Варто вчитись правильному написанню та вимові наголосів, — філологиня.
Тема вживання наголосу в українській мові — доволі проблематична. Багатьох турбує питання: чому ж наголоси такі складні у вимові? Саме тому, відома вчителька, філологиня та блогерка Анастасія Бречко вирішила розказати на своєму YouTube – каналі про особливості українських та іншомовних наголосів й основні правила наголошування.
Наголос – це посилення голосу на одному зі складів. Якщо слово складається із двох або більше складів, то один з них ми вимовляємо з більшою силою та довготою.
Філологиня зазначає, що в українській мові наголос динамічний. Той звук, який ми вимовляємо голосніше, тобто з сильнішим видихом струменя повітря, буде наголошеним. Така особливість характерна не лише для української, а й для англійської, чеської, італійської, іспанської та багатьох інших мов.
Для чого потрібні наголоси?
Завдяки наголосам ми можемо розрізняти слова з різним лексичним та граматичним значенням:
характЕрний і харАктерний
замОк і зАмок
сЕстри (множина)
сестрИ (однина на Р.в.)
НАГОЛОС В УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ ВІЛЬНИЙ!
Вільним наголос є тому, що в різних словах він може падати на різні за порядком склади. Натомість у деяких мовах він є сталим.
Так, у польській мові наголос падає на передостанній склад:
PrzeprAszam
Mówić
KobiEta
А в чеській мові — на перший:
poZor
vOda
vĚda
Також фіксований наголос характерний для французької, естонської та багатьох інших мов.
Попри непостійність наголосу, деякі правила наголошування в українській мові все-таки є:
- у іменниках з -ання наголос, як правило, на суфіксі
- у багатьох іменниках жіночого роду із суфіксом -к(а) у множині наголос переходить на закінчення:ВказІвка — вказівкИ, учИтелька — учителькИ
- Більшість іменників у множині має наголос на закінченні:сторінкИ, квиткИ
- На останній склад наголошуємо слова на позначення мір довжини:мілімЕтр,сантимЕтр,кіломЕтр АЛЕ: барОметр, термОметр.
- Абстрактні іменники з суфіксом -ин(а), утворені від прикметників, мають наголос на останньому складі:величинА, новинА.
- Іменники з префіксами ви-, від-, за-, на-, над-, об-, пере-, під-, по-, при-, роз-, мають наголос, здебільшого на префіксах:зАхід,рОзстріл, зАтишокАЛЕ є винятки: розгрОм, зачИн, набІр.
- Якщо прикметник двоскладовий, наголос падає на закінчення:гіркИй, тонкИй, новИй.
- Завжди наголошеним є пестливий суфікс -Еньк-:добренький, тоненький,легенький.
- У дієслівних закінченнях -емо,-имо, -ете, -ите:несемо, ідемо.
- Дієслова вестИ і нестИ мають наголос на останньому складі.
- Наголос у числівниках на -Адцять:одинАдцять, чотирнАдцять.
- Наголос на -десЯт:сімдесЯт,вісімдесЯт.
Наголос може бути не тільки у словах, а й в реченнях. Тоді він називається фразовим, уякому одне слово в реченні виділяється інтонаційно:
Поставте ЛАЙК на цьому відео.
Поставте лайк на ЦЬОМУ відео.
Між поданими реченнями є різниця, адже якщо ми виділяємо в реченні одне зі слів, то разовий наголос і сенс у ньому змінюється.
Блогерка говорить, що водночас із правилами є і безліч складних випадків, які складно запам’ятати. Для того, аби краще запам’ятати правильне наголошення слів, блогерка радить:
- Групувати такі слова за порядком наголошеного складу, створити табличку з наголосами на першому, другому та третьому складі й додавати туди слова, наголос в яких важко запам’ятати.
- Візуально виділяйте наголошений склад в описі: виокремлюйте наголошену літеру жирним шрифтом, візуалізуйте слова, приводьте асоціації (у слові дрОва можна уявити О, як зріз дерева, у слові сОлодощі — першу О, як льодяник).
- Творіть і придумуйте дивні скоромовки:дочкА любить желейного хробачкА, а дОнька — апельсину дОльки.Чим дивніші скоромовки, тим краще запам`ятаються наголоси.
І найголовніше — вживайте ці слова у своєму мовленні, адже варто вчитись правильному написанню та вимові наголосів.
