Від Януковича до Зеленського через Порошенка. Хто такий очільник Міністерства освіти Сергій Шкарлет
“Перша проблема з цим міністром – він регіонал“, – кричить у мегафон один з учасників протесту під Офісом президента.
Позаду нього – кордон поліції, попереду – півтори сотні протестувальників. Це студенти, науковці й ті, кого прийнято називати активістами – хлопці у футболках “Нацкорпусу” та ГО-шки політичних партій.
“Друга – корупціонер, третя – плагіатор”, – додає хлопець з мегафоном.
Усі або принаймні більшість вийшли сюди проти т.в.о. міністра освіти Сергія Шкарлета. На бетонних сходах, перед кордоном поліції, студенти в чорних мантіях і “конфедератках” символічно залишають йому 4 зелених гарбузи.
“Зелені гарбузи – зеленому президенту!” – жартує про них інший учасник акції, який залишає Банкову одним з останніх.
За часів Зеленського протести під Радою, Кабміном чи ОП вдається збирати трьом міністрам – Авакову, Степанову та, власне, Шкарлету. І не те, щоб до інших міністрів у громадськості не було претензій. Просто люди, зацікавлені у процесах, підвладних МОН, МОЗ і МВС, чутливіші, прискіпливіші і часто з роботою в громадському секторі, який рухає цю країну вперед і вміє висувати вимоги.
До Шкарлета така вимога одна – відставка.
Після завершення тримісячного випробувального терміну Шкарлета, який поки що не отримав жодної оцінки від уряду, “Українська правда” детально розповідає історію тимчасового міністра освіти.
Наскільки відданим регіоналом був Шкарлет? Чи справді він змушував студентів зривати з гуртожитку український прапор у розпал Революції Гідності? Яким його пам’ятають колеги?
Коканд–Ніжин–Київ
Сергій Шкарлет народився у 1972 році в Узбекистані, у великому історичному місті на сході країни – Коканд. До нього 5 годин льоту рейсом Київ-Ташкент і ще 4 години автівкою.
У Центральну Азію родину прабабусі майбутнього міністра евакуювали під час Другої світової війни. Там народилась матір Шкарлета, сам Шкарлет і його брат.
У 1975 році до Української РСР родину покликала оборонка. Батьків запросили працювати на щойно збудований науково-виробничий комплекс “Прогрес” у Ніжині, який і досі випускає артилерійські снаряди, головки самонаведення та медичні операційні мікроскопи. Входить до Укроборонпрому. Від заводу дали квартиру.
Країну, в якій за 45 років Шкарлет посяде найвищу освітянську посаду, він побачив трирічним, тому спогадів про переїзд небагато – змінився клімат і пейзажі за вікном.
У Ніжині минуло дитинство та юність Шкалета. В перший клас пішов у 7-му школу, а коли “Прогрес” збудував свою, заводську – перейшов у 15-ту. Закінчив її із золотою медаллю.
Перші гроші, 40 радянських карбованців, заробив приблизно в 14 років – працював листоношею, розповідає Шкарлет. А вже студентом заробляв на поїздках у Польщу – замість збирання ягід тоді їздили на базар, за футболками, джинсами і жуйками, щоб перепродати тут, в Україні.
У 1989 році вступив на інженера-математика (математичне забезпечення систем автоматизації) у Київський політехнічний інститут та перебрався до Києва.
“Математика завжди подобалась“, – пояснює Шкарлет вибір спеціальності. Згадує, що робив його свідомо, ще за шкільних часів освоював обов’язки оператора електронно-обчислювальних машин.
Як золотий медаліст він міг вступити до КПІ, склавши лише один іспит “на відмінно” – математику. І склав.
“Важкі часи були студентські, три роки взагалі стипендію не платили, – згадує Шкарлет. – Тоді був 91 рік, я мріяв про сильну Україну. Уже був достатньо дорослим, розумів, який економічний потенціал цієї держави. Хотілось, щоб ми жили достойно”.
Ні про освітянське майбутнє, ні про менеджерське під час навчання не думав – пішов працювати на “Прогрес”, заради якого батьки переїхали з Узбекистану. Розробляв програмне забезпечення.
Попри відомість і авторитетність Київської політехніки, яку в.о. міністра називає своєю альма матер, вирішальним у його кар’єрі стане зовсім інший виш.
