Вчителька з Одещини Тетяна Шульц розмірковує про те, наскільки важко педагогам у час пандемії залишитися без підтримки.
Інформує Всеосвіта.
Коронавірус в Україні набирає обертів, а обіцяної захищеності ні вихователі, ні вчителі, ні директори шкіл – й, зрештою, ніхто з персоналу закладів освіти – не відчувають. Тестування на COVID-19 проводяться власним коштом, а у разі продовження роботи на самоізоляції педагоги й взагалі подекуди отримують лише половину заробітної плати. Не йдеться й про грошову допомогу під час лікування – на медикаменти вчителі витрачають суми з сімейного бюджету.
Тетяна Шульц, вчителька з Одещини, на своїй сторінці у фейсбуці поділилася власною історією боротьби з коронавірусом. Вона адресувала свій пост Володимиру Зеленському і закликала звернути увагу на педагогів, які під час пандемії опинилися фактично на передовій без жодної підстраховки.
Пане Президенте, так трапилось, що ми з Вами захворіли на COVID-19 майже одночасно. Я підхопила коронавірус, синхронно з дванадцятьма моїми колегами, працюючи вчителькою у школі. Як і всі педагоги України, контактувала з сотнями дітей у класах, серед яких, звичайно, були безсимптомні носії COVID.
Так от, пане Президенте, коли мені стало зле і підвищилась температура, я викликала швидку. Оскільки температура була 38,5, працівники швидкої порадили мені випити парацетамол. Сімейна лікарка викликала мене на прийом – звичайно, я попередила, що можу бути хворою на COVID, бо працюю вчителькою. Направлення на тест я вимагала з боєм, а потім почалося «лікування».
Я б хотіла запитати, пане, чи лікували Вас коли-небудь антибіотиками «всліпу»? А мене лікували 8-ма антибіотиками, бо аналізи у нашій медицині – річ непередбачувана! Спочатку неправильне лікування, призначене сімейною лікаркою, а потім перша комп’ютерна томографія показала сторонню полісегментарну пневмонію з ураженням більше як 25%, друга КТ – стрімке погіршення, а вже тоді, нарешті, розпочалося справжнє лікування, страшне й агресивне, бо втрачено дорогоцінний час. Лікування медикаментами, які можуть викликати смерть у будь-яку хвилину, бо повинні вводитись виключно під наглядом лікаря! Але для мене місця в лікарні не знайшлось, сатурація ж не була критичною.
Я пройшла через пекло, вмирала і воскресала, горіло моє серце, всі внутрішні органи, мозок, очі. Я нічого не розуміла, я ставала рослиною, задихалася від страшних побічних реакцій від ліків, сліпла, не спала 12 страшних, нескінченних ночей, втрачала свідомість під кабінетом сімейного лікаря у черзі.
Зараз мене знищено. Та вчителька, яка горіла роботою, учнями, міжнародними та Всеукраїнськими проєктами, розробляла програми з математики, писала експертні довідки до підручників, жила школою – та вчителька пішла. Залишилась важко хвора людина, яка ледве рухається і не може без сторонньої допомоги налити собі води, бо так трусяться руки та крутиться голова.
Хочу запитати, пане Президенте, за що ви нас так ненавидите? Вчителі почали масово хворіти саме після виборів і принесли все у свої сім’ї. Саме тоді, а не навесні, коли хворих не було, потрібно було вводити дистанційне навчання, хоча б на два тижні, і зберегти педагогів! Я не знаю, чи вилікуюсь, але знаю точно, що більше ніколи у мене не буде здоров’я. Ви кинули вчителів на амбразури, усвідомлюючи, що наслідки вірусу страшні саме для людей віку 50-60 років.
Але ж це «непрофесійне» захворювання, так, непрофесійне! У класному приміщенні 45 хвилин без нормального кондиціювання повітря, і так 6 уроків щодня! Коли ви розказували нам, що всі ми «президенти», то ви лікувались у Феофанії, а ми – вдома, у приватному порядку. А купи чеків з аптек, які кожного дня підвищують ціни? А відсутність страховки?
Ще жоден з моїх 3-х лікарняних не був оплачений! Останній лікарняний мені закрили, незважаючи на те, що навіть лікування не закінчене, а попереду – довгий шлях відновлення. Тепер я буду продовжувати лікуватися у відпустці своїм коштом. За цей час я зрозуміла одне: ми, вчителі, не потрібні цій владі, ми взагалі нікому не потрібні. І Ви це кожного дня нам доводите.
