Чого варті всі «пєсні та пляски» з т. з. національно-патріотичним вихованням, яке всі роки начебто здійснювалося в наших закладах освіти?
Якими будуть механізми імплементації закону про мову в школах?
Чи не буде з цим законом у нас так, як і з усіма освітніми законами: він декларуватиме лише наміри
Уважно слідкую за перипетіями, котрі розгортаються навколо прийняття закону, за яким в українських закладах освіти мають розмовляти лише українською.
Абсолютно підтримую. І про це кажу й пишу дуже давно.
Але виникає ряд питань.
1. Невже освітнім керманичам різних років потрібно було більше тридцяти років Незалежності, щоб зрозуміти беззаперечну необхідність і доцільність спілкування в українських закладах освіти лише державною мовою? Чому тридцять років сиділи і мовчали, спостерігаючи за подібним у закладах освіти?
2. Чого варті всі «пєсні та пляски» з т. з. національно-патріотичним вихованням, яке всі роки начебто здійснювалося в наших закладах освіти? Де результати того виховання, якщо доводиться приймати подібний закон? І чи не буде наступним закон про необхідність любити свою Батьківщину? Оце так виховники, мати василева. Чи все те «національно-патріотичне виховання» було і є нічим іншим, як безглуздим і вартісним шоу?
3. Чому через тридцять років після проголошення Незалежності у державних закладах освіти ще працює сила-силенна вчителів, професорів, майстрів виробничого навчання, вихователів, директорів, ректорів, котрі поза освітнім процесом у закладі спілкуються російською? На них норми чинного законодавства (без нового майбутнього закону) не поширюються? І чи зникнуть вони, як марево, після його прийняття? Чи просто підуть у глибоке підпілля?
4. А якими будуть механізми імплементації нового закону? Як каратимуть тих, хто його не виконуватиме? Хто слідкуватиме за дотриманням його норм? Мабуть, у всіх закладах освіти зʼявиться іще один омбудсмен, радник, контролер чи поліцейський офіцер? Чи і з цим законом у нас буде так, як і з усіма освітніми законами: він декларуватиме лише наміри? Без будь-яких важелів реалізації? А якщо так, то чи варто вкотре смішити світ? Чи знову чергове шоу?
P. S. Між іншим, у нас 80% толкових норм чинного освітнього законодавства не працює. Бо відсутні механізми відповідальності за їхнє дотримання.
Автор: Ігор Лікарчук, екскерівник Українського центру оцінювання якості освіти.