У 1995-у Шкарлет йде на другу вищу – вивчати облік і аудит у Фінансово-економічний інститут при Чернігівському технологічному інституті.
“Попрацювавши на підприємстві і подивившись, що можна певним чином розробляти ще й економічні моделі, я пішов додатково навчатись. Хотів бути аудитором. Хотів на рівні економіки підприємства щось вдосконалювати, робити певні корисні речі та формувати вже економічну політику“, – ділиться Шкарлет.
Чернігівський технологічний інститут – найбільший і найпотужніший виш Чернігівщини. Заснований у 1960 році як філіал КПІ. Випускає юристів, економістів, менеджерів тощо. На момент вступу Шкарлета – чотири роки як самостійний заклад, а не філіал КПІ. Ще за чотири роки – державний університет. І ще за одинадцять – місце ректорства Сергія Шкарлета.
Місце, з якого покличуть в Чернігівську облраду, “Партію регіонів”, “Самопоміч”, “Блок Петра Порошенка” та врешті – Міністерство освіти та науки України.
Плагіатор?
“Я вважаю, що застосовувати покарання за плагіат необхідно не тільки до студентів, а й перенести його у площину застосування до усіх без винятку учасників навчального процесу та наукового пошуку”.
Сергій Шкарлет, 2012 рік.
На запитання – як зі світу заводів, обчислювальних систем і мрій про професію аудитора Шкарлет опиняється в царині освіти та науки, той коротко розповідає про знайомство зі своїм науковим керівником.
Зустріч, зі спогадів т.в.о. міністра, відбулась на одному із заходів часів студентства.
“Він просто запропонував використати наявні знання, щоб написати дисертацію (…) Тоді був розвиток економіки, необхідні були кадри. Я погодився”, – каже Шкарлет.
В аспірантуру, у 1997-му, пішов у Міжнародний науково-технічний університет (МНТУ) – приватний столичний виш, створений за підтримки КПІ та Інституту кібернетики імені Глушкова НАН України. Роком раніше почав викладати у “своєму” Чернігівському технологічному інституті.
“У ті роки, це 96-й, 2 вересня, тільки ввели в обіг українську гривню. Зарплата була дуже пристойна в освітян. Мене як молодого фахівця все влаштовувало.
Пам’ятаю, що кожного місяця я міг спокійно собі гривні на 100 доларів поміняти і відкласти в “накопичувальну скарбничку”, – згадує Шкарлет.
У 2000-у він захистив кандидатську на тему “Економічне управління інноваційною підприємницькою діяльністю в галузі створення програмного забезпечення” (автореферат). І до неї, на відміну від інших публікацій, в окремих науковців і НАЗЯВО немає запитань.
У 2005-му Шкарлет іде вище – вступає на докторантуру, цього разу в Національний авіаційний університет. Паралельно вже 4 роки є ректором приватного Чернігівського інституту інформації, бізнесу і права – підрозділу київського МНТУ, у якому писав кандидатську.
У 2008-му, за три роки навчання, Шкарлет захищає докторську на тему “Формування економічної безпеки підприємств засобами активізації їх інноваційного розвитку” (автореферат) – наукову роботу на здобуття найвищого наукового ступеня в Україні, доктора. Доктора економічних наук. І робить це успішно.
У 2020-му, за 12 років, докторська т.в.о. міністра буде однією з семи наукових робіт, які перегляне Етичний комітет Нацагентства з питань забезпечення якості вищої освіти.
І в 4 з 7 робіт Шкарлета знайде плагіат.
“У всіх випадках є очевидним, що оригінальний матеріал був використаний повторно, або слово в слово, або з незначними змінами, що не змінило значення. Таким чином, має місце повторне використання ідей, представлених у джерелі”, – написав у своєму листі президент правління Європейської мережі академічної доброчесності Томаш Фольтинек, якому НАЗЯВО надіслало фрагменти 3 з 7 публікацій Шкарлета.
Шкарлет заперечує наявність плагіату у своїх роботах, а після “вироку” Етичного комітету НАЗЯВО – вирішив піти до Окружного адміністративного суду:
“У мене є чимало запитань до рішення Комітету з питань етики НАЗЯВО. А також до складу комітету, методів і принципів його ухвалення. І, перш за все, об‘єктивності та неупередженості самого процесу, який став настільки заполітизованим, що годі й розраховувати на чесний висновок”.
