Педагогам варто зануритись в інший світ – світ про дітей
У кожного учня є індивідуальний темп, ритм, швидкість і рівень «включення» в навчальний процес
У нас досі, коли чують «інклюзія», уявляють собі чомусь дитину з обмеженими можливостями, затримкою розвитку, девіантною поведінкою тощо.
Не вірите? Спитайте у вчителів, чи є в класі інклюзивні діти? Серйозно. Я навіть в опитуванні таке бачила.
І люди наче англійську вчать, переклад слова знають.
«Особливі освітні потреби» – це ж не про те, що ти формулу не можеш вивчити, яка тобі не факт що потрібна, або висидіти без руху нудний урок.
Це про те, що у кожного учня є індивідуальний темп, ритм, швидкість і рівень «включення» в навчальний процес.
Обдарована дитина, якій нецікаво слухати втретє те, що однокласники не можуть ніяк зрозуміти, має особливі потреби? Так, і ще які!
Діти, яким не змогли донести необхідність 17 предметів у розкладі, наскільки «включені» в кожен предмет? Є діагностика? Немає.
Ні, оті тематики, на яких базується висновок про «освітні втрати», наприклад, вони ні про що.
Точніше, про те, наскільки результат тесту корелює з суб’єктивним баченням укладача тесту без розуміння простого «а воно точно треба?»
Педагогам варто зануритись в інший світ – світ про дітей. Усіх без винятку, але такий, де кожна дитина – особлива, а дорослі намагаються це зрозуміти.
Автор: Людмила Булигіна, учитель інформатики, політехнічний ліцей НТУУ «КПІ».
