“Нічого про освітян без освітян”: велике інтервʼю із Першим заступником міністра про роботу над Візією та майбутньою Стратегією освіти і науки.
Зараз команда освітніх експертів із представників громадськості спільно з Міністерством освіти і науки працюють над розробкою Національної стратегії. Через відкрите запрошення до роботи долучили близько 1 700 осіб. Це свідчить про великий інтерес до галузі, про бачення проблем і, що важливо, шляхів їхнього розвʼязання.
Нещодавно МОН опублікувало Візію майбутнього освіти і науки України, яка була сформована командою міністерства спільно з віце-прем’єр-міністром з інновацій, розвитку освіти, науки та технологій і узгоджена з Президентом, Урядом і народними депутатами.
✔ Чи приносить Візія якісь зміни в роботу та навчання вже зараз?
✔ Про які проблеми експерти писали найбільше?
✔ Коли МОН планує завершити формування Національної стратегії?
✔ Як вдалося організувати роботу 1 700 експертів?
Відповіді на ці та інші питання “Нова українська школа” дізналася в Євгена Кудрявця, Першого заступника Міністра освіти і науки України, куратора Стратегії 2030.
Далі – пряма мова.
СТРАТЕГІЯ: ЯК ОРГАНІЗУВАЛИ РОБОТУ 1 700 ЕКСПЕРТІВ ТА ЯКИЙ ПОДАЛЬШИЙ ПЛАН ДІЙ
Етап роботи над формуванням Національної стратегії освіти й науки України спільно з громадськістю ми почали місяць тому з відкритого запрошення експертів та представників громадських організацій. Буду відвертий, ми не очікували настільки великої кількості учасників – 1 700 зареєстрованих експертів. Ми зрозуміли, що це потребуватиме більше часових ресурсів та деяких змін у процесі роботи. Обсяг інформації, яку треба обробити, значно зріс.
1 700 експертів – це показник великої уваги до освіти й науки. Це свідчить про те, що багато людей сьогодні відчувають проблеми, але водночас мають і своє бачення, як ці проблеми вирішувати. Вони готові працювати, готові ділитися.
Під час реєстрації експертів, ми просили їх обрати один або декілька із шести напрямів:
✔ дошкільна освіта,
✔ середня освіта,
✔ позашкільна освіта,
✔ професійна освіта,
✔ вища освіта,
✔ наука.
З 1 700 учасників:
✔ 139 експертів – обрали дошкільну освіту,
✔ 718 – середню освіту,
✔ 154 – позашкілля,
✔ 215 – професійно-технічну освіту,
✔ 762 – вищу освіту,
✔ 549 – науку.
Якщо підсумувати ці цифри, у нас вийде 2 537 осіб, тому що деякі експерти обирали декілька напрямів. На другому етапі – написання проблем – заповнили форми й залишилися в комунікації 1 250 експертів, тобто майже 75 %.
Що важливо, ми також просили кожного учасника визначити межі експертності, адже розуміємо, що кожна людина в певній темі має більше фаховості. Тому в кожному напрямі ми сформували групи, наприклад, “Дошкільна освіта: зміст освіти”. Так, на цьому етапі ми поділилися на підгрупи.
На першому етапі учасники подали майже 11 000 пропозицій змін у системі освіти (це не унікальні пропозиції, частина з них повторюється). Але очевидно, що люди хочуть змін, вони їх пропонують, вони про них говорять, і ми, звісно, взялися ці пропозиції опрацьовувати.
Далі учасники кожного напряму отримали форму, у якій могли сформулювати до п’яти проблем за кожною межею експертності. Цей етап вимагав більше часу на опрацювання, тому що ми отримали 6 000 пропозицій таких проблем. Команда МОН, волонтери від структурних підрозділів МОН, фасилітатори, секретарі з команди підтримки реформ почали аналізувати всі пропозиції. Зазначу, що кожна пропозиція від експерта мала коротке обґрунтування до 150 слів. Це дало змогу фасилітаторам і секретарям об’єднувати типові проблеми в певні групи. Так, на це пішло більше часу, але з проблем було чітко зрозуміло, що можна узагальнити, згрупувати, щодо якої проблеми в громадськості є спільна позиція. У такий спосіб вдалося пропустити етап голосування за пріоритетні проблеми, у ньому не було сенсу. Адже з питань стало очевидно, що, наприклад, у категорії “Зміст освіти” одна й та ж проблема повторюється 59 разів.