Тим часом активісти й науковці, які організовували акції проти призначення Шкарлета та писали листи в НАЗЯВО з вимогою проаналізувати його роботи, заявляють про тиск. Від якого Шкарлет також відхрещується.
У західному світі плагіат у науковій роботі не просто став би ганьбою для політика, а й вагомою причиною для його відставки. Так з посад йшли міністри освіти та навіть оборони, зокрема міністр оборони Німеччини Карл-Теодор цу Гуттенберг. Коли у 2011 році Гуттенберг йшов з посади через звинувачення у плагіаті, в Україні навіть не було закону з визначенням “академічний плагіат”.
Місце, у якому все починається. Чернігівська політехніка
“Приватний університет більш мобільний, там більше можливості реалізуватися. Державний більше обмежений інструкціями, циркулярами”, – розповідає про різницю в управлінні двома типами університетів Шкарлет. 19 зі своїх 47 років він віддав ректорству.
У 2010, перебуваючи на посаді ректора Чернігівського інституту інформації, бізнесу і права МНТУ, Шкарлет подається в ректори Чернігівського технологічного університету (у майбутньому – Чернігівська політехніка). Рішення проміняти мобільність приватного вишу на “циркуляри” державного пояснює тим, що хотів покращити ситуацію в рідному університеті, де “почала знижуватись планка“.
Місце Шкарлета в приватному чернігівському виші за рік перейде до його нині покійної дружини – Тетяни Бобришевої-Шкарлет, також освітянки. А за рік до її смерті – до сина Євгенія Бобришева.
Перші ректорські вибори в Чернігівському технологічному Шкарлет виграв з 63% підтримки, другі – з 89,04% (за Шкарлета проголосували 609 з 650 виборців, інших кандидатів на посаду не було). Довіру викладачів і студентів називає своїм найбільшим досягненням.
“Старенний стіл 70-х років, пошарпаний паркет, старі фіранки, – згадує Шкалет, як зайшов у свій кабінет у політехніці у 2010. – Виглядав приблизно так само, як кабінет, у якому я сиджу зараз – усе розвалене”.
Після ректорських виборів 2010-го Шкарлету зателефонував Кучма – запропонував нагороджувати студентів, які мають відмінну залікову книжку і громадські досягнення, стипендіями свого фонду “Україна”. З того часу Кучма щоосені приїздить у Чернігів заради вручення стипендій п’ятьом найкращим студентам.
На запитання, наскільки близькими є стосунки з експрезидентом, Шкарлет відповідає:
“Якщо Леонід Данилович скаже, що я для нього друг, для мене була б це дуже нормальна ситуація”.
Університет за Шкарлета зустрічав чимало поважних гостей – президентів, політиків, закордонних науковців тощо. Голова студентського самоврядування 2010-2013 років, а нині працівниця університету Наталія Конопля каже: якщо Шкарлет був особисто знайомий з людиною, усі зустрічі минали легко.
Не можна заперечити формальні успіхи Шкарлета на посаді ректора. За 10 років університет суттєво піднявся в рейтингу Топ-200 від “Євроосвіти” – зі 148 сходинки у 2009 до 60-ї у 2020.
У 2019 до Чернігівської політехніки вступали на бюджет із середнім ЗНО 159,26 балів з 200, на контракт – 139,66. Це не лідерські позиції по Україні, але й далеко не останні.
Чи не найобговорюванішою історією Шкарлета з часів ректорства (після членства в Партії регіонів) стала покупка університетом пікапа Volkswagen Amarok за півтора мільйона гривень.
Претензії від громадськості та попередників до т.в.о. міністра лунають як прагматичні, так і моральні. По-перше, нащо університету така дорога автівка, по-друге – чому ці кошти не пішли на доплати викладачам, як рекомендувало Міністерство освіти.
На перше запитання Шкарлет відповідає: “Чернігівський національний технологічний університет в жебраках ніколи не ходив“, мовляв, якщо університет може собі дозволити пікап за півтора мільйона, то чому б його не купити.
Нині пікап використовують кілька кафедр для перевезення вантажів, зазначає працівниця вишу Наталія Конопля.
