Не треба вкладати в голови учнів все, що впихнули в програми та підручники їхні автори
Інформує Всеосвіта.
Через велику кількість зайвого непотрібного матеріалу в шкільних програмах українські діти взагалі втрачають інтерес до навчання.
Одним із найпоширеніших питань обговорення останніми днями є ініціатива скоротити кількість навчальних предметів у школі.
Про це нагадує освітній експерт із проведення інституційного аудиту в закладах ЗСО Володимир Онацький.
Він вважає, що для відповіді на питання, добре чи погано, що порівняно зі школярами інших країн у наших дітей значно більше навчальних предметів, потрібно підійти комплексно. Психологи та педагоги вважають, що діти здатні багато чого опанувати, якщо навчання буде різноманітним, сучасним, системним і відповідатиме віку дитини.
Звісно, велика кількість предметів забезпечує різноманіття інформації з різних галузей знань. Однак ця інформація має відповідати віковим особливостям дитини, теоретичні знання мають підкріплюватись практичними навичками. Ми ж маємо здебільшого уроки-лекції з вчителем-актором біля дошки, основна мета якого встигнути вкласти в голови учнів все те, що впихнули в програми та підручники їхні автори, — зазначає освітянин.
Онацький наголошує, що українські школярі досі так і не отримали сучасних підручників-зошитів, за якими вчиться весь світ. А основною рисою вітчизняних підручників називає наукоподібний стиль викладання та недоречне вживання фемінітивів, за яким втрачається навіть здоровий глузд.
Проблема не в кількості предметів, а в тому, як побудована програма, що включено до неї, яке методичне забезпечення предмета. У нас же давно зникли експериментальні програми та підручники, спостереження за тим, як сприймають програмовий матеріал учні за новим підручником. А матеріалу стільки за урок треба пройти, що вчитель ледве встигає все назвати, а часу на закріплення вже немає. Наступний урок — нова тема. І дитина, яка хотіла вчитися, починає почуватися розгубленою, а потім взагалі втрачає інтерес до навчання, — вважає експерт.
Психологи відзначають, що рівень тривожності у школярів дуже високий. Тому потрібно переглянути наповнення програм із кожного предмета, деякі теми перенести в більш старші класи, деякі вивчати лише в профільних класах, а деякі — взагалі не вивчати в школі.
Але не потрібно викреслювати базові дисципліни з розкладу учнів. Чим більше буде у дитини вчителів, чим різноманітніше буде шкільне життя, тим краще відбуватиметься соціалізація дитини. При цьому більша половина навчального часу має приділятися практичним роботам учнів, адже лише через практичну діяльність формуються компетентності. У закордонних школах багато різних практичних завдань, що підтримує інтерес до навчання.
Онацький нагадує, що психологи вважають, що тривожність і перевантаженість пов’язані між собою. Якщо відкрити освітню програму будь-якого класу, то побачимо, що учні щотижня вчаться на 3-6 годин більше, ніж це гранично допустимо санітарними нормами.
Уявімо, що кожному дорослому доведеться щотижня працювати більше, ніж це потрібно. Хто витримає таке упродовж 11 років? А діти мусять, їх ніхто не запитує, — зазначає педагог.
На його думку, кількість уроків має бути виключно в межах граничної допустимих санітарних норм. А решта годин має бути віддана на різноманітні гуртки, секції, клубну роботу в другій половині дня, як це прийнято в школах за кордоном.
Не менш важливим фактором успішного шкільного навчання Онацький називає систематичність і мотивацію. Переважна більшість батьків учнів, які виїхали за кордон, відзначають, що пропуск дитиною шкільних занять є неприпустимим. Батьки повинні забезпечити щоденну присутність дитини в школі, вчасно повідомляти про хворобу.
Не можна навіть уявити, щоб замість навчання дитина кудись їхала відпочивати з батьками або просто тижнями не відвідувала школу. Те саме і про мотивацію до навчання. У школу діти приходять, щоб учитися. Будь-які порушення дисципліни, погана успішність є предметом контролю, корекції та відповідальності. І нам є що перейняти в цьому плані в іноземців, — наголошує освітянин.
Нагадаємо, навіть після можливого скорочення кількості предметів у школах чи внесення змін до шкільної програми історія України, українська мова та література залишаться для обов’язкового вивчення у закладах середньої освіти. Проте дуже важливим питанням є перезавантаження змісту та форми викладання цих дисциплін.
