Українська вчителька, яка викладає у Великій Британії, запропонувала ввести в українських школах аж три ЗНО та навела аргументи
Українська вчителька, яка викладає у Великій Британії, Надія Майбогіна запропонувала ввести в українських школах три Зовнішніх незалежних оцінювання. Воно має проходити після кожної основної ланки освіти. Вона запевняє, що таким чином школярі будуть змагатися самі з собою, а заклади освіти показувати свою ефективність та успішність.
Про це Майбогіна написала у Facebook. Вона навела у приклад британську систему оцінювання, зазначивши що вона хоч і не ідеальна, але справедлива та ефективна.
Педагогиня пояснює, що у Британії результати ЗНО показують не стільки засвоєння знань школярами, скільки здатність дитини до навчання.
Водночас оцінки з іспиту, які учні отримують на попередній ланці, визначають мінімум, який школярі мають досягти на наступному рівні. Таким чином дітей визначають у групи по рівню знань та здібностей. Крім того, протягом року школярі тричі на рік складають проміжні іспити, за результатами яких місце у класі може бути переглянуте.
Ефективність роботи середньої школи визначається як різниця між середнім показником ЗНО після початкової школи та ЗНО після середньої. Вона пояснює, що якщо школяр на ЗНО отримав 6 балів, то на наступному рівні він має отримати не менше 6, а краще 7. У такому разі, школа вважається ефективною. Якщо ж учень отримав нижчу оцінку, то це означає, що заклад освіти не зміг зберегти здатність дитини до навчання.
Вимірювання прогресу у школах відбувається по предметам, розповідає Майбогіна. Наприклад, якщо школярі на попередньому іспиті з якоїсь дисципліни отримали 7 балів, то вчителі націлюються на те, аби на наступному вони мали у середньому 8 балів, але не нижче 7.
“Наприклад, в школі біологію вивчають 100 дітей. Середній вхідний ЗНО цих дітей – 7. Цільовий показник для учителів біології (вихідний ЗНО) – середній 8 по цій групі. Учителі біологи навчали дітей так, що середній 8 – вони молодці. Якщо середній 6 – не дуже молодці”, – пояснює вчителька.
Вона додає, що вся аналітика прогресу ведеться за різними показниками, які включають стать, категорії особливих освітніх потреб, матеріальне становище тощо.
Крім того, зростання, якого досягла школа порівнюється і з національним рівнем. Таким чином, враховуються загальні тенденції. Тобто, якщо по всій країні вхідний бал з предмету становить 7, значна кількість шкіл має у середньому 5 балів, а один із закладів освіти отримав 6, то він не так погано впорався. Якщо ж оцінка вище вхідної, то така школа вважатиметься унікальною і передовою з такої дисципліни.
Вся аналітика щодо успіхів ведеться у потужних програмних забезпеченнях, доступ до якої мають вчителі та керівники закладів освіти. Завдяки їй приймаються рішення на рівні школи, громади, держави.
Майбогіна зауважує, що навіть якщо до школи приходить дитина з низьким вхідним результатом ЗНО, то такий заклад освіти вважатиметься ефективним та успішним, якщо він зміг зберегти той же рівень здатності до навчання, або його трохи покращити.
За її словами, в Україні такої системи не вистачає, через що нівелюється робота вчителів початкової та середньої школи. Адже дітей часто переводять у “сильніші” заклади освіти лише у старшій школі, аби вони змогли якісніше підготуватися до успішного складання ЗНО. А школа таким чином отримає високий рейтинг.
Тож, за словами педагогині, через відсутність обʼєктивного вимірювання керівництво закладів освіти орієнтується лише на результати ЗНО та кількість перемог учнів у різних конкурсах. Через це виникають проблеми у школах з маленьких міст та особливо сіл. Адже там діти не мають доступу до репетиторства, тож не мають можливості покращувати свій рівень успіхів на ЗНО. Крім того, кожен вчитель знає, що працювати зі слабкими дітьми набагато важче, але прогрес таких учнів вагоміший, ніж сильних школярів.
“Рейтингові школи сконцентровані в столиці й у великих містах. І рейтинг ЗНО, як врожай, збирає тільки старша школа, яка “висмоктує” дітей з тих шкіл, де їх роками плекали вчителі, праця яких залишилась непомітною”, – каже Майбогіна.
Водночас у дитини немає порівняння самої з собою, бо вона має лише кінцевий результат навчання у школі. Проте, за словами вчительки, це може бути не максимум, якого учень міг би досягти протягом всього часу здобуття освіти.