У власності самого Шкарлета Toyota Land Cruiser 2012-го року та Mitsubishi Pajero Wagon 2013-го. Єдине житло, записане в декларації, – квартира покійної дружини в Чернігові. За минулий, 2019 рік, Шкарлет заробив трохи більше 500 тисяч гривень – це приблизно 42 тисячі гривень доходу щомісяця.
Майже таку ж суму Шкарлет отримав у міністерстві за вересень.
Кілька відгуків про роботу Сергія Шкарлета в політехніці:
Олександр Лукін, колишній викладач кафедри ІКС
“Почався адмінтиск, щоб всі справно сиділи на роботі та писали всякі папірці, нікому не потрібні. І слухались старших. Звичайний дурдом, як у районному ПТУ.
1 вересня 2010 року звільнився наш завідувач кафедри ІКС Володимир Павловський (нині викладач КПІ – УП). Я пропрацював півроку з новим, він же проректор по науці, приведений Шкарлетом, пан Казимир. Зрозумів, шо політика змінилась не в кращу сторону, і пішов працювати програмістом за в 10 разів більші гроші.
Згодом, звільнились майже всі, хто щось вмів головою і руками, а не тільки переказувати старі підручники”, – розповідає колишній викладач кафедри ІКС Олександр Лукін. На момент приходу Шкарлета на посаду ректора Лукін пропрацював у закладі майже 20 років.
Ольга Мішелон, студентка 2013-2018
“З хабарями я не зіштовхувалась, і в моїй групі таких випадків не було. Просто символічно дарувати квіти та щось солоденьке в день екзамену або заліку.
Я не особливо цікавилась (ректором – УП), але пам’ятаю, що він завжди хотів покращити внутрішні механізми університету на благо студентів. З університету випустилась з чудовим враженнями. З багатьма викладачами залишилась у хороших стосунках”, – ділиться студентка 2013-2018 років Ольга Мішелон.
Наталія Конопля, голова студентського самоврядування 2010-2013 рр.
“За ті роки, поки мені довелось пропрацювати зі студентським самоврядуванням, ні на одну нашу ініціативу нам не сказали “ні”. Так, були моменти, коли щось підкореговували, так, деякі студентські заходи проходили цензуру – у будь-якому випадку, ми ж державний заклад, ми це розуміємо.
Я вступила у 2008 і до 2010, поки Шкарлет не став ректором, студенти взагалі не мали можливості заходити до адміністративного крила. Це некоректно було. А тут прийшов Сергій Миколайович – і двері завжди відкриті.
Було таке, що він міг зайти на пару до студентів, не за розкладом. Прийшов, поспілкувався зі студентами, задав питання – що наболіло, які є проблеми. Є проблеми – давайте їх вирішувати. Людина завжди відкрита“, – розповідає голова студентського самоврядування 2010-2013 років, помічниця Шкарлета на громадських засадах під час його депутатства в облраді Наталія Конопля.
Інтелігент. Партія регіонів
Членство в Партії регіонів – клеймо в українській політиці вже сьомий рік. Дехто намагається його невдало приховати за новими політичними прапорами ОПЗЖ, “Опозиційного блоку” чи “Нашого краю”, а дехто навпаки – пишається і ностальгує за часами, коли при владі були стабільні господарники.
Шкарлет не належить ні до перших, ні до других.
Про своє членство в партії та фракції партії в Чернігівській облраді говорить спокійно – як про виконаний обов’язок людини на посаді в державному закладі.
“Вибору як такого не було, тобі дають рознарядку від ОДА – ідеш і балотуєшся. Причому я балотувався як мажоритарщик, і за мене люди голосували як за Шкарлета, а не за Партію регіонів, у тому виборчому окрузі, де був університет”, – розказує Шкарлет.
Запевняє, що на жодному з’їзді партії не був, з Януковичем ніколи не бачився.
Питання відданості Шкарлета Партії регіонів та її ідеям останні кілька місяців впиралось у фрагмент його інтерв’ю 2010 року телерадіокомпанії Svoboda.fm:
“Політичні орієнтири я обрав ще у 2004 році. На президентських виборах підтримував Віктора Януковича. Не змінив своїх переконань навіть тоді, коли довелося відчути на собі певний тиск тодішньої правлячої партії, яка наполегливо пропонувала отримати її партквиток.
Я повністю поділяю погляди і принципи Партії регіонів. Впевнений, разом з президентом ми вибудуємо міцну вертикаль влади, яка займатиметься ділом і досягне значних результатів. Ми збудуємо нову Чернігівщину!”.
