Народний депутат поділився ідеями, як зробити дошкільну освіту кращою.
Якими мають бути дитячі садочки? Кожний може пофантазувати на цю тему, як забажає: просторі, яскраві, з панорамними вікнами чи без, з м’якими чи розвивальними іграшками. Але головне те, що дитсадочок має бути безпечним і доступним для кожної дитини. Що треба зробити, аби дошкільна освіта стала кращою – Володимир Воронов, народний депутат України й голова підкомітету з питань раннього розвитку і дошкільної освіти Комітету ВРУ з питань освіти, науки та інновацій, поділився трьома кроками до кращої дошкільної освіти. Про це повідомляє онлайн-видання NV.UA.
У 2014 році Володимир з дружиною перебрався з Донецька до Києва і їхні діти почали відвідувати розвивальний центр, який розташовувався у підвальному приміщенні, куди ледь проникало денне світло. Їжу батьки їм давали з собою, бо кухні в центрі не було, як і місць до інших дитсадків Києва:
За шість років ситуація майже не змінилася. І не лише в Києві, а й по всій країні. Держстат лише констатує брак дошкільних закладів, особливо у великих містах, містах-супутниках і сільській місцевості. За інформацією цієї служби, в Україні працює 14 763 дошкільних заклади, з них 204 приватні. При цьому 42% дітей від 1 до 6 років не ходять до садочка.
Депутат оцінює ситуацію з точки зору батька та законодавця – це світ хаосу, де незрозумілі темпи й пани перспективного розвитку садків у країні, немає єдиного бачення принципів харчування й програми розвитку:
І найголовніше – немає відповідальності за недосконалість цієї системи. Нерідко це закінчується трагедією, як у Запоріжжі, де 29 травня в нелегальному дитсадку загинула однорічна дівчинка.Звичайно, в екстрених випадках крайнього завжди знайдуть. Але глобально це проблему не вирішить.
В Україні є закон «Про дошкільну освіту» який має регулювати цю сферу, але він ухвалений 20 років тому і не враховує сучасні реалії. Наприклад, у харчоблоці дитсадків не повинно бути мікрохвильової печі, тому що працівники користуються нормативами, складеними в той час, коли мікрохвильових печей не існувало.
Володимир Воронов зазначає, що ситуація не зміниться, поки застаріле законодавство регулює дошкільну освіту. Для створення нового й сучасного закону, необхідно сформулювати єдине бачення того, що потрібно для повноцінного розвитку дитини і як це забезпечити.
Народний депутат називає такі базові принципи:
Інклюзивність. Діти з особливими освітніми потребами мають відвідувати і державні, і приватні дитсадки:
Дванадцять років тому всі навчальні заклади Німеччини перейшли на інклюзивну систему, затвердивши постулат «Бар’єри не в дитини, а в суспільства». І саме в дитсадках цей принцип вдалося реалізувати найлегше – маленькі діти не надто звертають увагу на особливості один одного.
Другий базовий принцип – це безпека життєдіяльності. Нині звертається увага на безпеці харчування, а не на його корисності. Наприклад, манна каша зі скибкою батона безпечна? Так, але от користі такої страви сумнівна. А прогулянки на вулиці залежать від настрою вихователя. Чи піде він гуляти, коли на вулиці туман чи сильний вітер. У Фінляндії діти гуляють в будь-яку погоду і це не обговорюється.
Третій базовий принцип – інновації.
Нові методики роботи з дітьми, визначення схильностей і здібностей дитини – чим їй більше подобається займатися. Згодом це допоможе визначитися з майбутньою професією, – зазначає пан Володимир.
Каже, що саме держава має взяти на себе сервісну функцію і забезпечити прозору систему розподілу дітей у дитсадки, а не лише контролювати виконання застарілих і часто абсурдних нормативів.
І для цього також достатньо реалізувати три кроки:
Диджиталізація. Тобто оцифрувати й об’єднати на єдиній онлайн-платформу всю інформацію про дитину до її повноліття. Такий крок допоможе розв’язати проблему черг до дитсадків, отримати медичну довідку чи соціальну допомогу.
Другий крок – вільний ринок. Необхідно для кожного типу садочка розробити певні вимоги:
І не забувати про державно-приватне партнерство при створенні дошкільних установ. Часто в місті величезна черга в дитсадки й при цьому на балансі значаться занедбані приміщення. Але бізнес роками не може їх отримати для відкриття приватного садка. В результаті в Україні їх всього 1,4% від усіх дитсадків, що працюють.
І останнє – це фінансування. Необхідно розвивати принцип «гроші ходять за дитиною», в рамках якого забезпечувати освіту батьків на етапі до народження малюка і можливість обирати для дитини садок на свій розсуд, а не той, куди вийшло примістити.
Впроваджуючи ці кроки, необхідно зробити ще один важливий – підняти зарплати персоналу державних дитсадків:
Без цього не підняти престиж професії, і передбачуване ліцензування співробітників дитсадків не має сенсу – вони просто не будуть дорожити своєю ліцензією.
