Чому в одних громадах вчителі отримують надбавки за престижність / за класне керівництво / за кабінети / за перевірку зошитів, а в інших – ні?
З правового погляду, ці доплати не є “варіативними”, тобто їх не встановлення хоча б на мінімальному рівні є порушенням законодавства про оплату праці, що має тягнути за собою відповідальність винних осіб. Звернутися до відповідного територіального органу Державної служби України з питань праці (Держпраці) з питанням щодо правомірності таких дій є найочевиднішим кроком.
З іншого боку, “територіальні” відмінності у встановленні доплат вчителям у різних громадах можуть пояснюватися тим, що обсяги освітньої субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам не покривають усі обов’язкові виплати, передбачені законодавством. Це призводить до навантаження на місцеві бюджети з різною спроможністю.
У межах фінансової децентралізації повноваження щодо управління бюджетами в цілому передані на місцевий рівень, а це натомість дає змогу здійснювати відповідні маніпуляції з фінансуванням закладів освіти, що свідчить про пріоритети місцевої влади.
Не можна недооцінювати й такий чинник як проактивність вчительства та готовність захищати свої трудові права, бо очевидно, що байдужість у цих питаннях сприяє цим маніпуляціям.