Шкарлет, у свою чергу, зараз в інтерв’ю УП заперечує, що таке взагалі міг сказати і називає себе аполітичною людиною. Переконує, що до ректорських виборів навіть не знав про існування ПР.
“Українська правда” поштою звернулась до Svoboda.fm із запитанням, чи зберігся аудіозапис розмови зі Шкарлетом 2010 року, на що отримали відповідь: “На жаль, аудіо немає“. Після чого ми уточнили, хто саме брав інтерв’ю – утім, на цей лист у телерадіокомпанії не відповіли.
На виборах до Чернігівської облради Партія регіонів взяла більшість – 45 місць, залишивши позаду “Батьківщину”, соціалістів, комуністів і ще кілька партій. Одне з 45 місць належало Шкарлету.
Шкарлет пішов у постійну комісію з питань освіти, науки та інформаційної сфери й продовжив керувати університетом. Висував багато пропозицій з розвитку економіки області, бюджету, згадує тодішній голова облради, екс-регіонал, нині депутат Чернігівської облради від “Опозиційного блоку” Анатолій Мельник.
“Сергій Шкарлет був завжди налаштований на співпрацю з Європейським Союзом і вибір Європи для нього був абсолютно зрозумілим. Він інтелігентна і хорошо підготовлена людина”, – згадує ексрегіонал Мельник. – Ви не плутайте сьогоднішній день і коли було. Ви ж розумієте, що Партія регіонів тих часів, шостого, сьомого, десятого – це зовсім інша партія, ніж та, яка була в 2013. І Янукович у 2010 і у 2012 – дві різні людини”.
Шкарлет виділявся на тлі фракції Партії регіонів, розповідає людина з опозиційного табору – тодішній депутат облради від “Батьківщини”, а нині заступник міністра енергетики Ярослав Демченков.
“Він завжди намагався знайти компроміс по рішеннях, які ми як опозиція ставили під сумнів, – розповідає Демченков. – Він і зовнішньо виділявся. Чернігівська облрада – це представники, здебільшого, сільських населених пунктів. Люди приїжджали на сесії буквально з полів. Це сільський регіон. А він був інтелігентом“.
Історія одного прапора
На початку Революції Гідності, розповідає Демченков, фракція ПР була трохи “переляканою”, утім опору Майдану не чинила, зайняла нейтральну позицію.
“Я не дуже пам’ятаю Сергія тоді. Якщо я не пам’ятаю, то він нічого поганого не робив“, – жартує Демченков. – Не пам’ятаю, щоб він топив за Януковича – цього не було“.
Сам Шкарлет на запитання про власне ставлення до Революції Гідності у 2013 відповідає:
“Абсолютно нормальне ставлення. Я в 13-му році тоді, здається, був грудень, прийшов і написав заяву на вихід з партії, сказав, що я приймати в цьому участі не буду”.
З періодом Революції Гідності пов’язана ще одна важлива історія, яку регулярно згадують Шкарлету, – нібито він вимагав від студентів зняти з гуртожитку український прапор.
Цей факт УП заперечили три людини – сам Шкарлет, колишня очільниця самоврядування Наталія Конопля та Сергій Мерчук, колишній студент, учасник Революції Гідності, який цей прапор вивішував. Останній переконаний, що в розпал Майдану це була справа рук правоохоронців. Утім, хто саме це був – йому невідомо.
Після кульового поранення 29 січня 2014 року Мерчук повернувся до Чернігова, де разом зі своєї дівчиною жив у гуртожитку політехніки. Там з кількома студентам зібрав гроші на великий прапор України з написом “Герої Майдану не будуть забуті” та прізвищами перших чотирьох загиблих – Сеника, Жизневського, Нігояна і Вербицького.
14 лютого п’ятиметровий прапор вивісили з вікон гуртожитку, до низу причепили пляшки з водою – для захисту від вітру. За кілька годин його зняли.
Далі – майже, як в кіно. У сумному кіно.
Цього ж 14 лютого, у День всіх закоханих, під час романтичної вечері в гуртожитку до кімнати Мерчука забігли зі словами: “Тікайте звідси, бо пішли вас шукати“. Шукали, за словами Мерчука, 100% правоохоронці – можливо, міліція або Служба безпеки.
