Психологиня розповіла про нові підходи в роботі з дітьми, учнями та батьками у сучасних умовах.
Серйозним викликом під час дистанційного навчання стає організація і формування учнівського колективу під час несистемного відвідування учнями закладу освіти. Адже обмеження спілкування з ровесниками є найбільш травматичним явищем.
Однак усіх цих проблем можна уникнути, якщо організувати правильне спілкування між батьками й вчителями, а також розвивати учнівський колектив.
Про нові підходи в забезпеченні соціальної взаємодії учнів, батьків та педагогіврозповіла психологиня в галузі розвитку емоційного інтелекту Олена Черниш.
Дистанційне навчання – це навчання на відстані, коли педагог не знаходиться в безпосередньому контакті з учнями. Під час дистанційного навчання складно прослідкувати, чи самостійно учнем виконуються контрольні завдання, переконана психологиня.
Саме тому потрібно передбачати методи організації, які активізують діяльність учнів: віртуальні семінари, листування в чатах, участь в заочних дискусіях.
Мають бути передбачені способи оцінювання самостійності, творчої активності, забезпечений зворотний зв’язок з коментуванням відповідей, вказівкою на помилки й надання допомоги в пошуках правильних рішень.
На дистанційній формі вчителю потрібно слідкувати за інтонацією, артикуляцією, темпом мовлення; вдумливо добирати слова, чітко й лаконічно формулювати завдання. Виникає потреба систематизувати навчальний матеріал і подавати його максимально чітко, системно, – зазначила Олена Черниш.
За її словами, потрібно завжди намагатися створювати на уроці ситуацію успіху. Прекрасні інструменти для цієї мети – диспути, дискусії, дебати тощо. Можна поставити тему і в режимі форуму, без обмеження часу, запропонувати дітям обговорення, пошук рішень, аналіз ситуацій.
МОТИВАЦІЯ В РЕЖИМІ ДИСТАНЦІЙНОЇ ОСВІТИ
Традиційно дитину мотивують гарні оцінки, схвалення, успіх в діяльності, заохочення з боку батьків, подарунки й бонуси тощо. Для дитини важливими є не кількість набраних балів, а розгорнута характеристика її відповіді, підкреслила експертка.
Під час традиційного уроку такої можливості нема через обмеження в часі, коли учитель не встигає дати якісну оцінку зусиль учня. В онлайн-режимі це можливо. Можна спілкуватися як письмово, так і усно, забезпечуючи якісний зворотний зв’язок.
Робота в групах дає можливість створити для дитини ситуацію успіху поряд з ровесниками. Порівняння і змагання – одна з традиційних форм мотивації, – зазначила пані Черниш.
Варто розуміти, що страх – це мотиватор низької якості, адже завдання виконується не заради знань, а з метою уникнення покарання.
Страх, матеріальні заохочення, оцінки, прогнозування майбутнього, змагання – зовнішні мотиви. Вони не стабільні й орієнтовані на активізацію негативних сторін особистості (заздрість, жадібність). Хоча, іноді їх доцільно застосовувати.
Психологиня вважає, що стійкий ефект можна отримати від внутрішніх мотивів: усвідомлене прагнення до знань, як джерела системного розвитку й самовдосконалення, пошуку й досягнення успіху, самореалізації.
Усвідомлена (когнітивна) мотивація відіграє провідну роль саме в дистанційному форматі навчання і є складною системою мотивації. За словами Олени Черниш, це мотивація усвідомленої дії, коли дитина виконує роботу заради знань:
Це досить складна мотивація, адже дитина ще не усвідомлює себе самостійною особистістю, не розуміє свого місця в соціумі, не розуміє, як знання з хімії, біології, математики допоможе йому стати успішним і щасливим. Саме тому формувати її потрібно поступово й цілеспрямовано.
Завданням вчителя на цьому шляху знайти потрібні стимули. Як це зробити? Психологиня вважає, що це питання педагогічної майстерності. Найголовнішим в освітньому процесі є підтримка інтересу учня до предмета.
Завдання вчителя – подавати інформацію максимально доступно. Завжди виграють уроки, що стимулюють творчість, пошукову активність. Такі підходи перетворюють учня в дослідника, який сам відкриває закони, заглиблюється в суть процесів, які вивчаються.
Учень завжди зацікавлений в тому, що йому подобається і дає можливість досягнути успіху, – підкреслила пані Черниш.
Однак, навчання не може бути постійною розвагою. Дітей потрібно спонукати до подолання труднощів. Матеріальний стимул спрямований на досягнення ситуативного результату. А варто прагнути до формування стійкої мотивації.
Урок – не монолог вчителя, а спільна діяльність педагога з учнями, переконана експертка.
УЧНІВСЬКИЙ КОЛЕКТИВ
Робота в командах спрямовується на розв’язання складних завдань в умовах варіативної множинності, розробки стратегії, зазначила Олена Черниш.
Для організації командної взаємодії потрібно враховувати:
- всі учасники поділяють цілі, цінності й загальні підходи до реалізації спільних завдань;
- має бути ініціатива і творчий підхід до розв’язання задач;
- поставлена задача зрозуміла, відкрита для всіх учасників;
- ухвалені рішення ґрунтуються на домовленостях між всіма учасниками й приймаються кожним;
- всі члени групи відчувають відповідальність за ухвалені рішення.
Власне, навчання вдома – це про відповідальне, зріле батьківство, – переконана психологиня.
Щодо співпраці з батьками, варто забезпечити їм можливість постійно підтримувати зв’язок з педагогами, адміністрацією. Щотижнево інформувати їх про успіхи дитини.
Хорошим помічником може стати електронний журнал, який дасть можливість батькам моніторити навчальні досягнення дитини й вчасно реагувати на проблему. Експертка зазначила, що варто продумати систему додаткового консультування учнів та батьків з окремих питань.
Наприклад, це можуть бути записи відеороликів з поясненням матеріалу, використання соціальних мереж для спілкування з вчителем, відеоконференції батьків з класними керівниками.
