Учні не люблять, вчителів не вистачає: чому в школах України великі проблеми з фізикою та як це владнати
Згідно зі звітом Українського центру оцінювання якості освіти, школярі мали проблеми у виконанні деяких завдань з фізики на Національному мультипредметному тесті у 2023 році. Зареєструвалися на тестування з цього предмету лише 2% учасників. Водночас, в університетах з державного замовлення у 2 тисячі, на спеціальність “Середня освіта. Фізика”, подали заяви 415 абітурієнтів, а вступило лише 129. Така ситуація свідчить про нестачу педагогів у навчальних закладах з цього предмету, а учні стикаються з проблемою засвоєння знань.
Олександр Триліс, заслужений вчитель фізики та співзасновник школи “Базис” у подкасті “Дофамін для освіти” розповів, чому в українських школярів виникають проблеми з цим предметом, як на це впливає шкільна програма та вчителі. Зокрема, він радить більше уваги приділяти практичним завдання, ділити клас на підгрупи та займатись додатково з тими дітьми, які цікавляться фізикою.
За словами Триліса, з погіршенням ситуації навколо природничої науки у школах повʼязано декілька причин.
Заборона рухатись
Школа завдає дітям доволі відчутної травми. Перша проблема – заборона руху. Учні протягом 45 хвилин мають непорушно сидіти і слухати вчителя. Їм стає важко це робити, тож школярі порушують тишу в класі, за що їх сварять вчителі. За словами Триліса, рух – це фізіологічна потреба, яку потрібно задовольняти, а дітям, через його заборону, формують травму.
Заборона спілкування
Вчителі кажуть дітям “працюй самостійно, не підказуй, не запитуй, не розмовляй на уроці” і таких форм роботи, де учні могли б спілкуватись між собою в традиційній українській школі немає. Тож, коли школярі починають розмовляти, запевняє педагог, вони вкотре отримують негатив від вчителя і знов формується травма.
Шкільна програма
Вчителі мають чітко дотримуватися прописаних регламентів у навчанні, проте діти – хаотичні і можуть відволікатися на сторонні чинники, навіть попри те, що їм може бути цікава природнича наука. Триліс приводить у приклад, коли учень може задати життєве питання з фізики, проте педагог не має часу на нього відповідати, адже в нього є програма. Дитині знову роблять зауваження щодо поведінки і знову формується травма.
Занадто велика кількість тексту
Навчання здебільшого проходить у текстовому форматі і за його межі не виходить.
“Діти люблять сприймати всіма каналами, і на дотик, і на слух і руками щось робити, крутити, щоб це відбувалось з їх тілом, їхнім організмом все це повністю. Вони звикають до тексту. Тобто отримують текстове питання, надають текстову відповідь, з текстового підручника. І ніби вивчились. Погано, що коли потім складається в житті якась ситуація, в якій треба щось зробити, то цей текстовий процес не сильно допомагає. І особливо це відчувається у фізиці”, – каже Триліс.
За його словами вирішити це питання можна декількома способами. По-перше, він радить, якщо в класі багато учнів, ділити їх на підгрупи або займатися додатково в позашкільний час з тими, кому цікавий цей предмет. Адже фізику все таки краще показувати, а не розказувати. Він радить, щоб учнів було від 12 до 16 в підгрупі.
Школярів потрібно зацікавлювати, в першу чергу, зняти в них травми, аби вони не протистояли новому досвіду і знанням. В такому випадку зʼявляється дитяча цікавість і вони починають вчитись.
Триліс рекомендує проводити лабораторні роботи поза планом шкільної програми. За допомогою простих дослідів вдається зацікавити школярів фізикою, зокрема можна використовувати все, що оточує.
“Коли ви з таким запитом дивитесь навколо себе, ви одну задачу за тиждень цікаву знайдете. Це за рік 50 цікавих задач. А якщо ви 5 років працюєте, то це – 250 задач. А вони потім швидше починають придумуватись. Якщо поставити собі таку мету, то їх можна накопичити. Я сьогодні маю весь шкільний курс фізики охоплений такого роду задачами по всім темам”, – поділився педагог з фізики.
