“Треба змінювати не кількість предметів, а підходи до навчання”: що думають батьки та вчителі про перспективи розвантаження шкільної програми
Які предмети залишити, а які інтегрувати, прибрати з програми чи дати на вибір учнів? І чи справді наші учні в середній школі вчать значно більше, ніж їхні однолітки за кордоном?
На ці питання шукають відповіді батьки та вчителі. Заяву про перегляд кількості предметів у середній школі наприкінці квітня зробив міністр освіти і науки Оксен Лісовий. За його словами, історія України, українська мова та література, математика, фізика, хімія та біологія будуть збережені в програмі в будь-якому разі.
“Нова українська школа” поспілкувалася із батьками, чиї діти зараз вчаться в закордонних та українських школах паралельно, щоби ті порівняли кількість предметів та обсяги матеріалу, які треба опанувати учням. А також запитала освітян, яким вони бачать розвантаження шкільної програми в середній школі.
У статті читайте:
- чи легше вчитися нашим учням у закордонних школах;
- як відрізняється кількість предметів у нас і за кордоном;
- на чому акцентують школи Німеччини, Англії, Канади, Чехії та Ірландії;
- як освітяни пропонують зменшити обсяг матеріалу, що вивчається;
- чи може, на думку вчителів, розв’язати проблему проєктне навчання та інтегровані курси.
Нещодавно “Нова українська школа” публікувала аналітичний порівняльний матеріал трьох шкільних програм – України, Польщі та Великої Британії, з якого ви дізнаєтеся, скільки годин насправді можуть вчитися учні початкової, середньої та старшої школи цих трьох країн і чи є суттєва різниця в кількості предметів.
ЩО КАЖУТЬ БАТЬКИ ПРО НАВАНТАЖЕННЯ В УКРАЇНСЬКИХ ШКОЛАХ, ПОРІВНЮЮЧИ ЇХ ІЗ ЗАКОРДОННИМИ
“Обов’язково треба скорочувати кількість предметів у школі, діти дуже перевантажені. Й обов’язково спростити програми, бо матеріал для сприйняття важкий, особливо з біології, фізики, географії”, – такі відгуки залишили батьки на редакційній пошті. І вони мають рацію.
Учні середньої школи України мають по 6–8 уроків щодня. А ще ж є домашні завдання, гуртки – і часто виходить так, що діти дійсно вчаться повноцінний робочий день.
Хоча за кордоном учні, так само як і в Україні, перебувають у школі з 8–9 ранку до 15–16 години, однак, як розповідають батьки, деякі дисципліни можуть обирати, можуть взагалі не мати домашніх завдань, як от у певних школах Норвегії, а обсяг матеріалу, що вивчається на уроках, значно менший, ніж з аналогічних українських предметів.
Німеччина. Мінімум домашки й вільний час після уроків
Лілія Старченко із сином мешкають у невеличкому містечку Баварії із населенням на 40 тисяч осіб. Син ходить у 6 клас місцевої школи та вчиться на сімейній формі в 6 класі київського Політехнічного ліцею.
- У німецькій школі щодня в школяра по 6 уроків, які тривають із 8:00 до 13:00.
- Один раз на тиждень 6-класник має 8 уроків до 15:15, у такому випадку є велика перерва з 13:00 до 13:45.
- Німецькі шестикласники вивчають 11 обов’язкових предметів. Для порівняння – його ровесники в київській школі теж вивчають 11 дисциплін.
“Коли син навчався лише в українській школі, то давав ради з усіма предметами. Зараз йому важко тримати руку на пульсі. Я переглядала з ним деякі презентації з біології. Незрозуміло, навіщо все це знати в 6 класі, – розповідає Лілія. – У німецькій школі домашніх завдань майже немає або ж вони невеликі. Наприклад, прочитати сторінку з історії чи виконати дві вправи з німецької.
Тут орієнтуються на розвиток комунікації та життєвих прикладних навичок. Вчитися в німецькій школі набагато простіше. Та й діти мають більше часу просто бути дітьми, а не проводити цілий день за підручниками. Мені навіть не вистачає навантаження, яке було в українській школі. Але синові вчитися цікаво, домашку він виконує за пів години й не відчуває себе задьорганим”.
