«Ваша дитина не гіперактивна, вона невихований бовдур», – вчителька зі стажем поділилася весняними думками
Педагогиня розклала по пунктах, чому на її думку, сучасні діти не читають
Викладачка зарубіжної літератури, методист Всеукраїнської школи онлайн Леся Сич у своєму блозі «Весняні думки: чому діти не читають» на сайті Освіта.ua висловила доволі цікаві та слушні думки.
Зокрема її блог розпочинається словами «Дати знання можна тому, хто може їх взяти, тобто здобути працею, а якщо дитина не читає – нічого не візьме».
Вчителька буквально по пунктах розписала, чому діти не мають звички читати і як це позначається на успішності та отриманні знань.
Насамперед Леся Сич вважає, що діти не читають художню літературу, коли такої звички немає у їхніх батьків.
Далі роздуми педагогині подаємо без змін:
Особистий приклад.
Поміркуйте, чи буде дитина читати, якщо вдома вона не бачить нікого з книгою в руках? Якщо вдома немає бібліотечки, хоч маленької? Якщо їй в дитинстві не читали книги? Дати знання можна тому, хто може їх взяти – тобто здобути працею. Якщо дитина не читає – нічого не візьме.
Навчання починається не в школі, не в дитсадочку, не на вулиці, а з пелюшок!
Коли я бачу, як молоді мамочки діткам купують спеціальні книжечки, вивчають картинки, звуки тварин, слова, розмовляють з ними, мотивують повзати, посміхатися і шалено радіють за кожен успіх, то вірю – ці діти будуть вчитися.
Якщо дитині втелющити в руки телефон – ніц доброго не буде.
Найкраще навчання – життя.
Нещодавно стала свідком сцени в супермаркеті, коли молодий татусь підняв на руки хлопчика рочків 4-х і вчив його, які цифри натискати, щоб вибити на вазі чек на фрукти. Це ідеально!
28-й рік я в школі – аж самій страшно.
І можу впевнено сказати: у класи різного профілю має бути серйозний відбір!
Оце «однакове ставлення / умови / шанси для всіх» не працює. Це самообман і виправдання, що твоя дитина не відповідає рівню і вимогам класу / школи і т. ін.
Навчання починається з дисципліни.
Учитель не мусить вгамовувати клас, примушувати вчитися, танцювати з бубоном, щоб діти працювали.
Хтось у соцмережах сказав: ваша дитина не гіперактивна, вона невихований бовдур.
Грубо? Так. Чи погодяться з такою думкою батьки? Ні!
Коли батьки виправдовують невихованість своїх дітей, підсвідомо виправдовують себе – не справились.
(Для хейтерів! Не плутайте дітей з РДУГ із дітьми, які не вміють себе поводити, не хочуть вчитися, зривають уроки, заважають здобувати знання однокласникам).
Питання дисципліни – глобальне. Цим мають перейматися всі: МОН, батьки, школа, соціальні структури.
Учитель повинен знайти підхід! Серйозно?
А батьки знаходять підхід, щоб пояснити своїй одній дитині, що школа для навчання, а не просто «камера схову» для тимчасового перебування дітей під наглядом?
Учитель – це зовнішня мотивація, а вона завжди слабша, ніж внутрішня. Де взяти внутрішню? У переконанні, у прикладах із життя, в сім’ї, у стимулах.
Своїй дитині за перемогу в обласних олімпіадах (чесну перемогу) ми купили ноутбук. Він перший в класі мав ноутбук! Скажете, що це привчати працювати за гроші? То це ж чудово! Чи ви самі хочете працювати безкоштовно? За ідею?
Ефективне навчання в класах до 20 дітей! Крапка!
Учителі не вороги батькам, якщо кажуть вам те, що важко чути. Дослухайтесь, бо в школі дитина лиш 7 років, а з батьками все життя.
Хочу бути дитині другом!
Чудово, але це дитина. Вона потребує розмови, поради, контролю! Жодна дитина не скаже: я не працюю на уроках, заважаю учителю, відволікаю однокласників. Скаже: я не зрозумів, не почув, мені не-ці-ка-во! Учителька не-та-ка!
Будете другом і станете захищати дитину?
Коли кажеш про проблеми з поведінкою на уроці в 5-6 класі – чуєш у відповідь, що він вдома не такий. Потім ті ж батьки приходять в 10 чи 11 класі: що з ним робити, він не слухається?
А час втратили.
P. S. Чого я працюю в школі, якщо все так кепсько? Бо не все так погано.
Є діти, які під час уроку кажуть:
– Називайте, будь ласка, сторінки, з яких читаєте цитати, бо я теж собі книжечку купила – хочу й ваші позначки залишити.
– У мене вдома велика бібліотека – я повністю твори читаю!
– Скажіть, що можна почитати для себе, крім шкільних творів?
Р. S. Котики вже розпустилися, бо діло йде не до Різдва, а до Великодня.
А нам не можна розпускатися і розпускати нюні. Жиємо це життє, як каже моя бабуся, бо іншого не буде.
І лупаєм сю скалу, як казав Франко, бо таку долю вибрали.
