Якісна шкільна освіта починається з гідної оплати праці
Оплата праці, що безпосередньо створює престижність професії – це базис
Інформує Oсвіта.ua.
Гуляють фейсбуком картинки (і ця також) про зарплати вчителів у країнах світу та порівняння з українською. Звісно, просто брати суми без прив’язки до вартості життя – це некоректно і маніпуляція.
Я б порівнював співвідношення зарплат освітян до середньої зарплати по країні. Це більш красномовний показник. Свіжі дані Держстату (станом на вересень 2024):
- середня зарплата в Україні – 20592 грн;
- середня зарплата в освіті – 13970 грн.
Освіта серед топ-3 найменш оплачуваних галузей.
Тобто з/п освітян десь на 31% менша за середню по країні. Власне, з цього і починаються всі проблеми в освіті.
На основі численних власних та чужих досліджень ми, Ціна держави, зробили серію відео про реформу освіти в Естонії та Фінляндії, шкільну систему у Кореї, реформу шкільної автономії в Україні (для цього вивчили освітні системи Британії, Італії, Норвегії, Техасу тощо).
Реформи в шкільній освіті успішних країн починалися з того, що у вчителів були зарплати вищі за середню по країні. Це робило роботу в школі економічно привабливою. Це створювало великий попит на педагогічні спеціальності в університетах та дуже жорсткий відбір.
Наприклад, у Фінляндії лише 10–15% аплікантів зараховуються на кожну з п’яти програм педагогічної освіти, що пропонуються вісьмома фінськими університетами.
А у Кореї тільки 5% найуспішніших випускників спеціалізованих педагогічних коледжів (яких у Південній Кореї 11) мають шанс викладати в початкових класах державних шкіл.
Тобто оплата праці, що безпосередньо створює престижність професії – це базис. Тобто якщо хочемо якісної шкільної освіти, то зарплата вчителя має бути не нижче на 30% від середньої, а вище на 30%.
І тоді з’явиться кількість, а кількість переросте в якість.
У школах брак учителів англійської мови та точних наук (математики, фізики, хімії). Якщо в школі є поганий викладач, скажімо з фізики, але він працює в школі, то у вас вибір: або щоб дитині погано викладали фізику, або взагалі не викладали.
Тому без підвищення оплати праці в освітній сфері можна забути про будь-які позитивні зміни. Усі ці тренінги, гранти, конференції тощо – як мертвому кадило.
А от питання, де взяти ці додаткові кошти – вже інша та окрема тема.
Тому декому, замість «стібатися» з освітян, які поширюють ці графіки порівнянь, мовляв, у них не вистачає критичного мислення і тому їм ще переплачують, я б порекомендував піти в школу і показати власним прикладом, як треба працювати і демонструвати своє критичне мислення.
Автор: Микола Малуха, комунікаційний директор аналітичного центру CASE Україна.