Англія. Акцент на практичних навичках
У державній школі графства Корнуолл вчиться син Ольги Попадинець. В Англії в нього сьомий рік навчання або ж перший рік старшої школи (до школи англійці віддають дітей у 4 роки). За віком в українській школі він мав бути в 7 класі, однак вчиться зараз у 6-му.
За словами Ольги, предметів в англійській школі не менше, ніж в українській, а навіть більше, однак чимало з них розвивають у дітей практичні навички:
- наприклад, є урок драми, на якому діти вивчають теорію та практику театрального мистецтва;
- або ж урок фермерської діяльності, де учні вчаться доглядати за тваринами, правильно їх годувати й навіть знайомляться із правами тварин;
- обов’язково вивчаються технології (як наші уроки праці). “Їх дуже багато. Хлопці та дівчата вчаться разом. Матеріальне забезпечення кабінетів хороше – діти вчать технологію приготування їжі, технологію роботи з текстилем, вивчають фотографію, роботу з деревом”, – додає Ольга;
- також англійські учні вивчають Personal development, тобто персональний розвиток, який поєднує безпеку життєдіяльності, навколишній світ та основи здоров’я.
“Щоб у дитини не було багато уроків на день, у нашій школі є розклад за тижнями А та B. Тобто за два тижні всі ці уроки з’являються по черзі. Діти перебувають у школі з 8:30 до 15:00. Водночас школа не сприймається як окремий світ, це стала частина життя, де можна вчитися, відпочити, побути на гуртках під час довгих перерв”, – розповідає Ольга Попадинець.
З десятого року навчання учні можуть самі обирати деякі предмети. Саме з них будуть складати державні іспити. Та це не обов’язково мають бути природничі науки чи мови, обирати можна музику, фізкультуру чи драму.
“Мені здається, що питання не в кількості предметів, а в підходах до навчання та до дітей. Ми можемо скорочувати щось, вводити інтегровані курси, та це нічого не дасть, доки ми не змінимо підхід, – переконана Ольга Попадинець.
У кінці кожного семестру батьки отримують звіт із британської школи, як учень чи учениця працювали з таких-то предметів, на якому вони рівні. Але це не значить, що дитина має все знати. Освітня система має надати дитині ці знання, а як вона їх засвоїла – залежить від індивідуальних особливостей. Водночас дітей хвалять за особисті перемоги, навіть невеликі”.
Чехія. Не зубрити, а розвивати критичне мислення
Про дещо інші підходи до навчання розповідає мама третьокласниці Олена Лук’яненко. Зараз донька вивчає в чеській школі 6 предметів, зокрема:
- математику;
- навколишній світ;
- чеську мову;
- фізкультуру;
- музику;
- малювання.
Для українських учнів є додаткові уроки чеської мови. На них також ходять місцеві школярі, яким треба підтягти свої знання.
На початку тижня в учнів по 6 уроків, а далі навантаження зменшується, приміром, у п’ятницю взагалі короткий день – лише 4 уроки. Олена каже, що дітей не просять щось зазубрювати, а намагаються розвивати критичне мислення, вирішувати певні завдання та застосувати це на практиці. Домашніх завдань чеським учням задають не багато, щоб діти мали час на відпочинок із батьками.
“Предмети подібні до тих, які ми вчимо в українській школі (там вчимося дистанційно, раз на семестр виконуємо завдання), однак підходи подекуди інші, – описує відмінності Олена Лук’яненко. – На фізкультурі діти граються разом з учителем, наприклад, у рибалку та рибок, ніхто не здає нормативів.
На уроках математики діти працюють у друкованих зошитах, але ніхто не звертає увагу на ведення зошита та каліграфію. Головне – чи вирішила дитина завдання. Навіть якщо відповіді будуть покреслені, ніхто за це не буде сварити. Коли ми вчили таблицю множення, то робили це спочатку з підказками, і їх використовували доти, доки це було потрібно дитині”.
