facebook

Вчителі несвідомо провокують це самі: психологиня пояснила, чому одні діти булять інших дітей

Вчителі несвідомо провокують це самі: психологиня пояснила, чому одні діти булять інших дітей

Сімейна психотерапевтка та кандидатка психологічних наук Світлана Арефнія пояснила, що вчителі часто самі провокують булінг у закладах освіти. Вона зауважує, що педагоги можуть робити це несвідомо. За її словами, це відбувається тоді, коли у дітей підкреслюють їхній зовнішній вигляд або успіхи у навчанні і насаджають думку про школяра, яку підхоплюють інші учні.

Про це фахівчиня розповіла в інтервʼю Славі Дьоміну. Вона зауважує, що булінг виникає тому що у групі людей є місце для насилля та створені умови, які показують, що це можна робити.

“Вчителі дуже часто самі провокують булінг. Вони навіть можуть це робити несвідомо. По типу: “Ой, хто це до нас прийшов, така краса”, чи “Хто надягнула на себе невідомо що”, чи “З такими оцінками ти будеш двірником”, чи “Ти так одягаєшся, що ти будеш повією” і так далі. Насаджають несвідомо чи свідомо, по-різному, таку думку про дитину, яку підхоплюють інші діти, і починають це розкручувати, і виникає булінг”, – підкреслює психотерапевтка.

Вона додає, що коли у сімʼї прийнятне будь-яке насилля, то школяр, потрапляючи до у колектив, в якому така поведінка доречна, починає це транслювати. І тут також керує ситуацією вчитель, якщо він дозволяє це робити.

Чтайте також:  Списування як своєрідна «епідемія» шкільного життя

“Коли приходить дитина в соціум, в колектив, колектив диктує якісь умови адаптації. І цим керує вчитель. Якщо дитина приходить в колектив, де хтось не керує цим процесом, вона буде переносити ту саму поведінку зі своєї сім’ї. А якщо вона ще бачить трансляцію і тригер того, що це нормально тут так само, тоді дитина починає це копіювати і починає це транслювати і робити це”, – каже Арефнія.

Фахівчиня також пояснює, що випадках булінгу є кілька ролей. Зокрема, той, хто цькує, жертва, спостерігач і відповідач за те, що відбувається у дитячому колективі. І відповідачами, за словами психотерапевтки, є саме дорослі – вчителі, батьки, директори тощо, залежно від контексту, де саме це відбувається.

Джерело.


Повернутись вверх