Не буде відчуття безпеки: психологиня назвала головну причину, чому батьки не повинні дружити зі своїми дітьми
Батьки не повинні дружити зі своєю дитиною, адже тоді в неї не буде відчуття безпеки. За словами психологині Світлани Арефнії, якщо зникає авторитетний вплив у стосунках, то хлопчик або дівчинка можуть переходити межу і спілкуватися на рівних з дорослими.
Про це фахівчиня сказала в інтервʼю Слава+. Вона запевнила, що якщо батьки будуть підтримувати дружні стосунки з дітьми у молодшому віці, то це стане перешкодою у їхньому становленні як особистості.
“Важливо і потрібно формувати з дитиною дружні стосунки, але не дружити. Коли ми з тобою дружимо, ми з тобою перебуваємо на одному рівні. Ми друзі, ми на одній горизонталі. Якщо ти дитину підіймаєш до однієї горизонталі, починаєш з нею дружити, тоді ти на рівних з нею. Ти ж не можеш бути з дитиною на рівних. Вона твоя дитина, вона повинна бути внизу. Тому що тоді вона не буде відчувати безпеку”, – сказала психологиня.
Вона пояснила, що дружні стосунки – це коли батьки позитивно налаштовані на все, що робить дитина, і їй надають гарний зворотній звʼязок. Натомість коли дорослі починають дружити зі своїми доньками та синами, то вони можуть переходити межі і транслювати їм приклади свого життя, які не готовий сприйняти дитячий мозок. Таким чином втрачається потужна батьківська фігура, яка може їх захистити.
Арефнія додала, що другу не обирають, що говорити і з ним можна поділитися майже всім. Водночас з дітьми мають бути певні кордони, які показують, як добре або погано. Правильний підхід у спілкуванні допоможе пронести дітям відчуття впевненості та безпеки протягом всього життя.
Для дитини формування відчуття безпеки обов’язково формується на тому, що хтось є сильніший за нього. І це є авторитетні батьки. Це закладається на все життя. І навіть коли батько з мамою померли, у неї в голові пам’ятається, як батько її захищав. Як він говорив їй: “Ти зможеш, молодець”. І вона несе це крізь все життя”, – додала фахівчиня.
Вона запевнила, що саме це впливає у дорослому віці, яких наставників або вчителів шукатимуть собі діти. Таким чином, коли хлопчики та дівчата виростають, вони можуть йти вірним шляхом розвитку.