Канада. Вчать від легкого до складного та розвивають комунікацію
До речі, табличку множення в Канаді діти починають вивчати аж у четвертому класі. Сини Ольги Озерян вчаться якраз у 4 та 1 класах канадської школи, тож мама здивувалася таким відмінностям канадської програми (в Україні табличку множення вивчають другокласники).
Директорка школи пояснила Ользі, що система освіти в Канаді побудована так, що в перші п’ять років навчання дітям дають легку програму, а до старших класів у них з’являється міцна база знань, щоб ту ж табличку множення діти не просто зазубрили, а зрозуміли, як це працює. Натомість у початковій школі дітей вчать думати та розуміти суть явищ, чисел, подій та фактів.
Канадські вчителі щодня пишуть батькам на електронку листи про успіхи чи недопрацювання їхніх дітей, а також можуть покласти в дитячий рюкзак записки, написані від руки
“Предметів вивчають мало – математику, письмо та читання, але діти багато дискутують на різні теми, у такий спосіб у них розвивають критичне мислення. Приміром, питають, яка професія подобається і чому. На уроках діти просто сидять на підлозі з учителем і читають, розмовляють чи роблять якісь вироби”, – розповідає Ольга.
У школі оцінюють не лише предмети, а й те, як дитина розвиває м’які навички, – як організовує власний час, дотримується дисципліни, комунікує з іншими дітьми та будує стосунки.
Ірландія. Старшокласників вчать шукати роботу та реалізувати себе
Десятикласник Степан за рік свого навчання в містечку Кілларні тричі влаштовувався на роботу, ходив у походи, займався спортом – і все це було частиною шкільного навчання в коледжі Святого Брендана. Як розповідає мама хлопця Наталія Красненкова, зараз у сина так званий перехідний рік у школі, коли навчальне навантаження мінімальне. Натомість школярі пізнають себе, долучаються до різних активностей та кілька разів на рік проходять стажування в місцевих компаніях. Влаштовуватися на роботу треба самостійно, а до школи принести звіти та підписані роботодавцями документи.
Зараз Степан навчається в 4 класі старшої школи. В Ірландії в молодшій школі навчаються 6 років (до 12 років за віком), а в старшій – 5–6 років, залежно від того, чи йде школяр на перехідний рік (за бажанням учнів його можна пропустити).
Під час перехідного року учні обов’язково вчать математику, англійську та ірландську мови. У коледжі Святого Брендана до обов’язкових предметів також належить релігія. Решта предметів, як-от фізкультура, музика, мистецтво, садівництво, історія, політика, змінюються кожні чотири тижні, тобто вивчаються по черзі.
Степан порівнює, що в українській приватній онлайн-школі він має вивчати всі 15 предметів, а в ірландській обов’язковими є лише 3–4 дисципліни, решта – на вибір учнів.
“Мені легше навчатися в ірландській школі, хоча паралельно я вчуся в українській, – веде далі школяр. – В ірландській школі дають можливість обирати предмети, від цього в учнів є драйв від навчання. Тут розуміють, що після випуску ти підеш до університету вивчати певну спеціальність, тому в школі не стараються вивчити все по максимуму – для цього є університет. А в школі дають можливості знайти себе і зрозуміти, де далі себе реалізовувати”.
ДУМКИ ОСВІТЯН: НЕ ЛИШЕ ОБ’ЄДНУВАТИ ПРЕДМЕТИ, А Й СКОРОЧУВАТИ ОБСЯГ МАТЕРІАЛУ
Коли знайомишся із досвідом навчання наших дітей в іноземних школах, виникає дежавю. Адже розвиток комунікації, критичного мислення, креативності, акцент на практичних навичках, а не лише на теорії – усе це складові реформи нової української школи.
Директорка Золочівського ЗЗСО І-II ступенів “Школа радості” Ярина Сухецька згодна, що реформа НУШ додала в навчання нові методи, прийоми, вправи, цифрові ресурси, що справді зробило його цікавішим та змістовним.
“Але поки що ніхто не скоротив обсягу програми в середній школі, куди НУШ тільки прийшла, – додає освітянка. – Ми обговорили з учителями, що саме можна змінити, щоб розвантажити дітей. І дійшли висновку, що передусім треба переглянути програми та скоротити обсяг матеріалу”.