“Це не був дзвінок від ректора, це не був дзвінок з деканату. Спочатку просто два працівники служби (правоохоронці – УП) прийшли, хотіли пройти, я так розумію, їх не пустили в гуртожиток. Прапор уже на цей час зняли.
Я швиденько за прапор, за речі, романтична вечеря наламалась. І швиденько ми звідти з’їхали. На вечір у гуртожиток прийшли люди, мене шукали, дівчину мою та ініціаторів цього всього дійства. По всій країні переслідували і студентів, і активістів“, – ділиться Мерчук. Прапор 16-17 лютого він повіз на Майдан.
Жодна людина з минулого чи теперішнього життя Шкарлета, з якою ми говорили для цього тексту, не змогла підтвердити нібито проросійські погляди в.о. міністра, які йому закидають за членство в Партії регіонів.
“Я б навіть хотів щось погане про цього Шкарлета сказати, але не можу”, – пожартувала людина, яка перетиналась з ним за “чернігівського періоду”.
Якщо у 2010 році Шкарлету, за його словами, “довелось йти на вибори”, то у 2015 він таки зробив це щиро – пішов до Чернігівської облради з надією на зміни. Цього разу – від зовсім іншого політичного табору, але також партії влади – “Блоку Петра Порошенка”.
“Мені багато пропонували йти, від різних партій – я всім відмовив. І від БПП відмовив. Але потім сказали – якщо ти хочеш змін, якщо ти прагнеш… Я подумав, ну, мабуть, я прагну змін. Мені хочеться щось зробити“, – згадує Шкарлет. Утім округ йому не піддався.
МОН
“Перша емоція – розчарування”, – коментує рішення уряду про призначення Шкарлета Єгор Стадний, колишній заступник попередніх очільниць МОН Анни Новосад і Любомири Мандзій, який користується авторитетом в освітніх колах.
У день призначення Шкарлета Стадний віддав заготовлену заяву на звільнення. Каже, що озвученених Шкарлетом ідей – зокрема підвищення ваги балу атестату, скасування ЗНО для заочників, переведення на 10-річну систему освіти – виявилось для цього достатньо.
“У вересні 2019 року, коли мене наймали на роботу, я показав програму дій. Вона передбачала ті реформи, які ми робили, і була напрацьована завдяки багаторічній роботі аналітиком. Вона базувалась на цінностях, фундаментальних поглядах – що ми працюємо на якість, а не на кількість. Для нас не є цінністю видавати диплом”, – розповідає Стадний.
Утім, зміни в МОНі стали відчутними не лише на глобальному рівні, а й на внутрішньому, ділиться колишній головний спеціаліст МОН із взаємодії зі ЗМІ, нині кандидат до Київради від “Слуги народу” Андрій Єрофєєв.
“Душно стало”, – описує він оновлений МОН. Розповідає, що прес-службу почали відділяти від інформаційного потоку, працівники не знали, де нині перебуває т.в.о міністра. Одного разу Єрофєєв отримав вказівку від заступника голови МОН опублікувати пост “у сію мінуту”, а на пропозицію зробити це пізніше почув від нього: “Я тебе звільню, що ти собі дозволяєш, тебе більше ніхто на роботу не візьме”.
“Коли була попередня команда – Новосад, Мандзій – відчувався досвід, розуміння, навіщо ми це робимо, що ми комунікуємо. Наша команда була механізмом швейцарського годинника”, – порівнює Єрофєєв.
Членами нової команди МОН стали Андрій Вітренко та Ігор Гарбарук – заступники Шкарлета. Вітренко – науковець з амбіціями політика, який нині балотується до Київської міської ради від партії “Слуга народу”. Гарбарук – колишній викладач, довгий час працював на посадах заступників різних рівні у КНТЕУ. У минулому балотувався до місцевої ради Рівного, а також Верховної Ради – двічі від “зелених” партій – “Партії зелених України” та “Зеленої планети”.
Як розповідає УП співрозмовник, який періодично взаємодіє з МОН, у міністерстві Шкарлет зіштовхнувся з двома типами державних службовців – з тими, хто вже давно працює на держслужбі, й новими, які прийшли в міністерство по оновлених відкритих конкурсах. Прихильність отримав від перших, бо приніс з собою суворішу внутрішню дисципліну.
