В українській мові є й інші слова, що підкреслюють статус людини, яка навчається, зазначає Володимир Онацький.
У законодавчих документах про освіту дуже часто вживається конструкція «здобувачі освіти» на позначення збірного поняття учнів та студентів. Конструкція дозволяє охопити всіх, хто здобуває освіту у дитсадках, школах, профтехучилищах, університетах тощо, однак при цьому звучить надто безособово.
Володимир Онацький, освітній експерт з проведення інституційного аудиту в закладах ЗСО, на своїй сторінці у фейсбуці поділився думкою щодо недоцільності вживання терміну «здобувачі освіти». Автор посту наголосив, що в українській мові є й інші слова, що підкреслюють, вирізняють, диференціюють статус людини, яка навчається.
Останнім часом спостерігаю таку тенденцію: зі шкіл все частіше кудись зникають учні. Натомість звідкись з’являються здобувачі освіти. Нещодавно навіть бачив зошит для робіт з математики здобувача освіти 2-А класу.
Дійсно, в законодавстві про освіту широко використовується поняття «здобувачі освіти». Це збірне поняття, яке об’єднує вихованців, учнів, студентів, аспірантів, докторантів, семінаристів та навіть курсистів, тобто усіх, хто вчиться, хто здобуває освіту. Але із законодавства ще не прибрали слова «учень», «студент» та інші. Зараз, як і в минулому столітті, в нашій країні до шкіл зараховуються учні, а до ЗВО – студенти.
Утім, законодавці, працівники МОН все більше тяжіють до вживання виразу «здобувач освіти» замість традиційних слів «учень», «курсант», «слухач», що, на мій погляд, не лише робить нашу мову біднішою, а й знецінює, зменшує статус самої особи, яка навчається, адже і вихованець дитячого садочку, і докторант – це лише здобувачі освіти. Але між ними – роки життя й складної розумової праці, які нівелюються узагальненим поняттям «здобувач освіти».
Тенденцію, започатковану чиновниками, підхопили та поширили педагоги на місцях. Бажаючи бути в тренді, здаватися більш сучасними, вони все частіше називають школярів здобувачами освіти, а не просто учнями, ученицями, школярами.
У моїй свідомості слова «учень», «студент», «аспірант» та інші викликають приємні образи. Я уявляю людей, які зростають і статус яких змінюється. Дошкільник прагне стати учнем, школяр – студентом, студент – аспірантом, але ніхто з них не бажає бути безликим «здобувачем освіти».
Спостерігаючи за військовими парадами на центральних майданах країни, я уявляю, як переповнюються гордістю серця юнаків та дівчат, коли вони чують голос диктора Дмитра Хоркіна: «Крокують ліцеїсти військового ліцею імені Івана Богуна», або коли звертається до них Міністр оборони: «Бажаю здоров’я, товариші ліцеїсти! Вітаю вас з річницею Незалежності нашої держави». Чому звертається так до молодих людей Міністр оборони? Ліцей, ліцеїст, гімназія, гімназист – слова, які викликають трепет душі. Порівняйте їх з безликим, знеособленим, казенним «здобувач освіти». Не відчувати цю різницю можуть чиновники, а для педагогів – різниця колосальна.
Я пам’ятаю, як хотів швидше стати студентом, і як нас, учорашніх восьмикласників, викладачі в педагогічному училищі називали студентами. Це був новий статус, це спонукало до навчання, до більш свідомого, більш дорослого ставлення до всього. Тоді ж чому ми зараз так нівелюємо статус школярів, гімназистів, ліцеїстів? Добре, що хоч не називаємо школярів та спудеїв отримувачами освітніх послуг. Уявляєте: зошит з математики отримувача освітніх послуг 2-А класу? Правда, круто звучить? А, може, через кілька років у підручниках з історії ми прочитаємо: «Здобувачі освіти боронили Україну під Крутами, боролися з фашизмом під час Другої Світової, а пізніше були католізаторами Революції на граніті та Революції гідності».
Отже, зникають учні зі шкіл, зникають і директори шкіл, зникають і самі школи, дитячі садочки, палаци дітей та юнацтва. Тепер директиви, накази, листи, які так щедро спускають на місця (жахливий вираз), чиновники адресують керівникам ЗЗСО, ЗДСО, а дітей, студентів, курсантів мають вчити та виховувати не педагоги (вихователі, вчителі, керівники гуртків, професори), а надавачі освітніх послуг.
До чого я веду: у нашій мові, в наших нормативно-правових актах ще є слова, які підкреслюють, вирізняють, диференціюють статус людини, яка навчається, статус педагога. Тож збережімо красу рідної мови, а людей не будемо знеособлювати та принижувати.