Що саме пропонують вчителі “Школи радості”?
В українській мові:
- у 5 класі спростити тему “Фонетика”, зокрема, у частині, що стосується звуків. Цей матеріал засвоює невеликий відсоток учнів, тому краще більше часу відвести на правопис (модельна навчальна програма “Українська мова. 5–6 класи”, автори Голуб Н. Б., Горошкіна О. М.);
- вивчення частин мови із 6 класу перенести на 7–8 клас, натомість збільшити кількість годин на будову слова, фразеологізми тощо;
- також у 6 класі можна забрати із розділу “Будова слова” тему “Складні слова”; перенести тему “Букви е, о, и, і в прикметникових суфіксах -ев-(-єв-), -ов-, -ин-,-ін-, -ичн-, -ічн-” із розділу “Будова слова” до розділу “Прикметник”;
- тему “Відмінювання іменників, що мають форму лише множини” доєднати до теми “Число іменників. Іменники, що вживаються тільки в множині”;
- у 9 класі вивчати синтаксис без складного речення, лишити ці теми для старшої школи.
Вчителі української мови в “Школі радості” радять збільшити час для вивчення всіх тем (на одну тему відводити не менше ніж 4 уроки). Це дасть змогу попрацювати над теоретичним матеріалом, над формуванням умінь і навичок, над практичним застосуванням вивченого.
Для 5–6 класів вчителі обрали інтегрований курс української та зарубіжної літератури. За їхніми висновками, об’єднати два предмети можна, але треба:
- скоротити кількість авторів та творів, наприклад, відмовитися від вивчення “Щасливий принц” Оскара Вайльда, “Чотири сестри” Валерія Шевчука, “Вірність Хатіко” Марії Морозенко (5 клас), “Різдвяна історія ослика Хвостика” Олександр Гаврош, “Різдвозавр та Зимова Відьма” Тома Флетчера чи “Зоряна мандрівка” Неди Нежданої (6 клас);
- скасувати домашні завдання (окрім прочитання твору);
- обов’язкові уроки позакласного читання (по два на семестр) якщо не прибрати, то хоч би зробити за бажанням вчителя та учнів, а вивільнені години використати для поглиблення якоїсь теми.
Щоб дітям легше засвоювалася математика, вчителі радять:
- у 5 класі забрати тему “Масштаб”, яку вивчають на уроках географії;
- у 6 класі прибрати вивчення “Коло. Круг. Довжина кола, площа круга”, оскільки саме в цьому віці тема дається важко;
- також прибрати тему “Вирази”, яка дублюється в 7 класі, натомість збільшити кількість годин на вивчення звичайних дробів, раціональних чисел та дій над ними;
- у 7 класі додати більше годин на тему “Формули скороченого множення”;
- у 8-му – збільшити кількість годин на теорему Вієта й обернену до неї.
Кілька змін пропонують у вивченні історії:
- у 6 класі зменшити кількість термінів, але збільшити кількість годин на вивчення розвитку Стародавнього світу, додати більше матеріалу про історію України (йдеться про модельну навчальну програму “Досліджуємо історію і суспільство 5–6 класи (інтегрований курс)”, автори Васильків І.Д., Димій І.С., Шеремета Р.В.);
- у курсі “Всесвітньої історії” для 8 класу об’єднати дві теми про московську державу в одну, натомість додати годину до розділу “Східний світ у XVI–XVIII ст.”;
- у 9 класі так само вчителі радять подавати тему росії у “Всесвітній історії” одним параграфом.
Ще один інтегрований курс, з якими працює “Школа радості” – “Пізнаємо природу” для 5–6 класів (автори Біда Д.Д., Гільберт Т.Г., Колісник Я.І.). На думку вчителів:
- двох годин на тиждень недостатньо для опанування запропонованого матеріалу, оскільки програма наповнена великою кількістю нових термінів (продуценти, консументи, редуценти, екосистема, мімікрія, астроблема, метеороїди тощо), які складні для учнів в 11 років;
- насичення термінологією обтяжує програму, а діти втрачають бажання вивчати цей предмет;
- курс перенасичений науковою інформацією;
- у програмі мало часу передбачено на цікаві досліди.