“Оскільки міністр с перших днів почав висловлювати негативну позицію щодо працівників з питань реформ – вони в МОН отримують додаткові надбавки від ЄС, і мають загалом більші оклади ніж в департаментах – він швидко завоював прихильність “старої гвардії“, – ділиться з УП інший співрозмовник, знайомий із ситуацією в МОН.
“На жаль, амбітні заяви про “навести лад” за майже 100 днів втілились поки лише у збільшення кількості паперової звітності. Виглядає так, що цим способом, міністр намагається показати, що в його команді місце покірним виконавцям будь-яких ідей, аніж тим, хто має власну позицію щодо майбутнього освіти.
Це дивно, оскільки для зовнішнього середовища комунікується лише продовження попереднього шляху: НУШ, реформа вищої освіти тощо. Чому ж тоді вже декілька місяців співробітників, які прийшли по відкритих конкурсах, відверто лякають реорганізацією?“, – пояснює він.
Проти призначення Шкарлета були науковці, активісти та навіть освітній комітет парламенту.
“Коли ми запитали його, чому ви йдете міністром освіти, він сказав: “Я – четверте покоління освітян, і в мене дочка вчиться в школі”, – пригадує співбесіду Шкарлета в комітеті депутатка від “Голосу” Наталія Піпа.
“Це дуже слаба позиція для людини, яка хотіла бути міністром освіти”, – додає вона.
Єдиною конкуренткою Шкарлета, на рівні комітетського обговорення, була директорка Київського ліцею бізнесу Людмила Паращенко. І вона, за словами Піпи, мала значно вищий рівень мотивації та бачення освіти.
Утім, у Шкарлета була значно перевага – за нього був президент. Саме Володимир Зеленський запропонував йому міністерське крісло.
Тому уряд на чолі зі Шмигалем узяв ініціативу у свої руки і призначив його заступником міністра, на якого поклав обов’язки міністра. А пізніше прем’єр заявив – Шкарлета на посаду “висунули” ректори українських вишів на зустрічі з президентом 2 червня.
Першим вишем, який публічно засудив призначення Шкарлета, став Український католицький університет. Ректорат опублікував заяву “Хибне рішення, яке неможливо замовчати”.
“Як можна свідчити студентам про важливість академічної доброчесності і професійної етики, якщо на чолі міністерства стає людина зі шлейфом плагіату за плечима?! – пояснює рішення університету перший проректор УКУ Тарас Добко. – І, тим більше, коли ця людина у відповідь на закиди у плагіаті починає вигадувати якісь історії про переслідування, роблячи зі себе образ жертви, замість того, щоб відповідати по суті на численні і предметні закиди?”
Інакші емоції призначення Шкарлета викликало у першого проректора Сумського державного університету Василя Карпуші – закладу, який співпрацює з Чернігівською політехнікою, зокрема щодо наукових досліджень у галузі машинобудування.
“На наш погляд, у Сергія Шкарлета є достатній досвід та потенціал для реформаторської позиції, спрямованої на вирішення проблем якості вищої освіти.
Перші його реальні кроки на посаді т.в.о. міністра свідчать про саме таку налаштованість. Наприклад, заходи, спрямовані на припинення освітньої діяльності приватних ЗВО, діяльність яких не відповідає ліцензійним вимогам, оприлюднений проєкт умов прийому до ЗВО на 2021 рік”, – зазначає Карпуша.
Виші та викладачі були чи не найпасивнішими у “битві” проти Шкарлета, залишивши поле бою для невдоволених студентів і активістів. На запитання, “чому викладачі не виходили протестувати на вулиці”, активніша частина освітян наводить дві причини – пасивність середовища і занадто часті посадові зміни. “Технічні“, як сказав один викладач рівненського вишу. За часів Зеленського освіта отримала вже четвертого міністра, троє з яких – офіційно тимчасові.
Важливішим за кадрове питання деякі викладачі називають питання існування Нацагентства з питань якості вищої освіти, з яким у свій перший конфлікт вступив Сергій Шкарлет. І навіть не через висновок щодо плагіату в наукових роботах.
Яблуко розбрату – в МОНівському законопроєкті, який пропонує перетворити НАЗЯВО з колегіального органу на центральний орган виконавчої влади. У чому НАЗЯВО, очолюване попередником Шкарлета в міністерському кріслі Сергієм Квітом, вбачає спроби ліквідувати агентство та повернутись до “радянських практик”.
