальному році.
Думками щодо цієї ситуації поділився освітній експерт Володимир Онацький на своїй сторінці у фейсбуці.
13 січня мер Києва Віталій Кличко повідомив про своє звернення до МОН та Уряду щодо відновлення навчання учнів початкових класів. На думку очільника столиці, перебування дітей у старших групах садочків і в молодших класах мало чим відрізняється.
З цим можна посперечатися, адже режим дня в дитсадочку та школі є неоднаковим: в садочку менше занять ніж уроків у школі, діти більше часу перебувають на свіжому повітрі, тощо. Проте Віталій Кличко правий в тому, що дистанційне навчання для учнів молодших класів – неефективне. Саме тому повернення учнів-початківців до шкіл поліпшить процес навчання і дозволить їх батькам спокійно працювати. Розумно? Так.
Треба віддати меру Києва належне: всі його ініціативи щодо освітнього процесу кияни сприймають позитивно, ба більше, деякі з них потім навіть реалізуються на рівні країни. Згадаймо хоча б ініціативу Кличка щодо звільнення випускників шкіл від ДПА. Якщо взяти до уваги нову ініціативу Віталія Кличка щодо повернення початкових класів до навчання у школі на тиждень раніше, то в цьому немає особливої потреби.
Школа, де навчаються учні з 1 до 11 класу – це єдиний живий організм. І ми вже зараз готові до відновлення занять для всіх учнів школи в очному режимі. Дистанційне навчання для школярів є менш ефективним, ніж очне, воно нервує та дратує батьків, а від педагогів потребує набагато більших зусиль. Звісно, що ніхто з педагогів обіцяних доплат за роботу в умовах дистанційного навчання не отримав, адже спеціальної нормативної бази щодо цього питання так і не було прийнято. Водночас є нормативні акти, які дозволяють керівникам закладів освіти оперативно реагувати на ситуацію в школах та приймати правильні й виважені управлінські рішення.
Варто звернути увагу й на слова Сергія Шкарлета, Міністра освіти і науки України, про те, що ДСЯО здійснить моніторинг діяльності ЗЗСО, зокрема, щодо якості освіти під час дистанційного навчання.
Ще й досі в пам’яті свіжі спогади про сльози в очах директора школи, який розповідав про те, що витратив місячну зарплату на антисептики, маски, наліпки, термометри, для того, щоб комісія підписала акт готовності школи до нового навчального року. Проте у відпустку його так і не відпустили.
Країна перевіряючих. Перевіряти – не вчити, перевіряти – це повчати, як вчити. Цікаво, на який місяць запланували чиновники черговий моніторинг: на січень, березень чи може на травень?
То коли ж реально учні повернуться до шкіл? Що там у планах чиновників? Мені щось підказує, що це залежить від позиції суспільства.
Моя позиція як вчителя і громадянина проста і зрозуміла: досить експериментувати, школи повинні працювати в очному режимі. Ми, педагоги, відповідально ставимось до своєї роботи, тому до освіти й освітян теж мають ставитись так само.
Є побажання і до Кабміну та МОНу. Будьте чесними стосовно освітян. Кожен із нас спілкується з великою кількістю різних людей, ми вміємо слухати, аналізувати, вчити та відрізняти правду від брехні. Будьте чесними й щирими, відкиньте слова партії про турботу кожного з нас – цієї турботи немає. Уряд кинув кожного молодого вчителя на 21000 гривень, закатавши ці кошти в асфальт, покращивши добробут поліціянтів та суддів. Невже у нас поліцейська держава? Ні? То чому ж Уряд турбується виключно про силові органи, як у рабовласницькій країні, в якій основне завдання держави полягає в тому, щоб раби підкорювались рабовласникам? Щось я не бачив пікетів прокурорів, суддів, поліціянтів. Як не ФОПи, так домогосподарки з протестами, як не шахтарі, так педагоги на марші. Чи, може, ми все ж демократична країна? Ну, тоді держава має подбати про тих, хто найбільше входить до групи ризику під час пандемії: про лікарів та педагогів. Саме вони мають бути застраховані коштом держави на випадок захворювання і саме ці категорії повинні мати можливість за потреби терміново проходити тестування на COVID-19 та отримувати безкоштовне повноцінне лікування. Та, мабуть, це – з категорії утопічних побажань, адже, на думку Мінфіну, в країні 36000 зайвих педагогів. А, як відомо, зайвого позбавляються.
І все ж, ми готові до відновлення очного навчання в школах. Є така професія – дбати про майбутнє держави, і про це майбутнє дбають не судді й поліціянти, його пестують педагоги.