Тож загальні рекомендації вчителів стосуються зменшення кількості тем (особливо, якщо вони дублюються в інших предметах чи повторно вивчаються) та зменшення обсягу матеріалу.
ЗНАННЯ ТРЕБА ПОЄДНУВАТИ З ПРАКТИКОЮ
Водночас на Facebook-сторінці “Нової української школи” освітяни активно коментували пропозицію Оксена Лісового скоротити кількість предметів. І запропонували свої варіанти:
- впровадити інтегровані курси;
- проводити уроки парами;
- простіше подавати хімію, фізику, біологію та географію;
- переосмислити програмовий матеріал та переглянути зміст підручників, зробивши його цікавішим;
- зменшити в підручниках кількість наукової та інформації зі складною лексикою;
- об’єднати деякі предмети, а в старших класах впроваджувати профільне навчання.
Чим можуть допомогти інтегровані уроки
Чимало зауважень батьків та вчителів стосується природничих наук, які, між іншим, є аутсайдерами в цьогорічному НМТ. Вчитель географії та англійської мови Марк Шпара вважає, що розв’язати цю проблему можуть інтегровані уроки. Вони мають бути максимально наближеними до реального життя. Освітянин наводить приклад, як це може виглядати.
“Для початку треба знати тему, яка вивчається в декількох предметах, наприклад, бактерії. З погляду біології можна коротко розповісти про те, як вони влаштовані. Далі додати даних, де і які саме бактерії зустрічаються, як вони впливають на довкілля і людину, а також на формування певних кліматичних умов.
Поєднати трохи математики, приміром, як швидко через бактерії псуються продукти, яка допустима концентрація бактерій у продуктах тощо. Порахувати, з якою швидкістю вони діляться та скільки бактерій утвориться через годину чи добу”, – ділиться ідеями Марк Шпара (готові презентації таких уроків можна проглянути тут).
Вчитель біології Богдан Завидовський додає, що освітянам часто бракує готового сучасного контенту, щоби проводити інтегровані уроки. Він пропонує публікувати на платформі ВШО готові розробки цікавих та практичних уроків, презентації, інтерактивні матеріали. Вчителі зможуть їх брати за основу та адаптувати під свої потреби.
“Аби це дійсно спрацювало, міністерство має додатково мотивувати вчителів, які готові щось змінювати, впроваджувати інновації, пробувати нові підходи й розповсюджувати ці успішні практики та методики”, – додає Марк Шпара.
А заклади вищої освіти мають готувати вчителів з інтегрованих курсів, наголошує Ярина Сухецька. Адже досі в нас немає таких фахівців.
Роль проєктного навчання в розвантаженні учнів
Як вважає Богдан Завидовський, сучасна школа має розвивати в дітей практичні навички. “Батькам та дітям треба перестати орієнтуватися тільки на оцінку, краще робити ставку на вміння”, – каже вчитель.
З цим може допомогти проєктне навчання. Та, за його словами, йдеться не про плакат, який зробили учні для та почепили на стіну в класі. А про реальний проєкт, який дає змогу дитині максимально реалізуватися.
Саме проєктне навчання два роки впроваджує київський НВК № 240 “Соціум”. Директорка Інна Гонтар розповідає, що учні можуть вивчати деякі предмети на свій вибір за індивідуальними планами, тобто частину предметів вчать очно, частину дистанційно, а деякі за методом проєктів.
У такий спосіб із 36 годин навантаження на учня 8–10 класів 22 години можна обрати як очне навчання, 4 – дистанційне, а решта йде на проєктну діяльність. За словами Інни Гонтар, ліцей готовий ділитися із міністерством своїми напрацюваннями, бо такий досвід можна поширювати на інші школи.
Також директорка нагадує, що проблему надмірного навантаження на учнів старших класів мала б розв’язати реформа старшої школи, про реалізацію якої поки мало відомо. Реформа передбачала, що учні 10–12 класів можуть здобувати профільну освіту, обираючи для поглибленого вивчення певні предмети, а не розпорошуватися на всі 15.
Інна Лиховид, “Нова українська школа”