В освітньому комітеті, який забракував кандидатуру Шкарлета, повторно до нього повертатись не планують, діляться члени комітету. Відсутність офіційного статусу “міністра” може навіть піти Шкарлету на користь.
“У нас, швидше за все, буде змінений Кабмін у листопаді, але що буде зі Шкарлетом – цікаве запитання, бо він в.о. Якщо йде Кабмін, не означає, що йде Сергій Шкарлет.
Знаючи його теплі стосунки з Офісом президента, зокрема і з президентом, є багато шансів, що він залишиться”, – розповідає депутатка Піпа.
Її колега по комітету, Роман Грищук зі “Слуги народу”, який також не підтримав кандидатуру Шкарлета, розповідає, що за понад три місяці має як позитивні, так і негативні враження від т.в.о. міністра.
“Забудови в університетах. Я рік просив надати мені для вивчення всі інвестиційні договори на будівництво та території, що підпорядковується МОН. Я так і не отримав повної інформації з цього приводу, але Шкарлет надіслав мені інвестиційні договори принаймні по деяким університетам. Питання почало рухатися потроху”, – наводить Грищук приклад позитивної співпраці.
Як Піпа, так і Грищук критикують Шкарлета за те, що освіта ні копійки не отримала з ковідного 60-мільярдного фонду. Звісно, на момент створення фонду Шкарлет ще керував Чернігівською політехнікою, однак ніщо не заважало йому наслідувати Авакова, який двічі просив виділити більше грошей на поліцейських.
“Коли я в червні – на початку липня просила його – давайте, ви порахуєте, скільки потрібно на роботу всіх шкіл в умовах пандемії. Ми як депутати підтримаємо, напишемо спільний лист, будемо говорити з прем’єром, то з його сторони нічого не було зроблено”, – розповідає Піпа.
Розмірковуючи про свої наміри на посаді, Шкарлет залишається небагатослівним – говорить про завелику кількість університетів в Україні та відтік студентів закордон.
“Мені неприємно, що діти наші, 10-11 клас, просто сміються з нас – валом їдуть у Польщу, прагнуть їхати чорницю, суницю збирати. Мені це не подобається – треба дати тут шанс. Треба переконати, що наша освіта не гірша”, – каже Шкарлет.
На запитання, чи давав собі якусь обіцянку перед заходом у міністерство, відповідає: “Обіцяв, що на інший бік дороги не буду переходити, і очі ні від кого не ховатиму”.
***
Сергію Шкарлетові складно робити вибір та ставити оцінки.
Йому більше до душі бути поміркованим і нейтральним до всіх – університетів, політиків, партій. Цікаво, чим це викликано – небажанням ризикувати посадою (нині т.в.о. міністра, а раніше ректора) чи відсутністю позиції як такої.
Розмову з ним для цього тексту ми вирішили завершити коротким бліц-опитуванням.
– Ви справді за скасування ЗНО для студентів заочної форми навчання?
– Неправда. Я за надання рівних можливостей, щоб і ті, хто до 2007 року закінчив, коли про ЗНО і згадки не було, для тих, хто працює за фахом уже 15-25 років, щоб вони могли продовжувати навчання.
Це неправда, це вирвані з контексту фрази, підміна понять.
– 5 стипендій по 5 тисяч гривень для найкращих студентів чи 25 стипендій по тисячі гривень для хороших студентів?
– Не буду обирати. Треба з розумом підходити, а оці бліци і доводять Україну… Як ми почнемо вибір “але-але”, треба трошки завжди економіку в голову кута ставити, в тому числі економіку проживання, а не в бліци грати. Я в морський бій не граю.
– КНУ імені Шевченка чи Могилянка?
– А чого такі радикальні вибори? Це два достойні вузи. Але не тільки КНУ і Могилянка є в Україні. Є дуже багато дуже серйозних вузів, не тільки в Києві.
– Проти чого виступала студентська Революція на траві?
– На траві – не пам’ятаю.
– Коли на початку Революції Гідності на Майдані вперше побили студентів?
– 30 листопада 2013 року. Це була субота, я дуже пам’ятаю про це.
– Хто був найкращим міністром освіти України часів незалежності?
– У мене дуже проста відповідь – кожен з міністрів освіти вніс свій вклад у розвиток освіти.
