facebook

«Дві шагі налєво, дві шагі направо…» в атестації педагогічних працівників

«Дві шагі налєво, дві шагі направо…» в атестації педагогічних працівників

Атестація: вчимося танцювати – Володимир Онацький

У цьому навчальному році атестаційний процес розпочався за  Положенням, підготовленим командою Сергія Шкарлета.  Маючи наміри, хоч якось дотягнути зарплати педагогів до рівня мінімальної, зменшити тиск управлінь освіти на педагогічних працівників, підвищити рівень автономії закладів освіти, розробники передбачили можливість отримання категорій та звань не лише педагогами з освітою  рівня магістра (спеціаліста), а й з освітою більш низького рівня. При цьому, атестація на вищу категорію та педагогічні звання для рядових педагогів  та заступників керівників закладів була перенесена з управлінь освіти до закладів освіти, де працюють претенденти.

На жаль,  команда Шкарлета так заплутала Положення, що навіть численні коментарі та роз’яснення не змогли виправити ситуацію.

Серед проблемних питань Положення Шкарлета можна виділити наступні:

– реалізація права на позачергову атестацію педагогів;

– неможливість присвоєння (підтвердження) педагогічних звань працівникам, які не мають категорій;

– втрата педагогічних звань «старший учитель» та «старший вихователь» окремими категоріями педагогів при атестації.

Ситуацію мала б виправити команда нового міністра шляхом корекції проблемних норм. Однак, команда Оксена Лісового вирішила посилити адміністративний ресурс, збільшивши повноваження атестаційних комісій управлінь освіти. Так «НАЙБІЛЬША НОВАЦІЯ» Положення команди Лісового захована у п.п. 7, 8 розділу ІІ і стосується змін в атестації заступників керівників закладів освіти та вихователів-методистів закладів дошкільної освіти.

Чтайте також:  Сумарне чи щорічне підвищення кваліфікації для атестації вчителя?

 

Команда Шкарлета вважала, що  комісія управління освіти має атестувати лише педагогічних працівників закладів освіти, в яких менше 15 педагогів  та керівників закладів освіти, які безпосередньо приймаються та звільняються цими управліннями.

Команда ж Лісового вважає, що треба збільшити повноваження  комісій ІІ рівня, додавши їм право атестувати також заступників керівників закладів освіти, вихователів-методистів закладів дошкільної освіти на відповідність (невідповідність) займаним посадам, а у випадку їхньої безпосередньої роботи з дітьми, то вирішувати питання присвоєння (підтвердження) кваліфікаційних категорій і педагогічних звань або про відмову в такому присвоєнні.

З такою позицією ініціаторів змін не варто погоджуватись, виходячи з наступного: заступники керівників та вихователі-методисти приймаються на роботу та звільняються керівниками закладів освіти, перебувають у їхньому безпосередньому підпорядкуванні. Саме керівник закладу застосовує щодо цих працівників заохочення та стягнення. Ці працівники за своїми функціональними обов’язками  не звітують та не взаємодіють безпосередньо з управліннями освіти, то які підстави старшим товаришам визначати їхню відповідність займаним посадам? Ніякої. Це має визначатися за місцем роботи працівників, де людей знають безпосередньо та можуть оцінити об’єктивно їхню діяльність.

У Положенні зазначено, що атестація проводиться відповідно до принципів академічної доброчесності, тому немає жодних підстав застосовувати, передбачені п.п. 7, 8 розділу ІІ, різні підходи до встановлення категорій та педзвань педагогічним працівникам, адже застосування різних підходів до присвоєння категорій та звань і є порушенням принципів академічної доброчесності.

Чтайте також:  150 годин підвищення кваліфікації: сумарна чи щорічна вимога?

Зміни, які пропонує команда Лісового застосувати щодо атестації заступників директорів та вихователів-методистів, викликали жваві реакції у вайбер-групі ЗДНВР, яка об’єднує майже 10.000 учасників. А пані Олена узагальнила: «Певно чиновники заздрять нам, особливо заступникам маленьких шкіл, де ми маємо аж пів ставки і всю роботу разом з діловодством, військовим обліком, та всіма іншими цікавинками нашого неробства».

Формат обговорення змін в ФБ – справа невдячна, з одного боку, чиновники на зауваження  та пропозиції не реагують, з іншого – сам формат не зовсім вдалий для юридичних дебатів. На мій погляд, понад 20 пунктів мають зазнати редакційних та змістових правок. Але не буду на них зупинятися, щоб не перевантажувати допис.

Проте, не можу не зупинитися на атестації керівників гуртків.  Комусь колись здалося, що ці педагоги навіть не заслуговують на категорії і за чинним законодавством їм встановлюються лише тарифні розряди, хоча керівники гуртків це дуже часто – спортсмени найвищої кваліфікації, артисти, художники, науковці, народні майстри. Вони не просто вчать дітей, вони по-справжньому розкривають їх здібності та обдарування. Проте, команда Шкарлета «забула» прописати в Положенні механізм присвоєння їм звання «Керівник гуртка – методист». Команда нового очільника МОН добре орієнтується в позашкільній освіті, тому в п.9 розділу І запропонувала механізм присвоєння згадуваного звання. Проте, його краще викласти в такій редакції: «Педагогічне звання «Керівник гуртка – методист» може присвоюватися керівнику гуртка закладу освіти,  при встановленні найвищого тарифного розряду (чи якому встановлено найвищий тарифний розряд) та який має стаж роботи понад 5 років.»

Чтайте також:  Яку зарплату у 2024 році повинні отримувати вчителі в Україні

Положення про атестацію педагогічних працівників – надзвичайно важливий документ, адже стосується абсолютно кожного педагога. Усі положення в ньому мають бути юридично  виваженими та логічно виправданими, а не розповзатися, як погані танцюристи, у різні боки.

 

Джерело.


Повернутись вверх