Міфічна святість освітньої сфери: побічні ефекти
Освітній сфері нав’язали міфічну святість, тому кожна нестандартна подія виходить на всеукраїнське обговорення.
Інформує Oсвіта.ua.
У місті Б. на одному з дистанційних уроків в ефір прорвалися зухвалі росіячі пісні та вигуки «я руцький» (привіт київським мажорам, їх справа живе). За деякий час вчителька зупинила урок. Що робити далі? Є два основні варіанти розвитку подій.
Перший: зробити цьому випадку широкий розголос і на його основі провести в місті широку роз’яснювальну кампанію серед освітян, підлітків та їх батьків. Освітянам наголосити на правилах безпеки під час уроків та алгоритмі дій у нестандартних випадках. Бо наче всі знають, але коли стається надзвичайна подія, часто буває ступор чи незрозуміла реакція.
А підліткам і їх батькам розтлумачити вчергове на реальному прикладі, що ворожі спецслужби ведуть активну вербовку і можуть залучати дітей і не до таких «невинних» заходів. Тож уважність не зашкодить. І такі заходи вже не будуть здаватися штучними на вимогу МОН чи МВС, бо є реальне підґрунтя.
І другий: усіляко зам’яти подію, щоб ніде інформація не просочилася в публічний простір.
Здавалося б, що в теперішній час вибір мав бути очевидним. Але насправді все відбулося, і відбувається в інших школах і містах, за другим сценарієм.
А пояснення лежить на поверхні. Освітній сфері нав’язали міфічну святість, а відтак кожна нестандартна подія виходить на всеукраїнське обговорення. Освіта знаходиться під пильною гіперболізованою увагою суспільних інституцій.
Якщо десь оштрафували батьків за булінг дитини стосовно вчителя, чи зафіксували зворотній випадок, чи хтось комусь завдав кривди (чи навіть мірився) – кожен випадок соковито і смачно обговорює вся країна тижнями.
Відразу формуються табори від «кровожерливих» до «так йому і треба». До цього в обов’язковому порядку прив’язують політичну складову. У результаті мають / мусять когось (а краще всіх причетних і не дуже) наказати / звільнити / публічно висікти…
А «за що» – завжди знайдеться: не виконав інструкції, не провів бесіду, не заповнив журнал, не ті платформи використав… Кожного, кожного працівника у сфері освіти є за що публічно висікти.
Тож і намагаються всі все приховати, замість того щоб провадити ефективні заходи з профілактики.
Автор: Сергій Дятленко, експерт з питань освіти у Центральному офісі реформ.