Або, наприклад, проблема, яку вже узагальнили фасилітатори, – “застарілість і невідповідність реаліям системи підвищення кваліфікації педагогічних працівників” у контексті цілі “Підвищення кваліфікації працівників”. Цю проблему вказали 78 експертів. Або ще, наприклад, “недостатня вмотивованість вчителів до підвищення кваліфікації”. Тут 43 експерти вказали на цю проблему в різних формулюваннях – “формальне підвищення кваліфікації, формальне виконання програми підвищення кваліфікації, проблема забезпечення педагогічних та науково-педагогічних працівників можливостями саморозвитку”… Тобто експерти говорили про різні аспекти цієї проблеми, але про це згадали 43 людини! Ми розуміємо, що голосування тут не потрібне. Фактично, голосування відбулося заповненням цих форм.
Ці результати були враховані при формулюванні операційних та стратегічних цілей. Ціль – це про майбутнє. Вона формулюється в доконаному вигляді. Так, ніби в майбутньому такої проблеми вже немає. Досягнувши цілі, ми зменшимо вплив тих проблем, які описали наші експерти. Наприклад, до проблем про підвищення кваліфікації, ціль – “держава в співпраці із закладами вищої освіти забезпечує повноцінний розвиток лідерських, викладацьких та наукових компетентностей науково-педагогічних працівників”.
Вказані експертами проблеми ми врахували при формулюванні цілей у Візії. Там вказано, що в межах Візії за кожним напрямом є певний набір цілей, які дадуть змогу розв’язувати ті проблеми, про які експерти розповіли у своїх анкетах.
Експерти мають ознайомитися з Візією до написання пропозицій рішень, для того, щоб вони побачили загальну рамку. Наприклад, для нас дуже важливий розвиток Нової української школи. Ми будемо відновлювати й продовжувати розвивати одну з найуспішніших освітніх реформ. Водночас ми мали окремі пропозиції від експертів щодо ліквідації цього процесу.
Як досягати цих цілей, ми визначимо далі – на наступному етапі. Кожен експерт сформулює пропозиції рішень до визначених проблем у вигляді конкретних завдань – що треба зробити, щоб цю проблему вирішити. Зазначу, що експерти не роблять це окремо, вони працюють групами в спільному Google-документі. Це дає змогу уникнути дублів, адже учасники бачать пропозиції своїх колег.
А далі – фасилітації в онлайн-форматі в Zoom – 3–4 сесії на кожен напрям, де експерти спільно з фасилітаторами будуть обговорювати проблемні моменти та підсвічуватимуть найуспішніші рішення.
Після цього буде великий процес продовження стратегування:
✔ стратегічні сесії для деталізації цих пунктів на основі експертних обговорень,
✔ вузькі фокус-групи,
✔ широкі експертні обговорення,
✔ background-research для того, щоб зрозуміти, чи є основа для такого рішення та яким буде його вплив.
ПРО ЩО ЕКСПЕРТИ ПИСАЛИ НАЙБІЛЬШЕ
З 11 000 пропозицій, про зміст освіти було 2 662 – це четвертина експертів. Мені було очевидно, що зміст освіти потребує докладного перегляду, модернізації й це справді болюче питання. Але цікаво, що фактично кожен з експертів, мав щодо цього пропозицію.
Другий момент – мережа закладів освіти, інфраструктура. Для нас було важливо побачити, що думка команди МОН і експертів про необхідність роботи з мережею, збігається. Якою буде нова школа чи садочок? Яка там буде інфраструктура? Яким буде забезпечення? Про мережу інфраструктури ми отримали 1 500 пропозицій.
Третє, що не було настільки очікуваним, – зміни системи менеджменту й управління освітою. Про це була пʼята частина пропозицій. Робота керівників закладів освіти, регіональна система управління освіти – про все це писали експерти. Ми усвідомлювали, що про це точно йтиметься, але що про це буде так багато згадок – не чекали.
КОЛИ МОН ПЛАНУЄ ЗАВЕРШИТИ РОБОТУ НАД СТРАТЕГІЄЮ
Робота з громадськістю, з експертами, яку ми проводимо зараз – це перший етап великого стратегування майбутнього освіти й науки України. З узагальненням по цьому етапу ми плануємо завершити до кінця серпня. Це буде основа для фінальної версії Національної стратегії освіти й науки України, як документу.
