“36 годин ставки – це про навантаження за всіма видами роботи й це лише варіант змін” – коментар Сергія Колебошина
Останній тиждень спільнота освітян активно обговорює слова Сергія Колебошина, депутата Верховної Ради, члена Комітету ВР із питань освіти, науки та інновацій щодо збільшення “годин на ставку” з 18 до 36. Під час заходу депутат озвучив, що “це будуть не лише “горлові” години, а й підготовка до занять”, втім, дискусії щодо теми не вщухають.
“Нова українська школа” поспілкувалася із Сергієм Колебошиним, щоб з’ясувати ситуацію: на якому етапі перебуває ініціатива щодо “40 тисяч і 36 годин”, коли вчителям чекати на зміни – і які ще варіанти розглядають у МОН.
- Звідки цифра “40 тисяч гривень” у контексті збільшення заробітної плати вчителів? Хто є ініціатором такої зміни?
Це питання більшою мірою до Міністерства освіти і науки, яке зараз напрацьовує рамку реформи й робить відповідні розрахунки. Це число, яке, скажімо так, лежить на столі поруч з іншими. Але не можна говорити про те, що це остаточна сума, – чи про те, що відбудеться механістичне збільшення заробітної плати до 40 тисяч без переглядів принципів нарахування, без того, щоб збільшувати базову ставку і зменшувати кількість надбавок. Систему з надбавками, до речі, більшість експертів і навіть освітянська спільнота визнають непрогресивною, особливо під час ковіду й війни, коли місцеві департаменти фактично ці надбавки прибрали – і вчителі залишилися з маленькою базовою ставкою.
40 тисяч – це одне із чисел, які зараз обговорюють, це те, чим займається Міністерство освіти й науки спільно з Мінфіном. Моя відповідь була виключно як коментар: незалежно від того, якою буде ця сума, – 40 тисяч, більше, менше, – потрібно розуміти, що паралельно повинні відбуватися процеси, які мають удосконалити нарахування заробітної плати в цілому й систему професійного супроводу педагогічних працівників.
- Освітню спільноту схвилювала новина про ймовірне збільшення кількості годин на ставку з 18 до 36. Уточніть, будь ласка, які види роботи мають входити в ці 36 годин.
Один із варіантів змін у нарахуванні зарплати (до речі, він не сьогодні й не вчора з’явився, експерти обговорювали його дуже давно, є країни, які працюють за таким підходом) – це брати в якості бази для нарахування оплати не кількість “горлових”, “урочних” годин за тиждень, як зараз (18 годин – ставка, і ця кількість є однією з найменших у Європі, в інших країнах учителі мають по 20, 21, 24 години тощо), а враховувати загальне навантаження вчителя, яке складається не тільки з уроків, а з купи іншої роботи. Це підготовка до уроків, класне керівництво, перевірка робіт, ведення відповідної документації, бо, як би ми не зменшували кількість документів, але однаково зовсім без них не обійдемося. Є ще інша робота, яку веде вчитель, – і рахувати варто саме від цього.
І якщо хтось пише, що “з 18 ми переходимо на 36 – і це знущання”, у мене нема жодного сумніву: вони розуміють, що йшлося не про збільшення “урочного” навантаження до 36 годин. Просто хтось починає маніпулювати цією цифрою, вводити в оману. Це не турбота про вчителів, бо їх фактично вводять у шок. Я сам би був шокований, якби мені сказали: “З 18 годин у нас тепер буде 36 “горлових””. Звісно, це знущання, і ніколи б ця ініціатива не пройшла. Це ж 7–8 уроків на день, повна маячня. Коли хтось виходить із такою комунікацією, він або щось не розуміє, або робить це свідомо, щоб збурювати суспільство.
- Тобто 36 годин – це гіпотетична можливість, одна з концепцій, яка поки ніяк не затверджена й перебуває на розгляді разом з іншими?
Саме так. Це лише начерк, конспект ідеї. І вона, як я говорив, виникла не зараз – уперше це питання поставало під час другого читання Закону України “Про повну загальну середню освіту”. Коли говорив про 40 тисяч, відповідаючи на питання про заробітну плату, я зазначив, що це один із можливих шляхів. Робота над цим триває, але говорити про якісь готові результати поки не можна.
Є й інші варіанти – але це питання до тієї великої групи експертів, яку довкола себе зібрало МОН. Тому наголошую: 36 годин навантаження – це аж ніяк не варіант, який уже зараз виводиться на рівень законів чи підзаконних актів. Це просто один зі шляхів. У нього є свої плюси: ми вийдемо із “сірої зони” щодо навантаження на вчителя, бо жоден закон фактично не регламентує час позаурочної роботи. Але є і мінуси: не є таємницею, що зараз учителі можуть брати півтори ставки, 27 годин, відповідно, мати більшу зарплату. За підходу із чіткою регламентацією 36 годин цей шлях, швидше за все, буде закритий. А може, і ні – якщо окремо всередині загальних 36 годин буде виведено педагогічне навантаження. Тут безліч питань.
Найбільша проблема зараз – маленька базова ставка. Вона не веде до школи молодого спеціаліста, крім того, це широченне поле для маніпулювання засновниками закладів освіти.
- Освітяни хвилюються, що реформування системи оплати позбавить їх тих коштів, які дають надбавки. Але ж, наскільки зрозуміло, ідеться про пропорційне збільшення базового окладу.
Так. Можливо, варто прибрати більшість доплат, зробити велику базову ставку й декілька (три-чотири) надбавки (наприклад, за вислугу років).
- Також освітян хвилюють слова про можливе скорочення мережі закладів, що, очевидно, спричинить втрату роботи для частини педагогів. Чи є якісь конкретні плани щодо цього?
Реформа старшої профільної школи – це не про закриття шкіл, це про зміну освітньої мережі. Тобто, наприклад, одна школа буде спеціалізуватися на 10–12 класах, як академічний ліцей, інша – готувати з 1 до 9, а для котроїсь особливо нічого не зміниться. Ці зміни не залежать, скажімо, від особи міністра і складу МОН, адже ми планово переходимо до 12-річної школи.
Крім того, мережа буде оптимізуватися, адже в нас, на жаль, змінилася демографічна ситуація. Це точно призведе до трансформації. Держава в жодному разі не закриватиме школи, бо засновники орієнтовно 95 % шкіл – громади. На другому місці – приватні школи, а таких, де засновником школи є безпосередньо держава, – одиниці. Якщо громада зацікавлена в школі, із нею нічого не відбудеться.
Ірина Пасько, “Нова українська школа”
