Експертка в галузі інклюзивної освіти розповіла про види ТПМ та їхні відмінності.
Істотна кількість дітей з особливими освітніми потребами мають порушення мовленнєвого розвитку різних форм та ступенів. Кожна дитина потребує детального діагностичного обстеження, створення освітньої та корекційної програм.
Діти з тяжкими порушеннями мовлення (ТПМ) часто потребують медичного та реабілітаційного втручання. Обов’язковим є комплексний підхід до вивчення причини появи труднощів в процесі опановування мовленням. У рамках інклюзивного навчання особливого значення набуває питання діагностики та підбору навчальної програми, форми роботи з дитиною та видів стимульного матеріалу.
Детально про способи корекції дитини з ТПМ та організацію освітнього процесу розповіла дипломована фахівчиня у сфері спеціальної психології та логопедії Маргарита Чайка під час чергового вебінара на тему: “Організація корекційно-розвиткової роботи з дітьми з тяжкими порушеннями мовлення в умовах інклюзивного середовища”.
Раніше тема дітей з тяжкими порушеннями мовлення торкалася більше роботи логопедів, зазначила фахівчиня, але структура інклюзивної освіти набирає обертів, і не завжди вона є повністю структурованою в такому виді, в якому ми хотіли б її бачити:
Ми розуміємо, що у кожній команді психолого-педагогічного супроводу повинен бути логопед. Якщо до вашого закладу приходить будь-яка дитина з ООП, ви повинні мати логопеда та забезпечити дитині мовленнєвий розвиток на високому рівні.
Однак, фахівчиня пояснює, що в маленьких міста або селищах часто не вистачає логопедів, і в такому разі тривалий час доводиться розв’язувати більшість питань саме психологам, які працюють у закладі освіти, і навіть педагогам:
Але на сьогоднішньому вебінарі ми говоритимемо про складні речі простими словами.
ЧИМ ВІДРІЗНЯЮТЬСЯ ТЯЖКІ ПОРУШЕННЯ МОВЛЕННЯ ВІД ПРОСТО МОВЛЕННЄВИХ ПОРУШЕНЬ?
Маргарита Чайка пояснює, у чому відмінність цих порушень:
Тяжкі порушення мовлення завжди мають загальний розвиток важкого ступеня. І всі, хто має логопедичну освіту, знають, що загальний розвиток мовлення має три ступені й саме в тяжких порушеннях мовлення — це перший і другий важкі ступені порушення мовлення.
До тяжких видів мовленнєвих порушень можна віднести: алалію, афазію, дизартрію, ринолалію, заїкування, ЗНМ 1/2.
АЛАЛІЯ
Спікерка зазначила, що часто логопеди, які доволі довго практикують свою роботу, не завжди можуть назвати ознаки алалії сенсорної або моторної, або відрізнити афотичних порушень. Таке трапляється через те, що кожен логопед спеціалізується на певному тяжкому порушенню.
Алалія може бути сенсорною або моторною, але завжди якась з частинок буде переважати, зазначила Маргарита Чайка:
Тут дуже легко зрозуміти, бо сенсорика — це сприйняття інформації. Якщо в дитини діагностовано сенсорну алалію, то вона має труднощі зі сприйняттям матеріалу. І тут є важливий елемент, ми зазначили, що в неї повинна бути збережена функція слуху, тобто така дитина буде добре нас чути. Але вона не розкодує послання, не зможе розпізнати звуки людською мовою.
Моторна алалія, як пояснила фахівчиня, відрізняється від сенсорної тим, що при сенсорній уражається механізм сприйняття вербальної інформації, й дитина кожного разу сприймає одне те саме слово або звук по-різному. При моторній алалії дитина не може відтворити правильну послідовність звуків або відтворити правильно механізм відтворення людською мовою.
Тож чи може дитина з сенсорною або моторною алалією щось відповісти?
Фахівчиня пропонує провести таку паралель: уявіть, що ви опинилися за кордоном і чуєте людей, які навколо вас, але не можете їх зрозуміти, бо вони розмовляють не вашою рідною мовою. Ті ж самі труднощі відчуває і дитина з ТПМ.
Дитина з сенсорною та моторною алалією здатна відповісти. Але це залежатиме від ступеня ураженості, віку дитини, проведених корекційно-розвиткових робіт. Але дитина зі сенсорною алалією буде розуміти нас гірше, ніж з моторною. І ми зможемо це перевірити в невербальний спосіб, якщо даватимемо їй певні завдання, — підкреслила спікерка вебінара.
АФАЗІЯ
Це розлад мовлення, який може виникнути внаслідок локального ураження кори головного мозку, що асоціюється з відповідною мовною діяльністю.
Як пояснила Маргарита Чайка, афазія — це таке порушення, при якому сформовані навички дитини втрачаються. З такими дітками найчастіше логопеди зустрічаються після 3 років або ще пізніше. І афазія, до речі, зустрічається навіть у дорослих:
Коли ми розрізнюємо алалію та афазію, то повинні розуміти, що алалія — це не сформоване мовлення, і корекційну роботу треба розпочинати з початку. Під час афазії потрібно відновлювати навички, які були втрачені.
При афазії бувають порушення моторного, сенсорного або мнестичного компоненту.
ДИЗАРТРІЯ
Характеризується недостатньою інервацією м’язів мовленнєвого апарату або функції контролю. Дизартрію можна спостерігати під час інших порушень і синдромах, наприклад — в дитячому церебральному паралічі.
Найчастіше така дитина не отримує вторинного інтелектуального порушення, тому що всі її мисленнєві функції, пам’ять й формування мовлення збережені, зазначила спікерка:
Якщо в дитини лише дизартрія, то інших супутніх уражень чи порушень вона не матиме. Дитина добре розумітиме вчителя, зможе гарно відповідати, застосовувати засоби альтернативної комунікації й фахівець зможе налагодити з нею спілкування в найлегший спосіб, аніж з порушеннями.
Алалія перейти в дизартрію не може. Це окремі уражені ділянки кори головного мозку, які відповідають за різні зони, а вони, своєю чергою, за різні функції, пояснила Маргарита Чайка. За її словами, дизартрія — це неправильна координація рухів, внаслідок того, що м’язи можуть мати спастичність або ригідність. Або ці два симптоми можуть бути на одній м’язовій ділянці.
Інформацію про інші види тяжких порушень мовлення ви отримаєте з надзвичайного цікавого та корисного вебінара Маргарити Чайки.
Долучайтесь до перегляду в будь-який час та замовляйте сертифікат з підвищення кваліфікації!
ARVE Error: Mode: lazyload not available (ARVE Pro not active?), switching to normal mode