Формування Стратегії – складний процес, на роботу якого впливають різні чинники (як от неочікувано велика кількість експертів та пропозицій). Тому я не готовий дати конкретний timeline фіналізації кожного процесу. Втім, за результатами роботи з громадськістю (експертами), ми вже будемо бачити загальні риси, напрями змін і рішень.
Я сподіваюся, що завдяки залученню громадськості та тісній роботі з експертами, нам вдасться сформулювати важливі системні зміни й створити системну Стратегію трансформації.
ЩО В ЖИТТІ УЧАСНИКІВ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ ЗАРАЗ ЗМІНЮЄ ВІЗІЯ
Коли ми відкрили реєстрацію для експертів, які працюють над Стратегією, то паралельно завершували роботу над Візією. Візія формується як цілісне бачення майбутнього й не передбачає наявності плану дій або конкретних кроків. Візія – це цінності й сенси, які ми закладаємо в основу, те, до чого ми потім “приміряємо” наші проблеми й план дій.
Наприклад, у нашій Візії є про те, що в центрі освіти – особистість. Не інституція, не сама система, а особистість. Наскрізна лінія Візії, що майбутнє – це про людину, про її розвиток, про її самореалізацію, про її успіх, про те, як їй бути конкурентоздатною, як бути інноваційною. Але особистість – це не лише про учнів, студентів чи вихованців. Це і про педагогів у школі, викладачів в університеті, вихователів у дитячому садочку, науковців.
Від цього будуються принципи – особистісно-орієнтоване навчання, науково- орієнтоване навчання, розвиток інновацій, розвиток навичок англійської, кроскультурність тощо. Візія – це те, із чим ми будемо порівнювати, до чого прямуватимемо, коли будемо разом опрацьовувати план дій. Тобто Візією ми формулюємо певні ціннісні орієнтири, а не план дій.
Ці процеси були запаралелені – ми завершували роботу над Візією, а експерти описували, які проблеми в освіті й науці вони бачать. Це дало можливість врахувати бачення експертами проблем при формулюванні цілей.
Мета Візії – не здійснити якісь зміни, мета Візії – показати напрям руху, спільне бачення управлінської команди та громадськості. Вона не приносить миттєві зміни й не формулює завдання, це вже задача Стратегії та конкретного плану дій.
Візія має бути предметом публічних дискусій. Це якраз і є той процес, у якому кожен із нас знайде ті проблеми, які варто вирішувати – “я цей пункт трактую так. Аби ми отримали бажаний результат, що окреслений у Візії, треба зараз розвʼязати таку то проблему, яка є перешкодою. А ось така пропозиція вирішує чи поглиблює проблему?”. На основі пунктів Візії має базуватися обговорення.
Я бачу, що в громадськості були очікування, що Візія мала мати конкретний план дій, конкретні норми: стільки-то годин роботи вчителів, або така-то зарплата, стільки-то обʼєднаних університетів абощо. Про це йтиметься в Стратегії та в плані дій. Тому Візія сама собою визначає вектори змін. Це не нормативний документ. Наша Візія – класична. Це бачення майбутнього, це заява – куди ми рухаємося, які наші цінності, якими принципами ми будемо керуватися.
Спільними зусиллями команди Міністерства освіти і науки та громадськості ми напрацювали формулювання цінностей і принципів, якими будемо керуватися при ухваленні рішень. Далі на нас чекає безліч раундів спілкування – і у вузьких, і в широких експертних колах.
ЧИ МОЖНА ДОЛУЧИТИСЯ ДО ФОРМУВАННЯ СТРАТЕГІЇ
Для команди МОН був і є важливим саме діалог. Як є формула “Нічого про Україну без України”, так і в нас – “Нічого про освітян без освітян”.
На початку процесу форма реєстрації була відкрита для всіх охочих долучитися. Ми не додаємо експертів всередині процесу, адже всі учасники вже йдуть за треком. Ми закликаємо всіх, хто надавав відповіді на попередньому етапі також бути активними на кожному наступному. Людей треба супроводжувати, мотивувати й для нас важливо, аби ті експерти, які описали пропозиції та проблеми, поділилися також баченням їхнього розвʼязання.
На наступних етапах роботи зі Стратегією будуть інші формати й дискусії. Ми запрошуватимемо долучатися до них, а також залучатися до роботи громадських організацій, які надають нам узагальнені бачення і рекомендації.
