facebook

Деякі шкільні вчителі агресивно захищають своє право не читати книжки

Деякі шкільні вчителі агресивно захищають своє право не читати книжки

Звісно, не всі вчителі агресивно захищають своє право не читати, але я заскочена, що їх аж так багато.

На зустрічі, присвяченій реформуванню предмета «Захист України», я сказала, що реальні зміни в освіті відбудуться, коли вчителі читатимуть хоча б 10 книжок на рік.

А далі почалося неочікуване. Ні, в коментарях до відео не почали обурюватися – як ви можете, ми читаємо значно більше книжок.

Деякі шкільні вчителі й вчительки почали агресивно захищати СВОЄ ПРАВО НЕ ЧИТАТИ КНИЖКИ. Я вкрай рідко пишу капслоком, але вчора мене охопив просто хтонічний жах.

Як же ці деякі вчителі пояснюють своє небажання читати?

Перша причина – у вчителів надто низька зарплата.

Так, зарплати мають бути вищими, так, є чимало бюрократичного навантаження, яке треба прибирати. Але мені геть не зрозуміло, як розмір зарплати пов’язаний із культурним запитом людини на читання. Я знаю багатьох чудових учительок, які мають звичайну зарплату, але читають книжки.

Книжки дорогі? Так, дорогі й будуть дорожчати далі, видавничій галузі потрібно виживати в умовах повномасштабної війни.

Але книжки можна купувати на olx, на prom чи інших барахолках. Можна позичати у друзів. А можна ходити в бібліотеки, це взагалі безкоштовно.

Чтайте також:  Винні звичка і батьки. Дослідження показало, чому школярі продовжують розмовляти російською мовою

Як учительки, які не читають, уявляють собі якісну зміну в шкільній освіті, за яку суспільство готове буде платити більше? Я вже мовчу, що аби це сталося, нам треба економічне диво, неможливе без підвищення рівня освіти в країні.

Грошей у бюджеті мало, ми всі маємо зібратися й докласти надзусиль. Працювати краще, ніж зазвичай. Це роблять військові на фронті, чому це не мають робити вчителі?

Давайте знизимо вимоги до лікарів. Чи захочуть вчителі оперуватися у тих, хто не читає сучасну медичну літературу?

Друга причина – у вчителів немає часу на читання.

По-перше, не тільки у вчителів важка і виснажлива робота. Серед моїх знайомих немає нікого, у кого робочий день закінчується хоча б о 18:00. Але у вчителів хоча б є тривала літня відпустка – 56 днів. У мене було 6 днів відпустки минулого літа, і я прочитала біографію Черчилля на 800 сторінок.

Наступного тижня у мене 4 дні занять з 18:30 до 21:30. Бо до цього у мене депутатські обов’язки. І після цього. У мене нерідко бувають ефіри на західних ЗМІ – серед ночі через різницю в часі.

Це все складно поєднувати. Але одна з причин, чому я продовжую викладати, – я створила для себе інституційні умови, коли я не можу не читати. Якщо я не читатиму, я погано викладатиму студентам.

Чтайте також:  «І не турбувалися про купальники», - відомий вчений пригадав, як за СРСР педагоги косили траву

Учителювання – це ремесло, яке вимагає специфічних знань і навичок. Багато вчителів професійно розвиваються в цьому напрямі: вивчають методики викладання своїх предметів, способи роботи з учнями й ученицями, дізнаються про інклюзію чи психологічну підтримку.

Але водночас учительство – це творча робота, яке яка передбачає вплив на дитячий світогляд, формування здатності критично мислити, шукати інформацію, сприймати й розуміти світ.

І це неможливо робити без:

  • власного прикладу, прикладу відкритості до нового, інтелектуальної спроможності та творчості;
  • без розуміння та постійного оновлення системних знань з психології, педагогіки, власного предмета. І йдеться не про прикладні речі на кшталт «як провести навчальну гру» чи «як зробити хорошу презентацію», а про теорію. Без неї, без бази, яку вона закладає, без усвідомленої філософії освіти другу частину вчительської роботи – виконати неможливо.

Так, у мене є багато питань до умов праці вчителів, до зарплат і до беззмістовної бюрократичної роботи, яку на них вішають. Але також у мене є великі питання до реформи педагогічної освіти та системи управління. Тут не зарадиш короткотерміновими тренінгами.

Читання – це ж не питання часу чи грошей. Це питання культурної потреби. Звісно, 10 книжок на рік – це умовність. Можна читати профільні наукові статті, можна – нонфікшн, можна – художню літературу, головне – постійна робота над собою.

Чтайте також:  Плитку клали, де не треба? – у мережі вибух обурення через відео з шкільного подвір’я

Я викладачка. Мої дідусь, бабуся та прабабуся були вчителями. У моїй команді є люди, що мають досвід роботи у школі. Не знаю, чому нагадування, що вчителі мають читати книжки, – сприймається як пропозиція полетіти в космос власним коштом посеред навчального року.

Звісно, є багато вчителів і вчительок, які й самі обожнюють книжки, і дітей надихають. Звісно, не всі вчителі й вчительки агресивно захищають своє право не читати. Але я заскочена, що їх аж так багато.

Ми ж хочемо, щоб країна та особливо молодше покоління читало. А хто їх навчить?

Автор: Інна Совсун, народний депутат України, член фракції політичної партії «Голос».

Джерело.


Повернутись вверх